Справа № 357/1487/20
2/357/1486/20
Категорія 38
21 квітня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді - Бондаренко О.В., при секретарі - Бондаренко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів, -
10.02.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що з 01.03.2003 року перебувала з ОСОБА_2 зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням суду від 27.09.2019 року. Від шлюбу вони мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з нею та перебуває у неї на утриманні, а відповідач добровільно аліменти на дитину не сплачує та в досудовому порядку не досягли згоди щодо розміру аліментів, іншої матеріальної допомоги на утримання доньки не надає. Відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу на дитину, є працездатною особою, інших дітей на утриманні не має, а вона не має можливості в повній мірі забезпечити доньку усім необхідним. В зв'язку з чим просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на дитину в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку ( доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову,щомісячноі до досягнення дитиною повноліття.
25.02.2020 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно ч.8 ст. 128, п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України відповідачу будо направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками до неї за зареєстрованою у встановленому порядку адресою місця проживання, згідно відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області (а.с. 17), та роз'яснено його право подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі та позов з додатками 06.03.2020 року (а.с. 20), однак у встановлений строк відзив на позов не подав.
Також, до суду не надходило клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, а тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 01.03.2003 року перебували у зареєстрованому шлюбі та рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.09.2019 року, яке набрало законної сили 29.10.2019 року, шлюб між ними було розірвано. Від шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується матеріалами справи ( а.с. 4,7-9) та не заперечується відповідачем.
Також, встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , змінила своє прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 », зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та з нею проживає і перебуває на утриманні донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено матеріалами справи ( а.с. 4,6,10).
Також, встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ( а.с. 17), за віком працездатна особа, інших осіб на утриманні не має, відзив на позов з доказами в підтвердження заперечень та спростування доводів позивача не подав, отже не заперечує проти стягнення аліментів на дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно із ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 182 Сімейного Кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 Сімейного Кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень.
Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч.2 ст.6 цієї Конвенції).
Також, частинами 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Також, у п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
Відповідно до ст.5 «Рівноправність подружжя» Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом України №475/97-ВРвід 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Отже, враховуючи, що відповідач здорова та працездатна особа, інших осіб не утриманні немає, в добровільному порядку ухиляється від утримання доньки, а позивач не має можливості в повній мірі забезпечити дитину усім необхідним, суд, максимально враховуючи інтереси дитини, керуючись принципом регулювання сімейних відносин на засадах справедливості, добросовісності та розумності, приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 10.02.2020 року і до досягнення дитиною повноліття, оскільки визначений спосіб стягнення аліментів відповідає положенням законодавства та інтересам дитини, її рівню життя, фізичному, моральному, культурному, духовному і соціальному розвитку.
На підставі ст. 141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору за подання до суду вказаного позову, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь держави судового збору в розмірі 840,80 грн.
Керуючись, ст.180-183 СК України, ст.4,12,13,76-81,141,258 -259,265,268,274-279,354-355 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), про стягнення аліментів, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 користь ОСОБА_1 аліменти на доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця починаючи з 10.02.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 840,80 грн.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення складено 21.04.2020 року.
СуддяО. В. Бондаренко