Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/301/20
Провадження № 2-а/553/27/2020
Іменем України
16.04.2020м. Полтава
Ленінський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого - судді Чистик І.О.,
при секретарі - Павленко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора сержанта поліції 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Полтавській області Грубіча Дмитра Павловича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 2076971 від 07 лютого 2020 року, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом посилаючись на те, що 7 лютого 2020 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та на нього накладено штраф у розмірі 425 гривень. Із винесеною постановою та діями інспектора поліції не погоджується у зв'язку з тим, що по суті правопорушення інспектором не розглядалось. Перетинати перехрестя він почав на миготливий зелений сигнал світлофора, коли сигнал змінився на жовтий він вже перебував на самому перехресті та мав завершити маневр. Крім того, в оскаржуваній постанові вказано два різні та відмінні одне від одного місця вчинення інкримінованого адміністративного правопорушення, що виключає можливість визначення місця скоєння адміністративного правопорушення. Також в оскаржуваній постанові зазначено, що він здійснив виїзд на перехрестя при вимкненому забороненому сигналі світлофора. В порушення діючого законодавства постанова не містить відомостей про порядок її оскарження. З наведених підстав просив суд задовольнити позов.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 19 лютого 2020 року вказаний адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи призначений в порядку спрощеного позовного провадження.
В судове засідання позивач, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, не з'явився. Подав до суду заяву, згідно якої підтримав заявлені позовні вимоги та просив проводити судовий розгляд без його участі.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, подав відзив, в якому заперечував проти задоволення позову, з викладених у відзиві підстав, та просив проводити судовий розгляд без його участі (а.с. 20-27).
Суд, дослідивши письмові докази, що є в матеріалах адміністративної справи, проаналізувавши надані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про адміністративні правопорушення про порушення Правил дорожнього руху.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч. 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно п. 8 ч. 1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 5 розділу IV Інструкції № 1395 "Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі; нормативно-правовий акт № 1395 від 07.11.2015" передбачено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Постанови у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, у відповідності до ст. 245 КУпАП є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Згідно п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК № 2076971 від 07.02.2020 року, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом R4 НОМЕР_1 , 07 лютого 2020 року о 8:29:19 у м. Полтаві, по вул. Шевченка, 44/ здійснив виїзд на перехрестя вулиць Сінна та Пушкіна при вимкненому забороненому сигналі світлофора, чим порушив пункт. 8.7.3.е ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Разом з тим, правопорушення (у разі його вчинення) повинно бути належним чином зафіксоване та підтверджено належними та допустимими доказами.
Так, згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Зі змісту адміністративного позову та відповіді на відзив вбачається, що позивач не визначає себе винним у вчинення адміністративного правопорушення, посилається на недотримання інспектором поліції процедури розгляду цієї справи про адміністративне правопорушення, наявність суперечливих відомостей в постанові, недотримання процедури притягнення, відсутності допустимих доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, порушення процедури притягнення його до адміністративної відповідальності.
Судом встановлено, що в оскаржувані постанові в пункті: «Час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення» дійсно зазначено два різні адреси, а саме: м. Полтава, вул. Шевченка, 44 та м. Полтава, перехрестя вул. Сінна та Пушкіна. При цьому суд не може визнати обґрунтованими доводи, викладені у відзиві, про те, що в цьому розділі було зазначено місце розгляду справи: м. Полтава, вул. Шевченко, 44, оскільки вказані відомості згідно структури постанови зазначаються в окремому розділі: «Місце розгляду справи», в якому зазначені зовсім інші дані про те, що місцем розгляду справи є м. Полтава, вул. Сінна, 22/93, у зв'язку з чим вважає, що постанова не містить відомостей щодо встановленого місця скоєння адміністративного правопорушення.
Крім того, долучена до відзиву копія рапорту інспектора від 07 лютого 2020 року не є належним та допустимим доказом виправлення описки в постанові серії ЕАК № 2076971 від 07 лютого 2020 року в частині помилкового зазначення при викладенні суті адміністративного правопорушення відомостей про те, що водій здійснив рух при «вимкненому забороненому сигналі світлофора» замість «ввімкненому», оскільки на наданій копії відсутні відмітки щодо реєстрації рапорту, та його можливого направлення правопорушнику, прав та законних інтересів якого стосується винесена постанова та можливі виправлення в ній.
У відповідному пункті оскаржуваної постанови зазначено, що до неї додається відео з бодікамери ВІ 0131. Зазначені відеозаписи з бодікамери містять відомості про обставини спілкування та складення протоколу про адміністративне правопорушення та створені у форматі «MOV». В той же час ще один відеофайл в іншому форматі «MP4», є записом з відеореєстратору автомобіля.
Відомості про наявність даного відеозапису та його додавання до постанови відсутні як у тексті самої постанови, так і у відповіді начальника УПП в Полтавській області від 14.02.2020 року на адресу ОСОБА_1 згідно якої надані лише відеоматеріали, відзняті на нагрудну відеокамеру патрульних ВІ-0131 (а.с. 33).
У зв'язку з цим, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача у відповіді на відзив про те, що вказаний відео файл з відео реєстратора є недопустимим доказом.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», роз'яснено судам, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, судом встановлено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення була винесена з порушенням процедури, визначеної законодавством.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів владних повноважень.
Юридична природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
В рекомендації № R (91)1 Комітету Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до відповідальності.
Відповідно до ч. 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Аналізуючи усі обставини по справі та досліджені судом матеріали справи, а також зважаючи на суперечливі відомості, вказані в постанові щодо суті та місця вчинення адміністративного правопорушення, відсутність допустимих доказів на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку, що вимоги позову є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, ст.19 Конституції України,ст. ст. 8, 9, 74-77, 90, 242-246 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора сержанта поліції 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Полтавській області Грубіча Дмитра Павловича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 2076971 від 07 лютого 2020 року - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 2076971 від 07 лютого 2020 року, винесену інспектором сержантом поліції 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Полтавській області Грубічем Дмитром Павловичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення на нього стягнення у виді штрафу в сумі 425 гривень, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 статті 122 КУпАП - закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції тобто до Другого апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ленінського районного суду м. Полтави І. О. Чистик