Ухвала
16 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 541/517/20
провадження № 61-54вп20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Грушицького А. І., розглянувши питання про визначення підсудності цивільної справи № 541/517/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
17 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить розірвати шлюб укладений між нею та відповідачем, який був зареєстрований 20 березня 2018 року Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 273.
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02 квітня 2020 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу направлено до Верховного Суду для визначення підсудності справи в порядку, встановленому статтею 29 ЦПК України.
Ухвала мотивована тим, що відповідач є іноземцем, а тому, суд першої інстанції дійшов висновку про направлення справи до Верховного Суду для визначення підсудності, оскільки ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу з іноземцем, який проживає за межами України, позивачем не надано і позовна заява не містить відомостей останнього відомого зареєстрованого місця проживання чи перебування відповідача в Україні чи місцезнаходження його майна.
15 квітня 2020 року до Верховного Суду надійшли матеріали вищевказаної цивільної справи.
Визначення підсудності у вказаній справі не належить до повноважень Верховного Суду з огляду на таке.
У відповідності до статті 29 ЦПК України підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому статтею 33 цього Кодексу, одноособово.
Зі змісту указаної норми процесуального права вбачається, що Верховний Суд визначає підсудність справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства за умови, якщо обидві сторони проживають за межами України.
Іншого тлумачення указана норма не допускає.
Частиною першою статті 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про міжнародне приватне право» особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як убачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є громадянкою України, зареєстрована в АДРЕСА_1 .
У позовній заяві зазначено останнє відоме зареєстроване місце проживання відповідача: АДРЕСА_2 .
Відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Частина десята статті 28 ЦПК України передбачає, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Як убачається із листа Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 23 березня 2020 року № 104-2654, станом на 23 березня 2020 року ОСОБА_2 не зареєстрований в Оболонському районі міста Києва.
Проте вказаний лист не містить інформації про те, що відповідач не був раніше зареєстрований за вказаною у позовній заяві адресою.
Разом із тим, відповідно до положень частини другої статті 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача у разі, якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.
Ураховуючи, що позивач є громадянкою України та проживає в Україні, у позовній заяві зазначено відомості про останнє відоме зареєстроване місце проживання відповідача, підстави для визначення Верховним Судом підсудності у зазначеній цивільній справі відсутні.
Керуючись статтею 29 ЦПК України,
У визначенні підсудності цивільної справи № 541/517/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу відмовити.
Справу разом з доданими до неї матеріалами повернути до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. І. Грушицький