Справа № 2а-2582/10
14 квітня 2010 року Кіровський районний суд м. Донецька у складі:
Головуючої судді Гладишенко І.В.
при секретарі Мінченкової С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Донецьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м. Донецьку ради, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання дій незаконними та стягнення грошових сум допомоги до 5-го травня за 2000-2009 роки, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у місті ОСОБА_2 про визнання дій УПСЗН Кіровської районної у місті ОСОБА_2 щодо відмови виплатити щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2000-2009 роки .В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», згідно якої він, як учасник бойових дій, має право на щорічну разову допомогу до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Але відповідач всупереч вимог вказаного закону виплачує йому вказану допомогу у значно нижчих розмірах, порушуючи його право на належне матеріальне забезпечення. Просить суд визнати дії відповідача незаконними та зобов'язати відповідача призначити та доплатити йому суми вказаної допомоги.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та надав суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача - управління праці та соціального захисту населення кіровської районної у м. Донецьку ради у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Позовні вимоги не визнає, у письмових запереченнях просив суд у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що виплати позивачу управлінням праці та соціального захисту населення проводилися відповідно до діючого законодавства у межах витрат передбачених Державними бюджетами України. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка передбачає, що витрати, пов'язані з реалізацією цього закону, фінансуються за рахунок державного бюджету. Крім цього, зазначає відповідач, ст. 95 Конституції України регламентує, що тільки Законом України про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. До того ж, відповідач зазначає, що суми зазначеної допомоги, встановлені Законами України «Про Державний бюджет» на відповідні роки, були виплачені позивачу у повному обсязі. Крім того, представник відповідача у запереченнях до позову зазначив, що позивачем пропущений строк на звернення до адміністративного суду щодо вимог про стягнення сум допомоги за 2000-2008 роки, тому просив суд відповідно до п. 1 ст. 100 КАС України відмовити у адміністративному позові.
Представник відповідача - Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, надав суду заяву з проханням розглядати справу без їх участі.
Дослідивши наявні докази у справі, ознайомившись з правовою позицією сторін, що викладена письмово, наявною в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч.5 ст. 12 закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 20 січня 2010 року, в якому зазначив, що він є учасником бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-12 від 22.10.93 р., про що свідчить посвідчення серії АА № 103096.
Фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію Закону № 3551-12, відповідно до статті 17 здійснюється за рахунок коштів державного та міського бюджетів, а виплата разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 вказаного Закону, відповідно до ст. 17-1 цього Закону здійснюють органи праці та соціального захисту населення.
На відповідача - управління праці та соціального захисту населення кіровської районної у м. Донецьку ради покладений обов'язок здійснення виплати разової грошової допомоги саме в розмірах, передбачених Законом «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Як вбачається з повідомлення начальника УПСЗН Кіровської районної у місті ОСОБА_2, позивач отримав компенсацію до 5 травня 2003 року - 90 грн. (платіжним дорученням від 23.04.2003 року № 9); у 2004 році - 120 грн. (платіжним поручення від 15.04.2004р. № 3), у 2005 році - 250 грн. (платіжним дорученням від 15.04.2005 р. № 158); у 2006 році - 250 грн. (платіжним дорученням від 20.04.2006р. № 851), у 2007 році - 280 грн. (платіжним доручення від 20.04.2007р. № 1735); у 2008 році - 310 грн. ( платіжним дорученням від 18.04.2008р. № 1078), у 2009 році - 340 грн. ( платіжним доручення от 10.04.2009 № 120). Крім того повідомлено, що у 2000-2002 році виплата допомоги управлінням не провадилася, оскільки у списках одержувачів щорічної разової допомоги до 5 травня Петровсько-Куйбишевського об'єднаного районного військового комісаріату ОСОБА_1 не значився.
Статтею 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.
Стосовно виплат спірної грошової допомоги за 2000 -2007 роки позивач при зверненні до суду наполягав на поновленні йому строку звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки вважає, що він пропустив його з поважної причини, тому що не знав, що його права порушуються з боку державного органу влади.
Але, суд вважає, що незнання закону не звільняє від відповідальності, а тому, вважає, що вказана причина пропуску строку не є поважною. Крім того, з заперечень представника відповідача вбачається, що він наполягає на пропущенні позивачем строку звернення до суду з позовом, у зв'язку із вищевикладеним суд вважає доцільним відмовити у позовних вимогах про стягнення щорічної разової допомоги до 5 травні за 2000 -2007 рік за пропуском строку.
До того ж положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік», положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» яким зупинено на 2003-2005 роки дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги неконституційними визнані не були, та пунктом 1 рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року у справі №1-29/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», у тому числі і положення пункту 13 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.
Враховуючи зазначене виплата щорічної разової допомоги до 5 травня, яка здійснена відповідачем платіжним дорученням № 1735 20 квітня 2007 року відповідачем у розмірі 280 гривень, у розмірі передбаченому Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», є правомірною, оскільки на момент проведення виплат неконституційним визнаний не був .
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» внесені зміни, згідно до яких щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Частина 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» була змінена згідно із підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. N 107-VI.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України.
Як вбачається з відповіді відповідача - позивачу сплачена виплата щорічної разової допомоги до 5 травня 2008 року, яка здійснена відповідачем платіжним дорученням № 1078 від 18 квітня 2008 року у розмірі 310 грн., передбаченому Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін у деяких законодавчих актів України» , суд вбачає, що під час проведення виплат позивачу за 2008 рік п. 20 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» неконституційним визнаний не був .
Положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», якими зупинено на відповідний рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги неконституційними у встановленому законом порядку визнані не були.
Зазначена виплата здійснена позивачу у 2009 році у розмірі, встановленому Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік».
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин дії відповідача по сплаті позивачу щорічної допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій були правомірними, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законом України «Про Державний бюджет України на 2003 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», ст.ст. 19, 22 Конституції України, рішенням Конституційного суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року у справі № 1-29/2007р., рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р., ст.ст. 3, 8, 9, 10, 11, 100, 158-163, 167 КАС України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м. Донецьку ради, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання дій незаконними та стягнення грошових сум допомоги до 5-го травня за 2000-2009 роки - відмовити.
На підставі ч.3 ст. 160 КАС України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк п'ять днів складання судового рішення у повному обсязі.
Вступна та резолютивна частини постанови складені, підписані суддею у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 14 квітня 2010 року.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: