ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 квітня 2020 року м. Київ № 826/16006/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний центр Голосіївський»
доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомобільний центр Голосіївський» з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.09.2018 №4762615147 та №4772615147.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що незважаючи на зміст рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 12.09.2018 №29332/6/99-99-11-01-01-25, Головним управлінням ДФС у м. Києві здійснено невірний розрахунок податкових зобов'язань ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський». Щодо решти, визначених в акті перевірки порушень, представником позивача наголошено, зокрема, на наступному. Так, контролюючим органом помилково перекваліфіковано короткострокову заборгованість у довгострокову, а продовження дії договору про надання поворотної фінансової допомоги від 25.02.2015 №3/2015, укладеного з ТОВ «Пріма Девелопмент», на термін до 12 місяців не є підставною вважати таку заборгованість довгостроковою, оскільки станом на момент укладення такого договору позивач не міг знати про його подальше продовження. Крім того, період спірної перевірки становив з 01.01.2015 по 31.12.2017, а додаткову угоду №5 до договору №3/2015 від 25.02.2015 укладено 17.02.2018, тобто поза межами періоду перевірки, відтак, висновки контролюючого органу в цій частині здійснені останнім поза межами наданих йому повноважень. З приводу вказаного порушення у позові також зазначено, що у березні 2015 року внесено зміни до статуту ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський», якими затверджено новий склад учасників, згідно з яким ТОВ «Пріма Девелопмент» стало засновником ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» з 65% часткою у статутному капіталі товариства, що, у силу п. 3 розділу І НПБО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» від 07.02.2013 №73, п. 5 ПБО 15 «Дохід» та п. 6 ПБО 16 «Витрати», є підставою для невключення таких коштів до доходу і витрат. Також, представником позивача наголошено на тому, що з 2009 року ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» не проводило жодних переоцінок як в бухгалтерському, так і у податковому обліку, а тому висновки контролюючого органу щодо проведеної інвентаризації станом на 01.04.2011 є хибними, а висновок про те, що працівники позивача неналежно виконували свої обов'язки зі зберігання автомобіля, що і стало причиною подання позову ПП «Віталфарма» на суму 1 119 897,30 грн., є безпідставними, оскільки позовні вимоги, що стали предметом розгляду у господарській справі №910/23511/15, не стосувались виключно неналежного зберігання автомобіля позивачем. Крім того, контролюючим органом зроблено безпідставні посилання на пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, оскільки, за твердженням представника позивача, Податковий кодекс України не передбачає різниць для витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів, як і відсутні вимоги про списання таких витрат виключно за рахунок попереднього резерву. На додаток у позовній заяві наголошено, що у рішенні Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 12.09.2018 №29332/6/99-99-11-01-01-25 допущено описку, а саме: визначено, що дослідження були вчинено за 2016-2017 роки, однак, згідно з актом перевірки, дослідження проводилось ще й станом на 2015 рік, з огляду на що, Головним управлінням ДФС у м. Києві залишено всі донарахування зобов'язань зі сплати ПДВ за 2015 рік.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.10.2018 відкрито провадження у справі, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено сторонам строк для подання до суду відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом у межах наданих йому повноважень, виходячи з встановлених в акті перевірки порушень податкової дисципліни, з урахуванням рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 12.09.2018 №29332/6/99-99-11-01-01-25.
Від ід представника позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій останнім додатково наголошено на обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, за результатами чого складено акт від 06.06.2018 №131/26-15-14-07-01-10/14333225, в якому, з урахуванням листа Головного управління ДФС у м. Києві від 02.07.2018 №30665/10/26-15-14-07-01-15 «Про розгляд заперечення», зазначено про наступні порушення:
п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у результаті чого податок на прибуток у періоді, що перевірявся, занижено на загальну суму 1 104 454,00 грн., у тому числі по періодах: за 2015 рік занижено на суму 1 104 454,00 грн., завищено на загальну суму 141 511,00 грн., у тому числі по періодах: за 2016 рік завищено на суму 111 334,00 грн., за 2017 рік завищено на суму 30 177,00 грн.;
п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 98 977,00 грн., у тому числі по періодам: за лютий 2015 року у сумі 6 440,00 грн., за березень 2015 року - 1 222,00 грн., за травень 2015 року - 2 666,00 грн., за червень 2015 року - 1 326,00 грн., за липень 2015 року - 1 683,00 грн., за серпень 2015 року - 1 283,00 грн., за вересень 2015 року - 2 385,00 грн., за жовтень 2015 року - 2 983,00 грн., за листопад 2015 року - 1 884,00 грн., за грудень 2015 року - 2 776,00 грн., за січень 2016 року - 3 915,00 грн., за лютий 2016 року - 2 014,00 грн., за березень 2016 року - 3 293,00 грн., за квітень 2016 року - 2 886,00 грн., за травень 2016 року - 2 983,00 грн., за червень 2016 року - 4 689,00 грн., за липень 2016 року - 2 879,00 грн., за серпень 2016 року - 3 500,00 грн., за вересень 2016 року - 3 086,00 грн., за жовтень 2016 року - 3 293,00 грн., за листопад 2016 року - 3 086,00 грн., за січень 2017 року - 4 930,00 грн., за лютий 2017 року - 2 318,00 грн., за березень 2017 року - 4 639,00 грн., за травень 2017 року - 4 963,00 грн., за червень 2017 року - 2 886,00 грн., за липень 2017 року - 3 293,00 грн., за серпень 2017 року - 2 569,00 грн., за жовтень 2017 року - 5 632,00 грн., за грудень 2017 року - 7 495,00 грн.
На підставі викладеного, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.07.2018
№3452615147, яким ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток «+ 1 104 454,00 грн.» та зменшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток «- 141 511,00 грн.»;
№3462615147, яким ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 123 721,00 грн., з яких за податковим зобов'язанням нараховано 98 977,00 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 24 744,00 грн.
Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» подано відповідну скаргу, за результатами розгляду якої рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 12.09.2018 №29332/6/99-99-11-01-01-25 скаргу задоволено частково, а саме:
скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.07.2018 №3452615147 в частині зменшення витрат на загальну суму 1 192 689,00 грн. та збільшення інших доходів на загальну суму 484 879,00 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін;
скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.07.2018 №3462615147 в частині заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 94 688,00 грн. та у відповідній частині застосовані штрафні санкції, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
На підставі викладеного, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.09.2018
№4762615147, яким ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток «+ 957 797,00 грн.» та зменшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток «- 128 821,00 грн.»;
№4772615147, яким ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 30 785,00 грн., з яких за податковим зобов'язанням нараховано 24 628,00 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 6 157,00 грн.
Вважаючи дані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається зі змісту акту перевірки, з урахуванням листа Головного управління ДФС у м. Києві від 02.07.2018 №30665/10/26-15-14-07-01-15 «Про розгляд заперечення» та рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 12.09.2018 №29332/6/99-99-11-01-01-25, перевіряючими встановлено ряд порушень податкової дисципліни з боку ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський», а саме:
1. ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» здійснювало продаж товарів нижче ціни їх придбання, внаслідок чого підприємством віднесено до складу витрат нараховані податкові зобов'язання з ПДВ (при реалізації товарів нижче собівартості та ціни придбання) на загальну суму 1 192 689,00 грн.
З приводу вказаного порушення у рішенні Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 12.09.2018 №29332/6/99-99-11-01-01-25 вказано про те, що висновки акту перевірки щодо зменшення витрат на суму нарахованих податкових зобов'язань з ПДВ за продажем товарів нижче ціни їх придбання, у результаті чого занижено фінансовий результат до оподаткування на загальну суму 1 192 689,00 грн., є необґрунтованими та підлягають скасуванню.
При цьому, у вказаному рішенні Державною фіскальною службою України зроблено посилання на п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, у відповідності до якої (у редакції до 31.12.2015), база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.
У той же час, приписами п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України (у редакції до 31.12.2016) визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.
На підставі викладеного, Державною фіскальної службою України зроблено висновок про те, що у редакції, чинній починаючи з 01.01.2016, база оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін. Проте, як свідчить зміст акту перевірки, останній не містить ринкової ціни і, відповідно, звичайної ціни реалізованих послуг ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» за 2016-2017 роки.
Саме на підставі викладеного, контролюючим органом вказано про необґрунтованість та передчасність висновків акту щодо порушення ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України в частині заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 94 688,00 грн. (98 977,00 грн. - 4 289,00 грн.) за 2016-2017 роки.
На підставі викладеного, суд звертає увагу, що Державною фіскальної службою України, виходячи зі змісту рішення про результати розгляду скарги від 12.09.2018 №29332/6/99-99-11-01-01-25, не здійснено описку в частині дослідження спірних операцій лише 2016-2017, без врахування 2015 року, оскільки контролюючим органом під час розгляду скарги ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» вказано про необґрунтованість висновків лише в частині заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 94 688,00 грн. (98 977,00 грн. - 4 289,00 грн.) за 2016-2017 роки, а заниження податкових зобов'язань з ПДВ за 2015 рік, натомість, підтверджено, виходячи зі змісту положень п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України (у редакції до 31.12.2015), чого представником позивача під час судового розгляду справи не спростовано.
Відтак, вказане порушення, з урахуванням змісту рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 12.09.2018 №29332/6/99-99-11-01-01-25, належними та достатніми доказами не спростовано, що свідчить про правомірність нарахування податкових зобов'язань за вказаним епізодом.
2. В акті перевірки зазначено, що станом на 31.12.2017 по рахунку №60 «Короткострокові позики» (субрахунок №608) бухгалтерського обліку рахується кредиторська заборгованість у сумі 13 930 937,36 грн., що виникла за розрахунками із ТОВ «Прима Девелопмент». Згідно з договором від 25.02.2015 №3/2015 про надання поворотної фінансової допомоги, укладений між ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» (позичальник) та ТОВ «Прима Девелопмент» (позикодавець), позикодавець зобов'язується надати позичальнику поворотну фінансову допомогу у розмірі та на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов'язується прийняти та повернути таку фінансову допомогу у строки та на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п. 1.3 даного договору, поворотна фінансова допомога надається строком до 17.02.2016. Загальний розмір поворотної фінансової допомоги, яка підлягає перерахуванню позичальнику, становить 14 158 650,56 грн. (п. 3.2 даного договору). У подальшому договір від 25.02.2015 №3/2015 пролонговано до 17.02.2017 (додаткова угода №3 від 17.02.2016), до 17.02.2018 (додаткова угода №4 від 17.02.2017) та до 17.02.2019 (додаткова угода №5 від 17.02.2018). Відповідно до банківської виписки від 27.02.2015 ТОВ «Прима Девелопмент» перераховано грошові кошти у сумі 14 158 650,56 грн. на рахунок ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський». У подальшому, ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» здійснено 18.05.2015 перерахування грошових коштів у сумі 227 713,20 грн. ТОВ «Прима Девелопмент» (призначення платежу: часткове повернення фінансової допомоги, згідно з договором від 25.02.2015 №3/2015). Станом на 31.12.2017 кредиторська заборгованість по рахунку №608 бухгалтерського обліку становить 13 930 937,36 грн. У бухгалтерському обліку наведені операції відображено наступним чином:
Дт 311 «Поточні рахунки в національній валюті»
Кт 608 «Короткострокові позики»
Дт 608 «Короткострокові позики»
Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті».
На підставі викладеного, контролюючим органом вказано про порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем не визначено та не відображено фінансовий дохід від дисконтування кредиторської заборгованості у момент виникнення заборгованості у загальному розмірі 7 099 552,00 грн., у тому числі за 2015 рік у сумі 7 099 552,00 грн. та не здійснювало амортизацію дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу.
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Водночас, у силу п. 3 розділу І Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73 (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), витратами є зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); а доходами - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).
Згідно з п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
У свою чергу, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена (п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290).
Таким чином, до складу доходу та витрат не включаються кошти, залучені та/ або вилучені власниками (учасниками) підприємства.
З наявної у матеріалах справи копії протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» від 12.03.2015 серії УАК №016464 вбачається, що до складу учасників товариства залучено ТОВ «Пріма Девелопмент» з часткою такого учасника у статутному капіталі товариства у розмірі 65,00%.
Також, згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру, ТОВ «Пріма Девелопмент» станом на момент розгляду справи судом є засновником (учасником) ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський».
Таким чином, суд погоджується з твердженням представника позивача про те, що у силу п. 3 розділу І Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, та п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, кошти, які надійшли від ТОВ «Пріма Девелопмент», як учасника ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський», не є доходом, а тому не є об'єктом оподаткування.
На підставі викладеного, суд виходить з безпідставності висновків перевіряючих про не відображення ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» фінансового доходу від дисконтування кредиторської заборгованості у момент виникнення заборгованості у загальному розмірі 7 099 552,00 грн., у тому числі за 2015 рік у сумі 7 099 552,00 грн. та не здійснення амортизації дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу.
Зі змісту акту перевірки вбачається, що ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 не отримано доходу/ економічної вигоди у сумі 494 879,00 грн., у результаті чого занижено фінансовий результат до оподаткування на загальну суму 484 879,00 грн. та податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 98 977,00 грн., з огляду на надання ТОВ «Ніссан Мотор Україна» послуг зі зберігання за ціною, що є значно нижчою від витрат, понесених під час надання таких послуг.
Разом з тим, рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 12.09.2018 №29332/6/99-99-11-01-01-25 вказані висновки перевірки щодо порушення платником вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України в частині заниження ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» інших доходів на загальну суму 484 879,00 грн. є недоведеним та підлягають скасуванню, з огляду на що, скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.07.2018 №3452615147 в частині збільшення інших доходів на загальну суму 484 879,00 грн., що враховано під час прийняття податкового повідомлення-рішення від 17.09.2018 №4762615147.
3. Також, в акті перевірки вказано про те, що ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» віднесено на витрати суму грошових коштів у розмірі 381 873,33 грн., перерахованих у листопаді 2017 року приватному виконавцю Горбачц С.Ф. в якості компенсації витрат за судовим наказом від 11.10.2017 №910/23511/15. У бухгалтерському обліку вказана операція відображена по Д-ту рах. 948 «Визнані штрафи, пеня, неустойка» та К-ту рах. 6855 «Розрахунки з іншими кредиторами», Д-т 79 К-т94. Кошти перераховано за рішенням суду у справі з ПП «Віталфарм», за результати якої встановлено, що працівниками ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» неналежно виконувались обов'язки зі зберігання товару, реалізованого ПП «Віталфарм», що і спричинило подання позову до суду на загальну суму 1 119 897,50 грн. З урахуванням викладеного, контролюючим органом вказано про не здійснення підприємством заходів зі встановлення матеріально-відповідальних осіб, винних у причинених збитках та не віднесено на розрахунки з даними особами суму грошових коштів, сплачених за судовим наказом, а також не нараховано резерв для відшкодування витрат.
У силу пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на створення забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов'язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
При цьому, положення п. 139.2 та п. 139.3 ст. 139 Податкового кодексу України оперують поняттями «резерв сумнівних боргів» та «резерви банків та небанківських фінансових установ». Обов'язковості нарахування резерву для відшкодування витрат відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено. Крім того, обов'язковість визначення у межах спірних правовідносин осіб, винних у причинених збитках, відповідачем з посиланням на відповідні законодавчі положення також не доведено.
Як наслідок, суд виходить з необґрунтованості висновків контролюючого органу про порушення позивачем пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено різниці, що виникають при формуванні резервів (забезпечень), що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 на загальну суму 381 873,00 грн., у тому числі за 2017 рік на суму 381 873,00 грн.
4. Перевіркою також встановлено, що при здійсненні розрахунку суми амортизаційних відрахувань за І квартал 2011 року ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» взято залишкову вартість основних засобів у сумі 22 614 781,00 грн., метод нарахування амортизації «прямолінійний», залишкова вартість на кінець І кварталу 2014 року становила 22 187 660,00 грн. Одночасно з цим, у декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року та у подальших податкових звітних періодах залишкову вартість основних засобів на 01.04.2011 у звітних документах вказано у значено більшому розмірі 69 млн. грн. Зростання вартості основних засобів на 47 млн. грн. пояснюється проведенням позивачем їх дооцінки х одночасним відображенням обсягу в рядку 330 «Інший додатковий капітал» звіту. Згідно з балансом на 2011 рік, рядок 330 «Інший додатковий капітал», розмір дооцінки склав 47,4 млн. грн. Перевіркою встановлено, що підприємство витрати з придбання основних засобів у сумі 47 млн. грн. не здійснювало, амортизацію нараховано на суму дооцінки основних засобів. Крім того, до перевірки не надано документального підтвердження витрат за 2015-2017 роки, які вплинули на суму амортизаційних відрахувань, у зв'язку з чим встановлено відхилення між даними бухгалтерського обліку та додатку РІ по сумам амортизації, з урахуванням того, що у податковому обліку до складу доходів суму дооцінки засобів внесено не було. В результаті викладеного, за висновками акту перевірки, ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» у порушення п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України занижено фінансовий результат до оподаткування, відображений у р. 03 додатку РІ (у результаті чого занижено показник р. 1.1.1 на 165 311,00 грн. та завищено показник р. 1.2.1 на 2 655 951,00 грн.) у частині амортизаційних відрахувань на суму дооцінки основних засобів на загальну суму 2 821 262,00 грн.
Зі змісту наведеного вбачається, що вказане порушення мало місце з огляду на зазначення першочергово у декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року та у свій подальших деклараціях залишкову вартість основних засобів на 01.04.2011 у звітних документах вказано у значено більшому розмірі 69 млн. грн., ніж попередньо, з урахуванням того, що у податковому обліку до складу доходів суму дооцінки засобів внесено не було.
Водночас, у силу п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Отже, враховуючи визначення контролюючим органом вказаного порушення 06.06.2018 (дата складання акту), а також період у часі, в якому мало встановлене контролюючим органом порушення - ІІ квартал 2011 року, - виходячи з положень п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» є вільним від такого грошового зобов'язання.
З урахуванням всього наведеного, суд вказує, що встановлені судом обставини справи вказують про не підтвердження наявними у матеріалах справи доказами фактів порушень позивачем податкової дисципліни в частині 2, 4 та 5 епізодів порушень. При цьому, як було зазначено вище, рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 12.09.2018 №29332/6/99-99-11-01-01-25 скаргу позивача задоволено частково, а саме: вказано про необґрунтованість висновків перевіряючих про заниження фінансовий результат до оподаткування на загальну суму 1 192 689,00 грн., в частині заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 94 688,00 грн. (98 977,00 грн. - 4 289,00 грн.) за 2016-2017 роки. (стосовно 1 епізоду порушень), а також заниження позивачем інших доходів на загальну суму 484 879,00 грн. (стосовно 3 епізоду порушень). Підтвердженим порушенням є порушення щодо 1 епізоду порушень в частині заниження податкових зобов'язань з ПДВ за 2015 рік на суму 4 289,00 грн.
Водночас, враховуючи відсутність розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ, визначених у податковому повідомленні-рішенні від 17.09.2018 №4772615147, щодо кожного з епізодів, суд вказує про визнання вказаного податкового повідомлення-рішення протиправним та скасування останнього в цілому. Інше податкове повідомлення-рішення від 17.09.2018 №4762615147, з огляду на встановлені судом обставини справи, також є протиправним та підлягає скасуванню.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення останніх у повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи квитанції від 01.10.2018 №24117155-1 та платіжного доручення від 01.10.2018 №138, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 14 195,92 грн. Разом з тим, враховуючи розмір заявлених майнових вимог (859 761,00 грн.), розмір судового збору, який підлягає сплаті за заявлені позовні вимоги складає 12 896,42 грн., який і підлягає присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Решта судового збору (1 299,50 грн.) підлягає поверненню позивачу як надмірно сплачений за окремою заявою останнього.
Керуючись ст.ст. 77, 139, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 17.09.2018 №4762615147 та №4772615147.
Присудити здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомобільний центр Голосіївський» (код ЄДРПОУ 14333225, адреса: 03127, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 4) документально підтверджені судові витрати у розмірі 12 896,42 грн. (дванадцяти тисяч восьмиста дев'ятисот шести грн. 42 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок