ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
21 квітня 2020 року м. Київ № 640/852/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрон"
доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києва
прозобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрон" (далі - ТОВ "Агрон", позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві), у якій просить суд:
- зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві зарахувати ТОВ «Агрон» податкові платежі в сумі 2 676 063,00 (два мільйона шістсот сімдесят шість тисяч шістдесят три грн. 00 коп.) гривень згідно:
платіжного доручення № 47 від 26.11.2018 на суму 1 196 063,00 грн. для сплати податку на додану вартість за листопад 2018 року;
платіжного доручення № 48 від 26.11.2018 на суму 1 480 000,00 грн. для сплати податку на прибуток за 3 квартал 2018 року;
в рахунок сплати податку на додану вартість за листопад 2018 року та податку на прибуток підприємства за III квартал 2018 року;
- зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві врахувати у інтегрованих картках обліку податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства наявну оплату цих податків з боку ТОВ «Агрон» в сумі 2 676 063,00 (два мільйона шістсот сімдесят шість тисяч шістдесят три грн. 00 коп.) гривень згідно:
платіжного доручення № 47 від 26.11.2018 на суму 1 196 063,00 грн. для сплати податку на додану вартість за листопад 2018 року;
платіжного доручення № 48 від 26.11.2018 на суму 1 480 000,00 грн. для сплати податку на прибуток за 3 квартал 2018 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2019 року (суддя Аблов Є.В.) вказану справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.02.2019 року за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до Розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2019 року №269 справу №640/852/19 повторно розподілено на суддю Погрібніченка І.М.
Ухвалою суду від 25 квітня 2019 року адміністративну справу №640/852/19 прийнято до провадження та розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ «Агрон» через систему «Клієнт-Банк» було ініційовано переказ коштів у сумі 1 196 063,00 грн. для сплати податку на додану вартість за листопад 2018 року, згідно платіжного доручення № 47 від 26.11.2018 року та на суму 1 480 000,00 грн. для сплати податку на прибуток за 3 квартал 2018 року згідно платіжного доручення № 48 від 26.11.2018 року. Втім, як зазначає позивач, вказані кошти з вини банку не було перераховано з призначенням та відповідачем не відображено у інтегрованих картках обліку податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства.
При цьому, як вказує позивач, платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків до бюджету.
Отже, на думку позивача, за наявності у платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового зобов'язання слід визнати виконаним незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України
Як зазначає позивач, враховуючи відсутність процедури здійснення дій відповідними органами ДФС при наявності обставин, встановлених п. 129.6 ст. 129 ПК України та той факт, що позивачем вчинені всі необхідні дії для фактичної сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2018 року та податку на прибуток за III квартал 2018 року на загальну суму 2 676 063,00 грн., та беручи до уваги нездатність забезпечити звільнення позивача від відповідальності, на що він має право за Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», держава, в особі відповідача, поклала на нього надмірний та неспіврозмірний податковий тягар, порушивши таким чином свої зобов'язання за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
Крім того, на думку позивача, не зарахування його податкових платежів на вказану суму згідно з зазначеними платіжними дорученнями та не врахування у картках обліку по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства наявної оплати цих податків з боку позивача, призводить до обліку за ним податкового боргу на таку суму, що має наслідком необхідність повторно сплатити таку ж суму, тобто фактично є подвійним оподаткуванням.
У поданому до суду відзиві на позовну заяву, відповідач проти адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволені.
В обґрунтування свого заперечення звертає увагу, що за позивачем відсутній податковий борг зі сплати податків з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства. Окрім цього, відповідач звертає увагу, що податкові зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2018 року та податку на прибуток за 3 квартал 2018 року ТОВ «Агрон» було сплачено вчасно в жовтні 2018 року.
У поданій до суду відповідні на відзив, позивач просив позовні вимоги задовольнити повністю.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрон" є платником податків та перебуває на податковому обліку.
30 жовтня 2017 року між ТОВ «Агрон» (код ЄДРПОУ 31307593) - (далі - Клієнт) та AT «ВТБ БАНК» (код ЄДРПОУ 14359319) (далі - Банк) був укладений Договір про надання банківських послуг № BCCS2541 (далі - Договір), згідно умов якого Банк взяв на себе зобов'язання надавати послуги з відкриття та обслуговування поточних рахунків та/або спеціальних рахунків, та/або поточних рахунків, операції за якими можуть здійснюватися за допомогою електронних платіжних засобів, у обраній Клієнтом валюті (національній та/або іноземній) та здійснення розрахунково-касового обслуговування Клієнта за ними (п. 1.2.1. Договору).
Судом встановлено, що 25.10.2018 року згідно платіжного доручення № 59299768 ТОВ «Агрон» було сплачено самостійно визначене грошове зобов'язання за декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2018 року (граничний термін сплати 30.10.2018) у розмірі 496 063, 00 грн.
Також, 05.11.2018 року ТОВ «Агрон» згідно платіжного доручення № 42 було сплачено самостійно визначене грошове зобов'язання за декларацією з податку на прибуток за ІІІ квартали 2018 року (граничний термін сплати 19.11.2018) у розмірі 4 187 051, 00 грн.
Вказані кошти в сумі 496 063, 00 грн. та 4 187 051, 00 грн., згідно даних інтегрованої картки платника податків з податку на додану вартість та податку на прибуток було зараховано на єдині казначейські рахунки державного бюджету 25.10.2018 року та 05.11.2018 року відповідно.
Одночасно, судом встановлено, що ТОВ «Агрон» поза межами визначеного податкового зобов'язання у деклараціях з податку на додану вартість за жовтень 2018 року та податку на прибуток за III квартал 2018 року було подано до Банку шляхом електронного переказу грошових коштів за допомогою системи «Клієнт-Банк»: платіжне доручення № 44 від 08.11.2018 на суму 1 480 000,00 грн. для сплати податку на прибуток за 3 квартал 2018 року та платіжне доручення № 45 від 08.11.2018 на суму 1 196 063,00 грн. для сплати податку на додану вартість за жовтень 2018 року.
Втім, AT «ВТБ БАНК» не було виконано переказ вказаних грошових коштів протягом операційного дня.
26 листопада 2018 року позивачем повторно подано до Банку шляхом електронного переказу грошових коштів за допомогою системи «Клієнт-Банк» для оплати:
- платіжного доручення № 47 від 26.11.2018 на суму 1 196 063,00 грн. для сплати податку на додану вартість за листопад 2018 року;
- платіжного доручення № 48 від 26.11.2018 на суму 1 480 000,00 грн. для сплати податку на прибуток за 3 квартал 2018 року.
При цьому, вказана в платіжних дорученнях від 26.11.2018 №№ 47,48 сума коштів на відповідні рахунки в Державну казначейську службу України не надійшла.
26.11.2018 року ТОВ «Агрон» звернулося до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві з листом (вих. № 909), в якому повідомило останнього про необґрунтовані та неправомірні дії фінансової установи щодо порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету.
Одночасно, у вказаному звернені позивач звертав увагу, що у контролюючого органу є усі підстави для визнання дій позивача правомірними для зарахування податкових платежів згідно повторно поданих до Банку шляхом електронного переказу грошових коштів за допомогою системи «Клієнт-Банк» для оплати: платіжного доручення № 47 від 26.11.2018 на суму 1 196 063,00 грн. для сплати податку на додану вартість за листопад 2018 року; платіжного доручення № 48 від 26.11.2018 на суму 1 480 000,00 грн. для сплати податку на прибуток за 3 квартал 2018 року.
Відповідач листом від 07.12.2018 № 119614/10/26-15-07-05-15 повідомив позивача про те, що «податковий борг платника податків, який виник з вини банку, залишається за таким платником і підлягає перерахуванню ним до бюджету. Тобто, незважаючи на причину несплати податкових зобов'язань, зокрема, у разі порушення банком строків виконання або невиконання доручень клієнтів на переказ коштів, платник податків не звільняється від обов'язку сплатити основну суму податкового зобов'язання або податкового боргу...».
Вважаючи, що ГУ ДФС у м. Києві своєю бездіяльністю (не зарахування податкових платежів ТОВ «Агрон» згідно платіжних доручень від 26.11.2018 №№ 47,48 на загальну суму 2 676 063,00 грн.) порушує права позивача, останній звернувся з даним позовом до суду.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 року № 2121-III (далі - Закон №2121-III), в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі прийняття Національним банком України рішення про запровадження обмежень на діяльність банків, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.
Згідно п.1.12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 21.01.2004 року №22, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний:
- узяти розрахунковий документ платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком;
- надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: «Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку»(додаток 23);
- ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності.
Платник/стягувач, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до законодавства України.
Як було встановлено вище, 26.11.2018 року позивачем подано до Банку шляхом електронного переказу грошових коштів за допомогою системи «Клієнт-Банк» для оплати: платіжного доручення № 47 від 26.11.2018 на суму 1 196 063,00 грн. для сплати податку на додану вартість за листопад 2018 року та платіжного доручення № 48 від 26.11.2018 на суму 1 480 000,00 грн. для сплати податку на прибуток за 3 квартал 2018 року.
Платіжні доручення від 26.11.2018 року № 47 та №48 прийнято AT «ВТБ БАНК» до виконання 26.11.2018 року, проте виконані не були.
Суд зазначає, що частиною 1 статті 55 Закону №2121-III визначено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Згідно ч.1 ст.1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.
Згідно ч.ч.1-3 ст.1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.
Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Згідно визначення п.1.24 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-III (далі - Закон № 2346-III), переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
Пунктами 8.1, 8.2 ст.8 Закону №2346-III встановлено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.
Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.
Згідно положень п.30.1 ст.30 Закону №2346-III переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
Крім того, частиною 5 статті 45 Бюджетного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Отже, в разі незарахування банком суми переказу на рахунок отримувача, в тому числі на єдиний казначейський рахунок державного бюджету, такий переказ не є завершеним.
Таким чином, суд приходить до переконання, що оскільки грошові кошти за платіжними дорученнями від 26.11.2018 року № 47 та № 48 сплачені позивачем в рахунок погашення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за листопад 2018 року та податку на прибуток за III квартал 2018 року, AT «ВТБ БАНК» не зараховані до єдиного казначейського рахунку державного бюджету, то таке податкове зобов'язання не є виконаним платником такого податку.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що відповідачем до позивача не застосовувались штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасну сплату податку на додатну вартість та податку на прибуток.
Беручи до уваги викладене вище, суд зазначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Тобто, зміст вказаної норми, свідчить про те, що задоволенню підлягають лише вимоги, які відновлюють порушені права та охоронювані законом інтереси позивача.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Це означає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16.
За вказаних обставин, суд приходить до переконання, що доводи позивача про порушення ГУ ДФС у м. Києві його прав чи інтересів не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, що є правовою підставою для відмови у задоволені даного позову.
При цьому, суд звертає увагу позивача, що питання щодо неналежного виконання AT «ВТБ БАНК» своїх зобов'язань за угодами, укладеними з клієнтами, слід вирішувати в порядку господарського судочинства.
Відповідно до положень чч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частинами 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених відповідачем судових витрат відсутні, а тому судові витрати за рахунок позивача на користь відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрон" відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.М. Погрібніченко