Ухвала
14 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 757/32805/19-ц
провадження № 61-5617ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В.,
Шиповича В. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва
від 09 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду
від 04 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ про захист прав споживача шляхом подачі скарги на бездіяльність державного виконавця,
У червні 2019 року заявник звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним невиконання відповідачем рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2015 року та зобов'язати відповідача виконати зазначене рішення.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09 вересня 2019 року позовну заяву було повернуто.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 09 вересня 2019 року залишено без змін.
26 березня 2020 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 09 вересня
2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 березня
2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
Заявник обґрунтовує касаційну скаргу неправильним застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, виходячи з наступних підстав.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів касаційного провадження та оскаржуваних судових рішень, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 19 червня
2019 року. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26 червня
2019 року позовну заяву було залишено без руху.
28 серпня 2019 року позивачем до суду було подано заяву, у якій він посилався на те, що недоліки, встановлені ухвалою судді, були усунуті ним шляхом подання нової редакції позовної заяви від 25 липня 2019 року. Разом з тим, матеріали справи вказаної заяви не містять.
При зверненні до суду з апеляційною скаргою позивачем було надано до суду копію заяви про усунення недоліків позовної заяви від 25 липня 2019 року, про яку він зазначав у своїй заяві до суду першої інстанції, а також докази направлення її на адресу суду першої інстанції.
З вказаної заяви вбачається, що ОСОБА_1 подав нову редакцію позовної заяви, у якій вказував, що він звертається до суду з позовом про захист прав споживачів шляхом подання скарги на дії державного виконавця.
Положеннями статті 447 ЦПК України визначено: якщо сторона виконавчого провадження вважає, що дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено її права чи свободи, вона має право звернутися до суду із скаргою.
За змістом статті 451 ЦПК України суд в порядку контролю за виконанням судових рішень має право визнати оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) або відмовити у задоволенні скарги.
Таким чином, ОСОБА_1 фактично звернувся до суду першої інстанції зі скаргою на дії та бездіяльність державної виконавчої служби в ході здійснення виконавчого провадження, яка не може бути розглянута судом у позовному провадженні.
Разом із тим, позивачем не було наведено обставин, за яких між ним та відповідачем виникли правовідносини, які регулюються положеннями Закону України «Про захист прав споживачів». ОСОБА_1 при зверненні до суду апеляційної інстанції з новою редакцією позовної заяви вказував, що він є стягувачем, тоді як Печерський районний відділ державної виконавчої служби вказував відповідачем.
Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції зазначено, що відсутні підстави вважати, що недоліки позовної заяви, встановлені ухвалою суду першої інстанції, були усунуті позивачем ОСОБА_1 .
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвизначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини виходить із того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступу до правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Враховуючи зміст позовних вимог ОСОБА_1 , повернення позовної заяви не обмежує його права на оскарження дій державного виконавця в порядку статей 447-453 ЦПК України та не суперечить висновку Європейського суду з прав людини, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів.
З огляду на вищенаведене, доводи касаційної скарги є безпідставними, висновків суду першої та апеляційної інстанції не спростовують та на законність і обґрунтованість постановлених судових рішень не впливають.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень не виявлено порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, правильність застосування судом норм права не викликає розумних сумнівів.
Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 09 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду
від 04 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ про захист прав споживача шляхом подачі скарги на бездіяльність державного виконавця відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ф. Хопта
Є. В. Синельников
В. В. Шипович