21 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 922/1762/19
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кушніра І.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Харківського центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості на рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 (повний текст складено 02.03.2020)
за позовом Харківського центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості
до Акціонерного товариства "Харківобленерго"
про визнання окремих положень договору недійсними,
23.03.2020 (згідно з відміткою на конверті) Харківським центром професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості безпосередньо до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 у справі № 922/1762/19.
Витягом з протоколу автоматизованого розподілу касаційної скарги між суддями від 01.04.2020 року у справі № 922/1762/19 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.
08.02.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460 - ІХ, яким внесено зміни до законодавчих актів України.
Оскільки скаржником подано касаційну скаргу після набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 №460-IX, то подана касаційна скарга розглядається в порядку, що діє після набрання чинності цим Законом.
Перевіривши матеріали касаційної скарги встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 08.02.2020).
Пунктом 1 частини 1 статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч.2,3 ст.11 ГПК України «Верховенство права та джерела права, що застосовуються судом»:
« 2. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
3. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.»
Як вбачається зі змісту касаційної скарги, скаржник, пославшись на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України як на підставу звернення з касаційною скаргою, не навів, яку саме конкретну, чітко визначену норму матеріального або процесуального права (пункт, абзац, частина тощо якої статті та якого нормативно-правового акту, і в першу чергу Кодексу чи Закону України) неправильно застосовано або порушено судами попередніх інстанцій, в чому полягає саме неправильне застосування або порушення даної норми права, і щодо правильного застосування саме якої у подібних правовідносинах, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду.
У зв'язку з вищенаведеним, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху. Для усунення недоліків касаційної скарги, поданої на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник має обґрунтувати, яку саме конкретну, чітко визначену норму матеріального або процесуального права (пункт, абзац, частина тощо якої статті та якого нормативно-правового акту, і в першу чергу Кодексу чи Закону України) неправильно застосовано або порушено судами попередніх інстанцій, в чому полягає саме неправильне застосування або порушення даної норми права, і щодо правильного застосування саме якої у подібних правовідносинах, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду.
Частиною 3 статті 169 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Оскільки порядок подання заяви про усунення недоліків саме у вигляді не зазначення передбачених вищенаведеними вимогами ГПК підстав оскарження судових рішень чинним ГПК не визначений, Суд визначає, що скаржнику необхідно направити заяву про усунення недоліків іншим учасникам справи та надати Суду докази такого направлення.
Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 169, 174, 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд -
1. Касаційну скаргу Харківського центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості залишити без руху до 27.05.2020.
2. Встановити Харківському центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.
3. Харківському центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості надати Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду (01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6) докази про дату вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.
4. У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 та всім іншим учасникам справи, додавши до заяви про усунення недоліків докази такого направлення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. Кушнір