ЄУН 174/273/20
н/п 3/174/96/2020
17 квітня 2020 року м.Вільногірськ
Суддя Вільногірського міського суду Дніпропетровської області Борцова А.А., розглянувши матеріал, який надійшов з Вільногірського ВП Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності по ч.3 ст.184 КУпАП відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в с.Дідове Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, мешкає по АДРЕСА_1 , зареєстрована по АДРЕСА_2 , не працює,-
якій згідно ст.268 КУпАП роз'яснені її права та обов'язки,-
Згідно з протоколом серії АПР18 284889 від 05.04.2020 року, ОСОБА_1 , 05.04.2020 р., близько 15.45 годині, ухилилася від виконання своїх батьківських обов'язків, передбачених законодавством по відношенню до свого н/л сина ОСОБА_2 ,2004 р.н., який 05.04.2020 р. о 15.45 розпивав алкогольний напій «Revo» біля під'їзду АДРЕСА_3 , що є громадським місцем. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст.184 КУпАП.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вину не визнала і пояснила, що її 15-ти річний син попросився піти гуляти. Дозволила, пізніше викликали до поліції, де дізналася, що син пив слабоалкогольний напій за магазином. На неї склали протокол. Від виконання своїх батьківських обов'язків ніколи не ухилялася, вихованням займається належним чином.
Вислухавши ОСОБА_1 , дослідивши письмові матеріали справи, суддя дійшов висновку, що провадження по справі підлягає закриттю по наступним підставам.
Так, відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначене узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року (справа № 21-183а13), також аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно ст.254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовими особами, складання протоколу є процесуальною дією суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення.
Обов'язок щодо збирання доказів, відповідно ст.251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю з підстав відсутності події і складу адміністративного правопорушення (п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП).
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Як вказано у справах «Малофеева проти ОСОБА_3 » (рішення від 30 травня 2013 року заява № 36673/04) та «Карелін проти ОСОБА_3 » (заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) Європейського суду з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
За змістом вимог ст.256, ч.1 ст. 257 КУпАП, питання наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення суд вирішує лише у межах протоколу, складеного відносно конкретної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Таким чином, складання протоколу є процесуальною дією суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень ст.251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, тобто фіксація адміністративного правопорушення відбувається саме під час складення адміністративного протоколу, яким і визначаються межі судового розгляду по даній справі.
Разом з тим, при складенні протоколу посадовою особою порушені вимоги ст.256 КУпАП, оскільки об'єктивна та суб'єктивна сторони правопорушення в діях ОСОБА_1 не конкретизовані, зокрема не вказано, в яких саме винних діях чи бездіяльності полягало ухилення останньої від виконання батьківських обов'язків щодо виховання неповнолітнього сина, в чому саме полягає її вина, чи була завдана шкода інтересам дитини і яка саме.
Також, в протоколі не вказано місце скоєння правопорушення (місто, область, адреса тощо), що є обов'язковим елементом об'єктивної сторони складу адміністративної сторони правопорушення, а також не зазначено, ознаки якого саме правопорушення, передбаченого КУпАП, вбачаються в діях неповнолітнього ОСОБА_4 , будь-яких доказів на підтвердження факту вчинення ним адміністративного правопорушення матеріали справи не містять.
Крім того, до справи не долучено документи, які підтверджують факт родинних стосунків ОСОБА_1 та неповнолітнього ОСОБА_4 , а копії документів, долучених до матеріалів, належним чином не завірені.
Таким чином, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності здійснено посадовою особою з грубими порушеннями чинного законодавства, суб'єктивна та об'єктивна сторони правопорушення в діях ОСОБА_1 при складанні протоколу не конкретизовані, її вина у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП не підтверджена допустимими та безсумнівними доказами, тому факт вчинення останньою правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП при обставинах, зазначених у протоколі, яким визначаються межі даного судового розгляду, не доведено, склад правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП, в діях ОСОБА_1 відсутній, а провадження по справі підлягає закриттю.
Судовий збір стягненню з ОСОБА_1 не підлягає.
Керуючись ст.40-1, ч.3 ст.184, п.1 ст.247, ст.284 КУпАП, суддя,-
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 по ч.3 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення- закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Дніпровського апеляційного суду через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області.
Суддя: підпис А.А.Борцова