15 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 199/4662/17
провадження № 61-6394ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Червинської М. Є. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 11 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики та 3% річних за прострочення грошового зобов'язання,
У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив стягнути з відповідача на свою користь суму боргу за договором позики у розмірі 3 516 500 грн та 3% річних у розмірі 485 277 грн.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 11 березня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 09 липня 2013 року в розмірі 3 516 500 грн. 3% річних за період з 10 липня 2014 року по 12 лютого 2019 року включно за прострочення грошового зобов'язання в розмірі 484 988грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чернецької О. В. залишено без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 11 березня 2019 року - залишено без змін.
31 березня 2020 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 до Верховного Суду подано касаційну скаргу на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 11 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року, тобто після закінчення строку на касаційне оскарження, встановленого частиною першою статті 390 ЦПК України.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У клопотанні, доданому до касаційної скарги, ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що на адресу відповідача копія постанови апеляційного суду не надходила, а з її текстом він ознайомився в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Частиною другою статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, оскільки без своєчасного отримання копії оскаржуваного судового рішення заявник позбавлений можливості як визначення необхідності подання касаційної скарги, так і підстав її подання, що є обов'язковим елементом касаційної скарги згідно з вимогами статті 392 ЦПК України, він підлягає поновленню.
Разом з тим, касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з наступних підстав.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Як на підставу касаційного оскарження заявник зазначає, що судами попередніх інстанцій необґрунтовано було відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, не досліджено зібрані у справі докази та не надано їм належної оцінки. При цьому заявник узагальнено посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги. В якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати уточнену редакцію касаційної скарги, копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Частиною другою статті 393 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявникові строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 11 березня 2019 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 11 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 12 травня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. Є. Червинська