Справа № 761/4675/20
Провадження № 2-а/761/156/2020
14 квітня 2020 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Осаулов А.А., вивчивши матеріали адміністративної позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України про визнання протиправним бездіяльності, дій і рішень, зобов'язання утриматись, -
У лютому 2020 року позивачі звернулись до Шевченківського районного суду м. Києва в порядку адміністративного судочинства з даним позовом.
Ухвалою судді від 17.02.2020 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Як вбачається з матеріалів справи, копію ухвали від 17.02.2020 року позивач ОСОБА_2 отримав 13.03.2020 року, про що в матеріалах справи міститься розписка.
Проте, станом на 14.04.2020 року позивач ОСОБА_2 викладені в ухвалі суду від 17.02.2020 року недоліки не усунув.
Копію ухвали від 17.02.2020 року для позивача ОСОБА_1 отримала 19.03.2020 року дружина ОСОБА_3 , яка також являється його представником, про що в матеріалах справи міститься розписка.
Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Останній день строку триває до двадцять четвертої години, але якщо в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку (ч. 6, 8, 9 ст. 120 КАС України).
Таким чином, ОСОБА_1 повинен був усунути недоліки не пізніше 30.03.2020 року.
Документи на виконання вимог ухвали суду від 17.02.2020 року направлені засобами поштового зв'язку 03.04.2020 року.
Крім того, 13.04.2020 року від ОСОБА_1 на електронну адресу суду надійшло клопотання про продовження строку для усунення недоліків, визначених ухвалою суду від 17.02.2020 року, посилаючись на запровадження з 17.03.2020 року карантинних заходів.
Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Проте, ч. 2 ст. 169 КАС України встановлена неможливість поновлення такого строку.
30 березня 2020 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності з 02 квітня 2020 року. Зазначеним законом розділ Кодексу адміністративного судочинства України VI "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 3 такого змісту «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину».
Оскільки вказаний закон набрав чинності 02.04.2020 року, тобто після строку, до якого позивачу ОСОБА_1 необхідно було усунути недоліки, його норми до даних правовідносин не застосовуються.
Суд враховує, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов'язавши суд повідомляти цих осіб про наслідки розгляду відповідних заяв.
Ч. 3 ст. 9 КАС України визначено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 КАС України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Листом Верховного Суду України від 25.01.2006 р. № 1-5/45 визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо: 1) позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи ту обставину, що станом на 14.04.2020 року позивач ОСОБА_2 викладені в ухвалі суду від 17.02.2020 року недоліки не усунув, до суду не з'явився, провадженням його справи не цікавиться, а тому відповідно до ст. 169 КАС України йому слід повернути позов.
Крім того, оскільки позивачем ОСОБА_1 було пропущено строк для усунення недоліків позовної заяви, при цьому, процесуальним законом встановлена неможливість поновлення такого строку, йому слід повернути позов.
В ухвалі Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви N 32671/02 у справі "Скорик проти України" зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року).
За таких обставин, наявність визначених у законі вимог щодо строку для усунення недоліків не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.
Згідно з ч. 8. ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 9, 45, 120, 121, 131, 160, 161, 169, 293 КАС України, суд, -
Відмовити ОСОБА_1 у продовженні строку для виконання вимог ухвали суду від 17.02.2020 року згідно заяви від 13.04.2020 року.
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України про визнання протиправним бездіяльності, дій і рішень, зобов'язання утриматись, - вважати неподаною і повернути позивачів.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м. Києва.
Суддя: Осаулов А.А.
Повний текст ухвали виготовлено 14.04.2020 року