83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
14.08.07 р. Справа № 24/44
Колегія суддів господарського суду Донецької області у складі:
Донець О.Є. - головуючий, судді Марченко О.А., Сковородіна О.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні суду справу
за позовом: Закритого акціонерного товариства “Макіївкокс», м.Макіївка
до відповідача-1: Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго», м.Горлівка
до відповідача-2: Структурної одиниці Макіївські електричні мережі Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго», м.Макіївка
третя особа-1: Відкрите акціонерне товариство “Макіївський коксохімічний завод», м.Макіївка
третя особа-2: Донецьке територіальне представництво Національної комісії регулювання електроенергетики України
про стягнення 265808,60 грн.
За участю представників:
від позивача: Білоусов Ю.М., Краснов В.М. - за довіреністю
від відповідача-1: Костюк С.В. - за довіреністю
від відповідача-2: не з»явився
від третьої особи-1: Білоусов Ю.М., Краснов В.М. - за довіреністю
від третьої особи-2: не з"явився
У лютому 2004 р. до господарського суду звернулось Закрите акціонерне товариство “Макіївкокс», м.Макіївка, із позовом до Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго», м.Горлівка, та його структурної одиниці - Макіївських електричних мереж, м.Макіївка, про стягнення з належного відповідача 93168,58 грн.
Ухвалою суду від 13.02.04 р. про порушення провадження у справі за даним позовом до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Відкрите акціонерне товариство “Макіївський коксохімічний завод», м.Макіївка.
У позовній заяві позивач зазначив, що вищезазначена сума є вартістю витрат позивача за період з 01.09.03 р. по 31.12.03 р. на утримання його електричних мереж, якими відповідачі передають електричну енергію не позивачеві, а іншим споживачам; що відповідачі зобов'язані компенсувати позивачеві ці витрати; що несплата відповідачами цієї суми є безпідставним збереженням майна, до складу якого відносяться й грошові кошти; що дана сума підлягає витребуванню від відповідачів в порядку ст.41 Конституції України, ст.48 “Закону України “Про власність», ст.1212 Цивільного кодексу України, ст.469 Цивільного кодексу УРСР.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на вищезазначені норми, приписи Господарського кодексу України, на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.
Третя особа - Відкрите акціонерне товариство “Макіївський коксохімічний завод», м.Макіївка, позовні вимоги підтримала.
Відповідачі проти задоволення позову заперечили, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог.
Ухвалою суду від 16.03.04 р. до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Донецьке територіальне представництво Національної комісії регулювання електроенергетики України.
Зазначена третя особа у своїх письмових поясненнях № 23-4-18/85 від 25.02.04 р. зазначила, що у зв'язку із передачею електричної енергії послідовно мережами Закритого акціонерного товариства “Макіївкокс» в мережі Відкритого акціонерного товариства між цими особами має бути укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж Закритого акціонерного товариства “Макіївкокс», а також, що згідно із п.7.19 Правил користування електричною енергією (далі-Правила), у разі використання постачальником електричної енергії мереж основного споживача для технічного забезпечення постачання електричної енергії населенню та/або субспоживачам, відшкодування обґрунтованих витрат з утримання мереж оплачується їх власнику постачальником електричної енергії, у тарифах (цінах) якого передбачені статті витрат.
Третя особа-2 також зазначила, що постановою НКРЕ України від 30.07.02 р. затверджено План заходів щодо переходу постачальників електричної енергії за регульованим тарифом до формування єдиних роздрібних тарифів на електричну енергію для всіх споживачів та субспоживачів, розташованих на закріпленій території, що згідно із п.6 цього Плану, передбачено врахування протягом 2004 р. відшкодування витрат з передачі електричної енергії технологічними мережами основних споживачів (у тому числі - позивача), які передають електричну енергію субспоживачам у середньомісячних обсягах не менших 1 млн. кВт/г.
Третьою особою також зазначено, що постановою НКРЕ України від 01.10.03 р. № 972 “Про затвердження тарифів на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та тарифів на постачання електричної енергії за регульованим тарифом для Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго» встановлена структура тарифів на 2003 р., де передбачені витрати на використання електричних мереж інших ліцензіатів-передавачів; що позивача до цього переліку не включено; що тарифи на передачу та постачання електричної енергії з жовтня 2003 р. не переглядалися; що згідно із п.7.20 Правил, для складання кошторису витрат на утримання технологічних електричних мереж основного споживача застосовується нормативи, які затверджені для електропередавальних організацій.
Під час розгляду справи Відкрите акціонерне товариство “Макіївський коксохімічний завод», м.Макіївка, звернулося до суду із позовною заявою про самостійні вимоги на предмет спору та про стягнення з належного відповідача 93168,58 грн. - суму за користування електричними мережами, що належить Відкритому акціонерному товариству “Макіївський коксохімічний завод», м.Макіївка, на праві власності.
В обґрунтування своїх вимог зазначене товариство посилається на те, що 01.01.03 р. між третьою особою, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, та відповідачем-2 укладено договір № 131 на користування електричними мережами для отримання електричної енергії; що зазначені мережі третьою особою, яка є їх власником, передані в оренду позивачеві за договором № 13 від 01.09.03 р.; що постановою НКРЕ України від 01.10.03 р. № 972 відповідачеві-1 виділено 600000грн. для компенсації третій особі витрат на використання електричних мереж.
Свої позовні вимоги третя особа обґрунтовує посиланням на зазначену постанову, приписи ст.ст.20, 147, 174 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 527, 530 Цивільного кодексу України, а також наданими суду документами.
Ухвалою суду від 27.05.04 р. зазначену позовну заяву прийнято до провадження, Відкрите акціонерне товариство “Макіївський коксохімічний завод», м.Макіївка, залучено до участі у справі у якості третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору.
Відповідач-1 проти позову третьої особи заперечив, посилаючись на безпідставність позовних вимог.
Ухвалою суду від 07.06.04 р. провадження у справі зупинено до закінчення розгляду справи № 20/250пд за позовом Закритого акціонерного товариства “Макіївкокс» до Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго» та Макіївських електричних мереж про спонукання до укладання договору.
Рішенням господарського суду Донецької області від 20.09.04 р. по справі № 20/250пд у задоволенні позову Закритого акціонерного товариства “Макіївкокс» до Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго» про спонукання до укладання договору № 125 від 16.09.03 р. на спільне використання електричних мереж основного споживача відмовлено, провадження у справі стосовно Макіївських електричних мереж Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго» - припинено.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.12.04 р. зазначене рішення залишено без змін, а касаційна скарга Закритого акціонерного товариства “Макіївкокс» - без задоволення.
26 вересня 2005 р. до господарського суду Донецької області надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог до суми 265808,60 грн., яка за ствердженням позивача, була збережена відповідачами від користування електричними мережами позивача у період з вересня 2003 р. по серпень 2004 р., та підлягає стягненню з належного відповідача в порядку ст.41 Конституції України, ст.48 Закону України “Про власність», ст.1212 Цивільного кодексу України.
В обґрунтування своєї заяви позивач додатково надав суду копії документів, що наявні в матеріалах справи (відомості витрат електричної енергії, рахунків, листів).
Третя особа із самостійними вимогами на предмет спору звернулася до суду із заявою від 07.10.05 р. № 071538 про збільшення розміру позовних вимог до суми 265808,60 грн., яку третя особа визначила як компенсацію витрат на використання електричних мереж та яку просить стягнути з належного відповідача, посилаючись на ст.ст.20, 147, 174 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 527 Цивільного кодексу України, Постанову НКРЕ України № 972 від 01.10.03 р., договір № 131 від 01.01.03 р., укладений третьою особою та відповідачем-2.
Ухвалою суду від 13.10.05 р. провадження у справі поновлено.
Ухвалами суду від 23.11.05 р. за клопотанням позивача та третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, призначено комплексну судово-бухгалтерську експертизу, провадження у справі - зупинено.
На вирішення експерта судом поставлені запитання:
1. Які електричні мережі позивача використовуються виключно для передачі електроенергії споживачам відповідача-1?
2. Які витрати на передачі 1кВт/год за весь період несе позивач при передачі електроенергії споживачам відповідача?
3. Які додаткові витрати на передачу несе позивач при передачі електроенергії споживачам відповідача-1 за виключенням втрат електроенергії в мережах? Чи впливає на обсяг витрат позивача, якщо вони є, кількість переданої електроенергії споживачам відповідача-1?
4. Яка сума безпідставно збереженого майна (грошових коштів) знаходиться у відповідача у спірний період за спірними відносинами?
15 травня 2005 р. у зв'язку із усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження по справі, провадження у справі поновлено.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області розгляд справи призначено колегіальним складом суду, який під час розгляду змінювався у встановленому порядку.
20 жовтня 2006 р. позивач звернувся до суду із заявою про зміну позовних вимог, у якій просив суд стягнути з належного відповідача 265808,60 грн. - суму заподіяної відповідачами збитків, у вигляді понесених позивачем витрат на утримання технологічних електричних мереж, які використовувалися відповідачами для передачі електричної енергії населенню м.Макіївки.
Відповідач-1 проти вищезазначеної заяви заперечив, посилаючись на те, що її подано із порушенням приписів ст.22 Господарського процесуального кодексу України.
22 травня 2007 р. позивач звернувся до суду із заявою від 22.05.07 р. № 07-1730, у якій просив суд стягнути з належного відповідача 265808,60 грн. як безпідставно збережену суму, посилаючись на ст.41 Конституції України, ст.147 Господарського кодексу України, ст.48 Закону України “Про власність», ст.1212 Цивільного кодексу України.
Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що дані вимоги є остаточними та підтримав їх у повному обсязі.
Відповідач-1 проти зазначеної заяви заперечив, посилаючись на її безпідставність.
Судом задоволені клопотання сторін про продовження строку вирішення спору, клопотання позивача про витребування від НКРЕ України та її Донецького територіального представництва необхідних для розгляду справи пояснень та матеріалів.
У судовому засіданні оголошувались перерви з 03.06.04 р. до 07.06.04 р., з 22.08.06 р. до 06.09.06 р.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, суд ВСТАНОВИВ:
01 січня 2003 р. третьою особою, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору (Основний споживач) та відповідачем-1 в особі відповідача-2 (Субспоживач) укладено договір № 131/16 на користування електричними мережами для отримання електричної енергії (далі-Договір № 131/16), згідно із умовами якого “Основний споживач» зобов'язався забезпечити технічну можливість користування своїми електромережами для отримання “Субспоживачем» електричної енергії та потужності (п.1.1 Договору № 131/16).
Пунктом 4.1 зазначеного договору передбачено, що “Субспоживач» зобов'язаний компенсувати “Основному споживачеві» фактичні витрати за транзит, втрати, перетворення електричної енергії, а також обслуговування електричних мереж пропорційно споживанню електричної енергії та оформляти документально у двосторонньому порядку.
Згідно із п.6.1, 6.2 Договору № 131/16, розрахунки за користування електричними мережами “Основного споживача» здійснюються за фактичний місячний обсяг електричної енергії, переданої “Субспоживачеві». Оплата за транзит електричної енергії нараховується з урахуванням фактичних витрат “Основного споживача» згідно із кошторисом витрат, що узгоджується сторонами та переглядається ними щорічно до 15 лютого.
Рішенням господарського суду Донецької області від 05.08.04 р. по справі № 23/303 задоволені позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Макіївський коксохімічний завод», м.Макіївка, до Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго», м.Горлівка, з якого стягнуто 154281,33 грн. - суму заборгованості за Договором № 131/16, що утворилася у період січня-серпня 2003 р.
01 вересня 2003 р. третьою особою, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Макіївкокс», правонаступником якого є позивач, (Орендар) укладено договір оренди № 13 (далі-Договір № 13), згідно із умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оплатне строкове користування майно відповідно до Переліку № 1 (п.1.1 Договору № 13).
Згідно із п.п.2.1, 2.2 Договору № 13, орендоване майно передається Орендодавцем та приймається Орендарем протягом 3-х днів з моменту укладання договору за актом прийому-передачі, підписання якого свідчить про фактичну передачу майна.
Зазначений акт підписано сторонами Договору № 13 01.09.03 р. Відповідно до акту, Орендар прийняв в оренду, крім іншого, майно електроцеху (підстанції, кабелі, кабельні траси, мережі тощо).
Відповідно до п.3.1 Договору № 13, строк користування орендованим майном складає 1 рік з моменту передання майна.
Згідно із п.3.2 Договору № 13, якщо жодна з сторін в строк до 20 днів до закінчення строку дії договору не заявить про намір розірвати його, договір автоматично продовжується на наступний період, зазначений у п.3.1 Договору № 13.
13 квітня 2004 р. третьою особою, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 40/291 (далі-Договір № 40/291), відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця майно, а Покупець зобов'язався прийняти майно та сплатити за нього обумовлену сторонами ціну (п.1.1 Договору № 40/291).
Згідно із Додатком № 1 до Договору № 40/291, до переліку майна, що відчужується за договором, увійшло й вищезазначене майно електроцеху (підстанції, кабелі, кабельні траси, мережі тощо).
Вищенаведене, а також відомості витрат електричної енергії, акти звірки кількості переданої електричної енергії, копії яких наявні в матеріалах справи, свідчать про те, що протягом січня-серпня 2003 р. відповідачем-1 транспортувалася його споживачам електрична енергія мережами третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, а з 01.09.03 р. по серпень 2004 р. - мережами, що знаходились в оренді у позивача, а у наступному - належали йому на праві власності.
Відповідач-1, позивач та треті особи проти даного факту не заперечили.
Рішенням господарського суду Донецької області від 20.09.04 р. по справі № 20/250пд, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.12.04 р., у задоволенні позову Закритого акціонерного товариства “Макіївкокс», м.Макіївка, про спонукання Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго», м.Горлівка, укласти договір № 125 від 16.09.03 р. на спільне використання мереж основного споживача - відмовлено, провадження у справі стосовно структурної одиниці Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго» Макіївські електричні мережі - припинено.
За даних обставин позивач звернувся до суду із позовом до Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго», м.Горлівка, та Макіївських електричних мереж, м.Макіївка, та просить суд, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, заяв про зміну позовних вимог, стягнути з належного відповідача суму 265808,60 грн., яку вважає такою, що збережена відповідачами без достатніх правових підстав у період з вересня 2003 р. - серпня 2004 р., посилаючись на ст.41 Конституції України, ст.147 Господарського кодексу України, ст.48 Закону України “Про власність», ст.1212 Цивільного кодексу України та на надані суду документи.
Третя особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просить суду стягнути вищезазначену суму за період з вересня 2003 р. по серпень 2004 р. з належного відповідача, посилаючись на договір № 131/16, лист НКРЕ України № 03-39-09/2101 від 07.05.04 р., постанову НКРЕ України від 01.10.03 р. № 972, в яких за ствердженням третьої особи, йдеться про виділення відповідачеві-1 600000 тис. грн. для сплати Відкритому акціонерному товариству “Макіївський коксохімічний завод», м.Макіївка, в порядку компенсації витрат на використання електричних мереж. Третя особа також посилається на ст.ст.20, 147, 174 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 527, 530 Цивільного кодексу України та на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.
Відповідно до Положення про Макіївські електричні мережі Відкритого акціонерного товариства, структурна одиниця Макіївські електричні мережі не є юридичною особою та діє в межах повноважень, визначених цим положенням.
Отже, в силу приписів ст.ст.1, 21 Господарського процесуального кодексу України Макіївські електричні мережі Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго», м.Горлівка, не можуть бути стороною в господарському процесі, у зв'язку з чим провадження у справі щодо даної структурної одиниці слід припинити в порядку п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
За даних обставин вимоги позивача та третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, фактично стосуються єдиного відповідача - Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго», м.Горлівка, та розглядаються судом по суті лише стосовно даної юридичної особи.
Відповідач - Відкрите акціонерне товариства “Донецькобленерго», м.Горлівка, позовних вимог не визнав повністю, посилаючись на їх необґрунтованість.
Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею ст.33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Статтею 41 Конституції України, на яку посилається позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, закріплено право кожного, володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, визначені основні форми власності, та задекларовано принципи непорушності власності, незавдання шкоди особі, суспільству, навколишньому середовищу використанням власності.
Статтею 48 Закону України “Про власність», на яку також посилається позивач, визначені загальні положення щодо захисту права власності.
Статтею 147 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, визначені гарантії та захист майнових прав суб'єктів господарювання.
Згідно із ст.1212 Цивільного кодексу України (глава 83), яка визначена позивачем як правова підстава позовних вимог, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
За змістом зазначеної статті, поверненню потерпілому підлягає майно (у тому числі грошові кошти), яке набувач отримав або зберіг у себе за рахунок потерпілого без достатньої правової підстави або коли підстава набуття майна згодом відпала.
Тобто, поверненню майна потерпілому має передувати отримання цього майна набувачем за відсутності достатніх правових підстав або за умови, що ці підстави у наступному припинили існування.
Отже, однією з умов застосування приписів даної норми є попереднє одержання набувачем майна потерпілого (збереження його), а другою - відсутність необхідних законних підстав для цього або їх наступне припинення.
Підставами, що дають право законно отримати та зберігати майно, можуть бути різного роду факти, перелік яких міститься в ст.11 Цивільного кодексу України.
Відповідно до зазначено статті, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач-1 незаконно отримав від позивача (зберіг за його рахунок), будь-яке майно (у тому числі грошові кошти) у зв'язку з транзитом електричної енергії технологічними електричними мережами, що знаходилися у позивача на праві користування, а у наступному - на праві власності.
З матеріалів справи та пояснень учасників судового процесу вбачається, що між позивачем та відповідачем-1 внаслідок їх дій виникли цивільні правовідносини, пов'язані з передачею електричної енергії, які хоча й не були оформлені письмовим договором, угодою тощо, але фактично мали місце.
Про це свідчить сам факт передачі відповідачем-1 електричної енергії своїм споживачам електричними мережами позивача, проти якого сторони не заперечили, а також оформлення сторонами актів звірки кількості переданої електричної енергії тощо.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про неможливість задоволення позову стосовно відповідача-1 за тими правовими підставами, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, оскільки у даному випадку ст.1212 Цивільного кодексу України позивачем застосована помилково.
Не підлягають задоволенню й самостійні позовні вимоги третьої особи - Відкритого акціонерного товариства “Макіївський коксохімічний завод», м.Макіївка, з наступних причин.
У своїй позовній заяві та у заяві про збільшення розміру позовних вимог третя особа не визначила правової природи стягуваної суми, не обґрунтувала належним чином наявності у відповідача-1 обов'язку сплатити третій особі вищезазначену суму.
У вищезазначених заявах третя особа посилається на норми Господарського кодексу України: ст.20 “Захист прав суб'єктів господарювання та споживачів», ст.147 “Гарантії та захист майнових прав суб'єктів господарювання», ст.174 “Підстави виникнення господарських зобов'язань», Цивільного кодексу України: ст.526 “Загальні умови виконання зобов'язання», ст.527 “Виконання зобов'язання належними сторонами», ст.530 “Строк (термін) виконання зобов'язання», які мають загально-правовий характер та самі по собі позовних вимог не обґрунтовують.
Не є таким обґрунтуванням й посилання третьої особи на Постанову НКРЕ України № 972 від 01.10.03 р. “Про затвердження тарифів на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами і тарифів на поставку електричної енергії за регульованим тарифом для Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго», оскільки третя особа не наводить механізму реалізації цієї постанови, що слід застосувати у даному випадку, не обґрунтовує конкретних способів виконання зазначеної постанови.
Крім того, технологічні електричні мережі, якими відповідачем-1 передавалася електрична енергія його споживачам, у вересні 2003 р. - серпні 2004 р. не знаходились у володінні третьої особи у зв'язку із їх передачею в оренду правопопереднику позивачева, а у наступному - у зв'язку з їх відчуженням позивачеві за договором купівлі-продажу.
Враховуючи вищевикладене, висновок проведеної під час розгляду справи судової експертизи вимог позивача та третьої особи не підтверджує, оскільки не узгоджується із предметом зазначених вимог та їх правовими підставами, у зв'язку з чим судом до уваги не приймається.
Таким чином, у задоволенні вимог позивача та третьої особи, що заявила самостійні вимоги, до Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго», м.Горлівка, слід відмовити, судові витрати - покласти на позивача та зазначену третю особу.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2), 4-3), 22, 33, 43, 44, 49, п.1 ст.80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.11, 1212 Цивільного кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства “Макіївкокс», м.Макіївка, та Відкритого акціонерного товариства “Макіївський коксохімічний завод», м.Макіївка, до Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго», м.Горлівка, - відмовити.
Провадження у справі стосовно структурної одиниці Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго» Макіївські електричні мережі, м.Макіївка, - припинити.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Макіївкокс» (86106, Донецька область, м.Макіївка, вул.Горького, 1, поточний рахунок 26004198061891 у Донбаської філії ВАТ “Кредитпромбанк», МФО 335593, код ЄДРПОУ 32598706) на користь Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл.проф.М.С.Бокаріуса (61177, м.Харків, вул.Золочівська, 8-а; ЄДРПОУ 02883133) 1700,40 грн. - за проведену судову експертизу.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Макіївський коксохімічний завод» (86106, Донецька область, м.Макіївка, вул.Горького, 1, поточний рахунок 26000301527679 у філії “ЦГО ПІБ м.Макіївка», МФО 334516, ЄДРПОУ 00191106) на користь Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл.проф.М.С.Бокаріуса (61177, м.Харків, вул.Золочівська, 8-а; ЄДРПОУ 02883133) 1700,40 грн. - за проведену судову експертизу.
Видати накази у встановленому законом порядку.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 14.08.07 р.
Повний текст рішення підписано 20.08.07р.
Головуючий суддя
Суддя Марченко О.А.
Суддя Сковородіна О.М.
Надруковано 6 примірники:
1 - позивачеві;
2-3 - відповідачам;
4-5 третім особам
1 - у справу