Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
"03" лютого 2010 р. № 2а- 635/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді-Самойлової В.В.
при секретарі-Скляр С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом
товариства з обмеженою відповідальністю "Тая" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про визнання недійсним, скасування податкового повідомлення-рішення та зобов"язання вчинити певні дії,
ТОВ «Тая» звернулося до належного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 20.05.2009 року № 0000381600/0 та зобов'язання ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова надати висновок про повернення ТОВ «Тая» суми бюджетного відшкодування, заявленого останньою у податковій декларації, поданої за 1 квартал 2009 року, шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок ТОВ «Тая».
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового-повідомлення рішення були порушені норми чинного законодавства та не правомірно відтотожнено не декларування позивачем до бюджетного відшкодування сум від'ємного значення з відображенням позивачем рішення у податковій декларації про зарахування належної повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів. Позивач вказав, що він, керуючись нормами діючого законодавства, провів розрахунок суми бюджетного відшкодування відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість". Також позивач зазначив, що він своєчасно включив податкові накладні до податкового кредиту, своєчасно сформував податковий кредит та проводив декларування сум від'ємного значення з ПДВ у відповідності до пп. 15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами», тим самим виконавши вимогу щодо звернення із заявою про відшкодування ПДВ у межах граничного строку. Факт сплачення сум ПДВ позивачем у зв'язку зі спорудженням основного фонду (вбудованих адміністративних приміщень) за договором генерального підряду № 100 від 01.11.2006 року, який є довгостроковим, підтверджує право позивача на отримання бюджетного відшкодування. Виходячи з вищевикладеного, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, із покладенням на відповідача зобов'язання надати позивачу висновок про повернення суми бюджетного відшкодування, яка була заявлена у податковій декларації, поданої за 1 квартал 2009 року, шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок позивача.
У судовому засіданні представник позивача Приходько О.І. позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідача за довіреністю Піскун Н.В., Гуріна Г.Б. проти позову заперечували та просили про відмову в його задоволенні позову, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності до вимог чинного податкового законодавства на підставі акту документальної невиїзної перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість від 15.05.2009 року № 2633/16-00/32134598, якою встановлено порушення товариством п.п. 7.7.11, п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Заслухавши сторони, дослідивши наявні в матеріали справи докази, суд приходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У період з 13.04.2009 року по 15.05.2009 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу відшкодування податку на додану вартість ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Шараєвою А.І. проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Тая», поданої за 1 квартал 2009 року.
За результатами проведеної перевірки було складено «Акт про результати документальної невиїзної перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість» від 15.05.2009 року №2633/16-00/32134598, яким встановлено відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування у зв'язку з порушенням п.п.7.7.11. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
20.05.2009 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, розглянувши заперечення позивача до акту перевірки, своїм листом № 6992/10/16-019 «Про розгляд заперечень до акту перевірки ТОВ «Тая», код ЄДРПОУ 32134598», підтвердила попередній висновок, викладений у акті перевірки, а саме про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування у розмірі 1862302,00 грн.
Виявлені порушення п.п.7.7.11 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» стали підставою для прийняття ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова податкового повідомлення-рішення від 20.05.2009 року № 0000381600/0 про відмову у наданні позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1862302,00 грн.
Зі змісту акту перевірки вбачається, що позивачем надано до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова податкові декларації з податку на додану вартість в яких декларувалися суми від'ємного значення з ПДВ, та які в подальшому обліковувалися в рядку 26 декларації. Задекларовані суми від'ємного значення з ПДВ у відповідності до вимог п.п.7.7.2. п.7.7. ст.7. Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», згідно якого «якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій одержувачем товарів (послуг) у попередньому (попередніх) податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг)», не декларувалися позивачем до бюджетного відшкодування в податкових деклараціях з податку на додану вартість в наступних податкових періодах. Тим самим, згідно мотивувальної частини акту перевірки, ТОВ «Тая» відображено рішення у податкових деклараціях, які позивач подав за наслідками звітного періоду, в якому виникало право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами п.п.7.7.3. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», про зарахування належної товариству повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Згідно п.п. 7.7.3. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів. У цьому випадку, як зазначає відповідач, вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пп. 7.7.3. цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Крім того, така сума не може в подальшому бути заявленою платником до відшкодування на розрахунковий рахунок чи в рахунок майбутніх платежів (тобто не може бути відображена ні в рядку 25.1, ні в рядку 25.2 декларації) та перераховуватися на розрахунковий рахунок платника.
Крім того, вимоги ТОВ «Тая» щодо наявності права на отримання бюджетного відшкодування безпідставні, оскільки за останні 12 календарних місяців товариство має обсяги оподатковуваних операцій менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.
Відповідач вказує, що не декларування позивачем за відповідні періоди, що беруть участь у розрахунку бюджетного відшкодування, сум від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування в податкових деклараціях з податку на додану вартість в наступних податкових періодах, є відображення позивачем рішення у податкових деклараціях, які були подані за наслідками звітного періоду, в якому виникало право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами п.п.7.7.3. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», про зарахування належної позивачу повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів, з чим суд погоджується, виходячи з наступного.
Вказаний висновок ґрунтується на положеннях ч. «а» пп. 7.7.7. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якої у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем не було занижено заявлену суму бюджетного відшкодування, а тому відповідач помилково застосував до даних правовідносин положення ч. «а» п.п. 7.7.7. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Однако, згідно пп. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з пп. 7.7.2 ст. 7 вказаного вище Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
При цьому, Закон України "Про податок на додану вартість" не обмежує такий термін як "попередній період" тільки тим періодом, який безпосередньо передує звітному періоду. Отже, будь-який період, який передує звітному є попереднім по відношенню до звітного періоду.
Таким чином, з наведених положень Закону, вбачається, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми ПДВ, яка фактично сплачується у будь-якому попередньому податковому періоді. Зокрема, це узгоджується з визначенням бюджетного відшкодування, наведеним у п. 1.8 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
В даному випадку позивачем було сплачено 1862302,00 грн. ПДВ та включено вказану суму до податкового кредиту. Позивач своєчасно сформував податковий кредит та проводив декларування сум від'ємного значення з ПДВ у відповідності до пп. 15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами», тим самим виконавши вимогу щодо звернення із заявою про відшкодування ПДВ у межах граничного строку. Відображення (декларування) позивачем суми від'ємного значення з ПДВ у податкових деклараціях та подальше обліковування суми від'ємного значення з ПДВ у рядку 26 декларації наступних звітних податкових періодів є заявою позивача на повернення зазначених сум ПДВ, що передбачена пп.15.3.1 ст.15 ЗУ 2181. Право позивача на повернення сплаченого ПДВ шляхом включення залишку від'ємного значення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та поступового зменшення даної суми ПДВ за рахунок податкових зобов'язань позивача слід вважати реалізованим з моменту подання декларації, яка є заявою про таке повернення. Дана правова позиція співвідноситься з положенням про баланс інтересів держави та платників податків у відносинах зі сплати та нарахування ПДВ, та відповідає смислу та меті Закону про ПДВ.
За останні 12 календарних місяців (до 1 кварталу 2009 року) позивач мав обсяги оподатковуваних операцій у сумі 0 грн., тобто менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування. Нарахування податкового кредиту позивачем відбувалося внаслідок спорудження (будівництва) житлового будинку - не основного фонду.
Відповідно до пп.7.7.11. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не має право на отримання бюджетного відшкодування особа, яка, зокрема, мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Суд зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що він має право на отримання бюджетного відшкодування у розмірі 1862302,00 грн.
Також на думку суду у позивача відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування у розмірі 1862302,00 грн., а тому позовні вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.05.2009 року № 0000381600/0, не підлягають задоволенню.
Стосовно вимоги позивача про зобов'язання ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова надати висновок про повернення позивачеві суми бюджетного відшкодування, яка була заявлена у податковій декларації, поданої за 1 квартал 2009 року, шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок ТОВ «Тая», слід зазначити наступне.
Частиною 2 пп.7.7.8. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Таким чином у ч.2 пп.7.7.8. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначається порядок відшкодування бюджетної заборгованості, який не передбачає надання висновків про її наявність до винесення судового рішення або одночасно з його винесенням, а тому позовні вимоги в цій частині не мають правових підстав для захисту порушеного права, передбаченим цим Законом та, у зв'язку з цим, не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 11, 159 КАСУ, Законом України "Про податок на додану вартість", Законом України "Про порядок погашення зобов"язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами", суд, -
В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Тая" до Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова про визнання недійсним, скасування податкового повідомлення рішення та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено 04.02.10р.
Суддя Самойлова В.В.