Справа № 359/434/20
Провадження № 2-а/359/70/2020
14 квітня 2020 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.,
при секретарі - Степаненко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 3 роти 1 батальйону патрульної поліції Управління патрульної поліції у Вінницькій області Казиміра Ростислава Андрійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
16.01.2020 до Бориспільського міськрайонного суду Київської області поштою надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому позивач просить:
- визнати дії інспектора 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області капрала поліції Казиміра Ростислав Андрійовича, що полягають у винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 1941076 від 05 січня 2020 року на ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) - протиправними;
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 1941076 від 05 січня 2020 року, передбачене частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення складену інспектором 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області капралом поліції Казиміром Ростиславом Андрійовичем про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення згідно частини 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді накладання штрафу в сумі 255 гривень на ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (а.с. 1-10).
Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним. 05 січня 2020 року, він, перебуваючи за кермом автомобіля AUDI А6 державний номерний знак НОМЕР_1 з дозволеною швидкістю рухався в напрямку м.Вінниця по автомобільній дорозі М-21 Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський - кордон із Молдовою. Близько 13 год. 42 хв. мені, з порушенням вимог ПДР сигнальним диском було надано вказівку запинити транспортний засіб на узбіччі дороги перетнувши широку суцільну лінію, де перебував патрульний автомобіль без проблискових маячків та з порушенням правил «зупинка і стоянка», порушуючи Закон України «Про національну поліцію» та Правила дорожнього руху. Після повної зупинки до нього підійшов відповідач та повідомив, що позивачем було скоєно адміністративне правопорушення, а саме перевищення швидкості, на що позивач заперечив та пояснив, що на вказаному відрізку дороги рухався з дозволеною швидкістю. В подальшому до нього підійшов, не представившись, у форменному одязі патрульної поліції чоловік, який на невідомому приладі показав фото поганої якості, на якому були зображені державні номерні знаки автомобіля позивача та відмітку «80 км» та вказав на те, що позивачем здійснено перевищення швидкості в населеному пункті, позначеному знаком 5.45, який встановлений, як позивач зрозумів, за 500 метрів до місця його зупинки. На вказані звинувачення, позивач намагався пояснити інспектору, що ним не було допущено перевищення швидкості, так як за 500 метрів до зупинки, на автомобільній дорозі, яка мас дві смуги в одному напрямку, він здійснював випередження колони вантажних автомобілів, висота яких перевищує понад 3 метри, та об'єктивно не міг бачити дорожній знак, який можливо гам встановлений та який не про дубльований на розділювальній смузі. Відповідач, не вислухавши його пояснення, витребував у позивача посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, та приблизно за 1 хвилину часу, не встановивши всіх обставин справи, не повідомивши позивачу його права та обов'язки як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не надавши мені жодних документів на підтвердження законності використання приладу, яким вимірювали швидкість руху автомобіля, та можливості підготуватись до розгляду, надати пояснення, заявити клопотання та скористатися правовою допомогою адвоката, вказаний інспектор, проігнорувавши норми законодавства, надав позивачу шматок паперу та повідомив, що відбувся розгляд адміністративного правопорушення та відносно позивача складено постанову про накладення адміністративного стягнення у розмірі 255 гривень.
Позивач не погоджується з оскаржуваною постановою, вважає, що вона винесена з порушенням вимог ст.258 КУпАП без складання протоколу про адміністративне правопорушення, та ст.ст.251, 276268,280 КУпАП без належних доказів та з'ясування всіх обставин справи, без роз'яснення його прав та без фактичного розгляду справи.
Також зазначає, в порушення вимог ч.2 ст.40 Закону України «Про національну поліцію» місце для роботи з приладом не позначено відповідними дорожніми знаками з метою інформування учасників дорожнього руху про проведення вимірювання швидкісного режиму, що унеможливлює використання технічних засобів вимірювання швидкості руху автомобілю. Вимірювання швидкості руху відповідачем було здійснено з порушенням вимог ст. 40 ЗУ «Про національну поліцію» та ч. 2 ст. 19 Конституції України, так як вимірювання приладом із функцією фото- та відео фіксації здійснювалося у ручному режимі, а не в автоматичному, наслідком чого в подальшому є неможливість використання такого доказу, як такого, який здобутий з порушення порядку, встановленого законом. Також, зазначає, що з урахуванням вимог ст.ст.10-15 Закону України «Про метрологію і метрологічну діяльність» кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про перевірку даного примірника засобу вимірювальної техніки, проте вимірювання швидкості руху автомобіля проводилося за допомогою лазерного вимірювача швидкості автотранспортних засобів LTI 20/20 TruCAM, який є виключеним з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, а тому отримані технічні дані щодо швидкості покладені в основу постанови про правопорушення, необґрунтовано. Звертає увагу, що вказаний тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LT1 20/20 TruCAM», який зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12, затверджений сертифікатом №UA-MI/l-2903-2012, виданим Міністерством економічного розвитку і торгівлі України 29.08.2012 року, є виключеним з Державного реєстру на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 року №1362, а сертифікат №UA-MI/l-2903- 2012 є нечинним з 02.11.2015 року.
Ухвалою судді від 20 січня 2020 року було відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до судового розгляду (а.с.20).
У судове засідання позивач повторно не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його присутності, позов повністю підтримує.
Відповідач інспектор 3 роти 1 батальйону патрульної поліції Управління патрульної поліції у Вінницькій області Казимір Р.А. у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, за місцем проходження служби.
Представником відповідача Липовською Н.Ю., яка діє на підставі довіреності, виданої Департаментом патрульної поліції Національної поліції України від 11.12.2019 №21261/41/3/01-2019 (А.С.43), до суду направлений відзив (а.с.33-42), за змістом якого відповідач просить поновити строк для подачі відзиву , провести розгляд справи у відсутність відповідача та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Так, Департамент патрульної поліції уповноважує юрисконсульта Липовську Н.Ю. представляти та/або захищати права та законні інтереси довірителя та його структурних підрозділів (в тому числі інтереси посадових осіб), зокрема, в судах при розгляді адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення (довіреність додається).
За змістом поданого відзиву зазначено, що відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, такими, що не підлягають до задоволення. Зокрема зазначено, що під час несення служби в населеному пункті позначеному дорожнім знаком 5.45 ПДР М-21 км 05.01.2020 року екіпажем патрульної поліції за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCАМ LTI 20/20 (серійний номер ТС001146) було виявлено порушення Правил дорожнього руху. А саме, що водій транспортного засобу AUDI А6 з номерним знаком НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 80 (вісімдесят) км/год при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 30 (тридцять) км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України. Після чого було подано сигнал про зупинку транспортному засобу на підставі ст.35 Закону України «Про національну поліцію». Інспектор підійшов до водія, ким виявився ОСОБА_1 , пояснив суть правопорушення, причину та підставу перевірки документів та попросив пред'явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України на підставі ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 а ПДР України. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 12.4 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивача. Зазначено, що поліцейський Казимір Р.А. виніс постанову за ч. 1 ст. 122 КУпАП та наклав стягнення на правопорушника в розмірі 255 грн., відповідно до санкції статті, а також, що в якості доказу додають фото, на якому зафіксовано державний номерний знак транспортного засобу, що перевищив встановлені Правилами дорожнього руху обмеження швидкісного режиму для населеного пункту, та відео. Звертають увагу, застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП, а також, що можливість реалізації особою своїх прав на участь у розгляді справи, права на захист тощо, передбачена також шляхом оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення до суду, що і зроблено позивачем, тобто порушень прав Позивача не виявлено. Зазначають, що позивач, подавши позов, обґрунтував свою позицію, проте не надав жодного доказу на її підтвердження. Обставини викладені у позовній заяві являються суб'єктивною думкою позивача та не спростовують факт вчинення позивачем правопорушення. Також стверджують, що відповідно до фото та відео вбачається, що правопорушення здійснено саме в населеному пункті, оскільки зазначено широту та довготу, що дає можливість пересвідчитись, що дане місце є населеним пунктом. Вважають притягнення позивача до адміністративної відповідальності правомірним, зокрема зазначаються, що лазерний вимірювач швидкості TruCАМ LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. З відстані у 350-450 м поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону. Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості. При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника. Виробник приладу TruCАМ (LTI, США) застосував алгоритм шифрування AES з метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді в разі оскарження факту порушення. Правильність реалізації у приладі TruCАМ зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCАМ, але, також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCАМ. Тому, достовірність інформації про порушення правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCАМ, у тому числі під час її пред'явлення в якості речового доказу в адміністративному судовому процесі. Також зазначають, що використання лазерного вимірювача швидкості TruCАМ органами Національної поліції України, а саме працівниками управлінь патрульної поліції Департаменту патрульної поліції започатковано листом першого заступника начальника ДПП Білошицького О.Г. від 04.10.2018 року. Місце для роботи з приладом позначено відповідними дорожніми знаками з метою інформування учасників дорожнього руху про проведення вимірювання швидкісного режиму. Також зазначено, що лазерний вимірювач швидкості TruCАМ LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 № UA-MI/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCАМ», який було зареєстровано з державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12. Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruCАМ визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05.04.2012 N 437 і становить рік.
Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо врегульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення ї результатів затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 18.02.2016 № 193. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань типів вимірювальної техніки, наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 05.04.2012 р. № 437 затверджено перелік засобів вимірювальної техніки. До вказаного переліку було включено засіб вимірювальної техніки - «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCАМ», який на підставі вказаного наказу було зареєстровано в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12. 29 серпня 2012 фірмі Laser Technology, Inc., яка є виробником TruCАМ, було видано Сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки № UA-MI/1-2903-2012.
Вищевказана процедура проведення державних приймальних випробувань типів вимірювальної техніки з подальшою реєстрацією таких типів вимірювальної техніки в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки і видачею Сертифікатів затвердження типу засобів вимірювальної техніки була передбачена положеннями Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11.02.1998 р. № 113/98-ВР, (втратив чинність 11.01.2016 р.) та іншими підзаконними нормативно-правовими актами, які наразі втратили чинність. Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11.02.1998 р. № 113/98-ВР, (втратив чинність 01.01.2016 р.) засоби вимірювальної техніки, призначені для серійного виробництва в Україні або для ввезення на територію України партіями, підлягають державним приймальним та контрольним випробуванням з метою затвердження типів цих засобів або контролю їх відповідності затвердженим типам і обов'язковим вимогам нормативних документів з метрології. Відповідно до п. 1.3. «Порядку оформлення та видачі сертифікатів затвердження типу засобів вимірювальної техніки, сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу та свідоцтв про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки», затвердженого наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 19.02.2002 № 100 (втратив чинність 14.06.2016 р.) сертифікати ствердження типу засобів вимірювальної техніки видаються на підставі позитивних результатів державних приймальних або державних контрольних випробувань засобів вимірювальної техніки іноземним виробникам засобів вимірювальної техніки або їхнім офіційним представникам в Україні (далі - іноземні виробники) - для офіційного підтвердження затвердження типу засобів вимірювальної техніки і можливості їх ввезення на територію України партіями. Звертають увагу, що вказана процедура проводилась виключно відносно тих засобів вимірювальної техніки, які планувалося серійно вироблялися в Україні або ввозити а територію України партіями. Дійсно, наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 року № 1362 TruCAM був виключений з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, тобто забороняється його серійне виробництво або ввезення на територію України. Однак, засоби вимірювальної техніки, які були ввезені на територію України та введені в експлуатацію до моменту виключення їх із вказаного Державного реєстру, дозволяється застосовувати, оскільки в даному випадку закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Зазначають, що прилад TruCAM було введено в експлуатацію в період його перебування в Державному реєстрі, відповідно, його дальша експлуатація жодним чином не обмежена нормами чинного законодавства. Звертають увагу, наразі єдиною та визначальною вимогою діючого законодавства у сфері метрології та метрологічної діяльності до засобів вимірювальної техніки, які вже введено експлуатацію, є необхідність здійснення їх повірки. Відповідно до ст. 17 «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05.06.2014 р. законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. В свою чергу, відповідно до Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/13721, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 06.12.2018 р. та чинного до 06.12.2019 р., лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 № ТС001146 є придатним до застосування, як у ручному так і в автоматичному режимах. Новим законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05.06.2014 р. № 1314-VI (набрав чинності 01.01.2016 р.), не передбачено повторного проходження даної процедури сертифікації для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію, і такої процедури як «сертифікація» взагалі вже не міститься в нормах чинного законодавства України. Для всіх законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, згідно наказу Мінекономрозвитку від 13.10.2016 № 1747 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» встановлено міжповірочні інтервали. В тому числі це стосується вимірювачів швидкості руху транспортних засобів дистанційних, до яких відноситься і вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM. Міжповірочний інтервал для нього становить 1 рік. Також зазначають, що можливість використання виробу «TruCAM LTI 20/20», виробництва Laser Technology Inc, також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку від 27.09.2018 року № 04/02/03/-3008, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних.
Позивачем подано відповідь на відзив (а.с.77-83), за змістом якої, позивач не погоджується з доводами представника відповідача та звертає увагу суду щодо допущених відповідачем порушень вимог ст.ст.268, 258 КУпАП, оскільки не був складений протокол про адміністративне правопорушення, не були роз'яснені та не надано можливості реалізувати під час розгляду справи про адміністративне правопорушення права позивача, як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема права на захист. Звертає увагу, відповідач вказав, що всі прилади які використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції пройшли повірку та долучив копії Експертного висновку лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів «TruCАМ LTI 20/20» №04/02/03/-3008 від 27.09.2018 з додатком «Номери зразків об'єкта експертизи, на які розповсюджується дія експертного висновку», проте, у вказаному переліку відсутній номер приладу (ТС001146), на який здійснювалась фіксація порушення. У зв'язку з чим, виникають сумніви у правомірності застосування такого приладу інспектором та правильності вимірювання ним швидкості. Вважає, що неналежним чином підтверджено повноваження представника Н.Липовської, якою подано відзив та яка діє на підставі довіреності від Департаменту патрульної поліції.
Представником відповідача Липовською Н.Ю. направлено відповідь на відзив (а.с.87-90), за змістом якої непогоджуються з доводами позивача, зазаначають, що в силу вимог ч.4 ст.258 КУпАП при розгляді правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу без складання протоколу про адміністративне правопорушення. Також, зазначено, що на час виникнення спірних відносин законодавством було передбачено спрощену процедуру розгляду посадовою особою УПП справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП, яка виключає необхідність дотримання інспектором поліції таких процедур, передбачених для розгляду справи про адміністративне правопорушення в загальному порядку, як надання особі можливості скористатися правом на правову допомогу, подати клопотання про перенесення розгляду справи за місцем проживання особи тощо. Зазначають, що реалізація права позивача щодо можливості скористатися правовою допомогою забезпечується під час оскарження безпосередньо рішення суб'єкта владних повноважень у суді, що і зроблено позивачем. Наведена правова позиція викладена Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 07 листопада 2019 по справі №487/2179/17. Вчергове зазначають про можливість використання виробу «TruCAM LTI 20/20». Зазначають, що Департамент патрульної поліції уповноважує юрисконсульта Липовську Н.Ю. представляти та/або захищати права та законні інтереси Довірителя та його структурних підрозділів (в тому числі інтереси посадових осіб), зокрема, в судах при розгляді адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення (довіреність додається). Оскільки відповідач під час складання оскаржуваної постанови виконував свої посадові обов'язки, то в даному випадку він діяв в інтересах Департаменту патрульної поліції як його посадова особа. Таким чином, відповідно до вище зазначеної довіреності, Липовська Н.Ю. має право на процесуальні права та представництво інтересів відповідача, зокрема подавати відзив на позовну заяву від його імені. Також можливість представляти та/або захищати права та законні інтереси Довірителя та його структурних підрозділів (в тому числі інтереси посадових осіб) передбачено положенням «Про Департамент патрульної поліції» затвердженим наказом Національної Поліції України 06.11.2015 №73 (у редакції наказу Національної поліції України від 20 лютого 2020 року №134), а також посадовими обов'язками. Звертають увагу, що враховуючи вимоги ст.286 КАС України, місцевий загальний суд, як адміністративний суд, не має права визнавати дії інспектора протиправними, оскільки це не передбачено нормами чинного законодавства.
У відповідності до ч.1, 3 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Дослідивши подані до суду заяву, відзив, відповідь на відзив та заперечення, а також письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з вимогами ч.2 вказаної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлено, що 05 січня 2020 року на 297 км а/д М-21 Вінницької області, інспектор 3 роти 1 батальйону патрульної поліції Управління патрульної поліції у Вінницькій області капрал поліції Казимір Ростислав Андрійович виніс постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 1941076 (а.с.15).
Вказаною постановою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень.
За змістом постанови інспектор 3 роти 1 батальйону патрульної поліції Управління патрульної поліції у Вінницькій області капрал поліції Казимір Р.А. зазначив, що ОСОБА_1 05.01.2020 о 13год. 42хв. на а/д М-21, 297 км, керуючи автомобілем AUDI А6 з номерним знаком НОМЕР_1 в населеному пункті, позначеному д.з.5.45, с.Срижавка, рухався зі швидкістю 80 (вісімдесят) км/год., чим перевищив швидкість на 30 (тридцять) км/год. Швидкість вимірювалась приладом TruCam 001146. Чим порушив п. 12.4 ПДР України, порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозволена швидкість на більше 50 км/год.).
Частиною 1 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Так, відповідно п. 12.4 Правил дорожнього руху України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. заборонні знаки.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами 1,4 статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Згідно з вимогами ч.ч. 2,3 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Докази суду надають учасники справи.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Докази суду надають учасники справи.
Відповідно до положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення серед інших про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту та правил користування засобами транспорту (частина 1 статті 122).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Згідно п. 2 розділу ІІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 07.11.2015 №1395,постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, у тому числі, частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 4 розділу ІІІ Інструкції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268КУпАП.
За змістом п. 5, 9 розділу ІІІ Інструкції поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката (п.5) .
Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка (п.9).
Пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Аналогічні вимоги щодо оцінки доказів та розгляду справи закріплені ст. ст. 252, 278, 279,280 КУпАП України.
Як передбачено ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючим в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Так, за змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі одержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини першої та другою статті 258 КУпАП, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Тобто без складання протоколу про адміністративне правопорушення.
У тому числі згідно вимог ч.6 вказаної статті, постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Як визначено ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до ч. 3 цієї статті постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
На підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, відповідачем направлено ряд доказів, в тому числі фотознімок та відеозапис з приладу TruCam та документацію на вказаний прилад (а.с.44-57).
Слід зазначити, що зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ані фотознімок ані відеозапис, здійснені за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCAM №ТС001146, до постанови долучені не були (а.с.15).
Дослідженням наданих відповідачем доказів встановлено наступне.
Зокрема, у роздрукованому фотознімку зазначено, що вимірювання швидкості здійснювалось лазерним вимірювачем швидкості TruCAM Серійний № ТС001146 (а.с.44).
Водночас, як вбачається зі змісту Сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки №UA-МІ/І-2903-2012 від 29 серпня 2012 року (а.с.51), він виданий щодо затвердженого типу вимірювальної техніки - вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM.
Таким чином, зазначений в оскаржуваній постанові прилад, яким вимірювалась швидкість, TruCAM 001146, не в повній марі відповідає найменуванню затвердженого типу вимірювальної техніки
Суд, також, звертає увагу, що у наданому до суду відеозаписі та фотознімку зафіксовано час порушення швидкісного режиму - 13 год. 50 хв. (а.с.44,57); проте у постанові від 05.01.2020 серія ЕАК № 19410766 зазначено інший час фіксації порушення швидкісного режиму - 13 год. 42 хв. (а.с.15).
Вказані обставини, не дають суду можливості встановити достовірність моменту перевищення швидкості саме у вказаний в постанові час.
Крім того, як звертає увагу позивач, та як вбачається з досліджених доказів, відповідачем не надано доказів того, що прилад, яким вимірювалась швидкість, пройшов державну експертизу відповідно до долученого до відзиву Експертного висновку, виданого 27.09.2018 року Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України. Оскільки в Додатку до експертного висновку №04/02/03-3007 від 27.09.2018 (номери зразків об'єкта експертизи, на які розповсюджується дія експертного висновку) лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM із номером ТС 001146 відсутній у переліку (а.с.54-55).
Оскільки зазначеного лазерного вимірювача швидкості з серійним №ТС001146 не має у переліку наданих на експертизу об'єктів , дія експертного висновку від 27.09.2018 року на нього не розповсюджується.
Водночас, жодних доказів того, що зазначений в постанові засіб вимірювальної техніки був придбаний (ввезений в Україну) під час дії іншого Експертного висновку НДЦ «ТТЗІС» НТУУ «КПІ» від 29.07.2011 №285 (а.с.52-53), та що вказаний висновок відповідно до листа Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 04.10.2018 №04/03/03-3878 поширюється на ЛВШ ТЗ TruCAM із серійним номером ТС 001146, суду надано не було.
Отже, сам факт наявності Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/13780 від 06 грудня 2019 року, виданого ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ») не може бути належним і достатнім доказом того, що фіксація швидкості транспортного засобу, який керував позивач здійснена приладом, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Також, жодним чином не доведено та обставина, що фіксація швидкості була здійснена під час руху транспортного засобу в межах населеного пункту с.Стрижавка, позначеного дорожнім знаком «5.45- початок населеного пункту».
Так, відповідно до вимог п. 33 ПДР України знаки 5.45 і 5.46 установлюються на фактичній межі забудови, яка прилягає до дороги.
На фото та відеозаписі, здійсненних лазерним вимірювачем швидкості TruCAM із серійним номером ТС 001146, дорожній знак «5.45» не зафіксований.
Будь-яких доказів того, що такий знак був встановлений на вказаній ділянці дороги , де здійснювалось вимірювання швидкості та зупинка транспортного засобу під керуванням позивача, суду надано не було.
Посилання відповідача на зафіксовані приладом TruCAM серійний №ТС001146 координати - 49° 17? 59.92?, 28° 28? 34.28? (а.с.44) як на доведений факт, що правопорушення здійснено саме в населеному пункті, слід визнати необґрунтованим та безпідставними, оскільки з наявної в публічному доступі інформації, що міститься в Державному реєстрі географічних назв (а.с.103), зазначені координати населеного пункту Стрижавка (селище міського типу) Вінницької області, Вінницького району : 49° 17? 5?, 28° 32? 30?, що не співпадають з координатами, зафіксованими приладом та не дають суду дійти висновку, що фіксація правопорушення здійснювалась в межах вказаного населеного пункту.
Також, відсутні докази та безпідставними є посилання відповідача, що місце фіксації швидкості лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів TruCAM (як зазначено у відзиві: місце для роботи з приладом) позначено відповідними дорожніми знаками з метою інформування учасників дорожнього руху про проведення вимірювання швидкісного режиму (а.с.36 - абзац шостий сторінки 4 відзиву), що мало б відповідати вимогам ч.2 ст.40 Закону України «Про національну поліцію»
Крім того, ані з відзивом, ані із запереченнями на відповідь на відзив та на вимогу суду відповідачем не було надано відеозапис з нагрудних камер чи інших електронних засобів, на якому зафіксовано розгляд адміністративної справи щодо ОСОБА_1 , на спростування доводів позивача про відсутність такого розгляду.
Фактично, у своїх запереченнях на відповідь на відзив, представник позивача допускає можливість розгляду справи про адміністративне правопорушення за «спрощеною процедурою», яка виключає необхідність дотримання інспектором поліції таких процедур, передбачених для розгляду справи про адміністративне правопорушення в загальному порядку, як надання особі можливості скористатися правом на правову допомогу, подати клопотання про перенесення розгляду справи за місцем проживання особи тощо.
Така позиція відповідача прямо суперечить вимогам ст.ст.245,268,278,279,280 КУпАП та вищенаведеним положенням «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 07.11.2015 №1395.
Таким чином, судом встановлено, що розгляд справи відбувався з порушенням вимог «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 07.11.2015 №1395, та ст.ст.245,268,250,251,252 КУпАП.
Так, інспектор поліції не отримав та не надав оцінки поясненням позивача, не встановив свідків правопорушення, не надав для ознайомлення, у разі наявності, докази вчинення адміністративного правопорушення водію, який притягується до адміністративної відповідальності, та, не зважаючи на те, що позивач не визнавав факту вчинення ним адміністративного правопорушення, без достатніх належних і допустимих доказів, прийшов до висновку, що позивачем порушено п. 12.4 Правил дорожнього руху України, та в порушення вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП без всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин прийняв рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Зазначених в постанові факті та наданих відповідачем доказів недостатньо, щоб дійти висновку, що позивачем було порушено вимоги Правил дорожнього руху, і вчинено зазначене в постанові адміністративне правопорушення.
Докази, які б спростовували вищенаведені висновки суду, відповідачем надано не було та не зазначено джерел їх здобуття.
Відповідно до вимог ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч.3 ст.288 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до вимог пунктів 1-3 ч.1 ст. 293 Кодексу України про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу.
Пунктом 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення, передбачено обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З урахуванням викладеного позовні вимоги позивача щодо скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення є обґрунтованими та доведеними, і підлягають задоволенню.
Враховуючи вищенаведені вимоги ст.ст.247,288,293 КУпАП, а також враховуючи положення ч.2 ст. 9, ч.3 ст.286 КАС України, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача слід закрити.
Строк звернення з адміністративним позовом позивачем не порушений, оскільки адміністративний позов був направлений до суду засобами поштового зв'язку - 13.01.2020 року (а.с.18)
Відповідно до ч.5 ст.288 КУпАП позивач звільнений від сплати судового збору, інші судові витрати у справі не значаться.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 74-77, 139,241-246,250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 1941076 від 05 січня 2020 року, складену інспектором 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області капралом поліції Казиміром Ростиславом Андрійовичем, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень, та закрити справу про адміністративне правопорушення.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Шостого апеляційного адміністративного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, та у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Муранова-Лесів