Ухвала
16 квітня2020 року
м. Київ
справа № 450/2335/18
провадження № 61-5908ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник - адвокат Бориславський Андрій Любомирович, на постанову Львівського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» про відшкодування матеріального збитку,
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» (далі - ТДВ СК «Альфа-Гарант») про відшкодування матеріального збитку.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 червня 2019 року позов задоволено, стягнуто з ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 54 556,49 грн несплаченої суми страхового відшкодування; 1 200 грн витрат, пов'язаних з залученням експерта; 2 800 грн витрат, пов'язаних з транспортуванням транспортного засобу; 2 940 грн витрат, пов'язаних із зберіганням транспортного засобу; 3720 грн витрат на професійну правничу допомогу; 704,80 грн судового збору.
Постановою Львівського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року апеляційну скаргу ТДВ СК «Альфа-Гарант» задоволено частково, рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 червня 2019 року скасовано в частині стягнення з ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 54 556,49 грн несплаченої суми страхового відшкодування; 1 200 грн витрат, пов'язаних з залученням експерта; 2 940 грн витрат, пов'язаних із зберіганням транспортного засобу та ухвалено нове про відмову у цій частині позовних вимог. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 червня 2019 року змінено в частині стягнення з ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 3 720 грн витрат на професійну правничу допомогу; 704,80 грн судового збору, cтягнуто
ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 169,26 грн витрат на професійну правничу допомогу; 32,03 грн судового збору. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
24 березня 2020 року засобами поштового зв'язку представник ОСОБА_1 - адвокат Бориславський А. Л. подав касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року, в якій просив скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Як підставу для скасування оскаржених судових рішень зазначає зокрема те, що апеляційний суд не взяв до увагу та не врахував ту обставину, що пошкоджений автомобіль вивезений з території України до Республіки Польща в м. Перемишль 06 липня 2017 року, в той час як звіт аварійного комісара ОСОБА_2 складений 13 березня 2018 року, тобто проведений без огляду автомобіля, що суперечить правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною першою статті 394 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено те, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи
від 07 лютого 1995 року, державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v.Croatia), № 40160/12) вказав на обмеженість доступу до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шамоян проти Вірменії» (Shamoyan v. Armenia).
Крім того Європейський суд з прав людини в Ухвалі щодо неприйнятності заяви № 26293/18 від 09 жовтня 2018 року у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine) зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ціна позову в справі № 450/2335/18 не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2020 року (2 102 грн х 100 = 210 200 грн).
Отже, справа № 450/2335/18, на судове рішення у якій подана касаційна скарга, для цілей ЦПК України, є малозначною в силу закону.
ОСОБА_1 , від імені якого діє представник - адвокат
Бориславський А. Л., вважав, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа має виняткове значення для позивача, оскільки не стягнута постановою суду апеляційної інстанції сума є значною для його сім'ї.
Натомість, Верховним Судом не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначній справі, можуть бути оскаржені в касаційному порядку, зокрема судом не встановлено, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та/або що справа має для виняткове значення для
ОСОБА_1 .
Доводи касаційної скарги переважно зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Сама по собі незгода позивача із висновками апеляційного суду, не є підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі; належність справи до категорії малозначних було передбачуваним; справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору; наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України особою, яка подає скаргу не доведено, а судом не встановлено, то відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє представник - адвокат Бориславський Андрій Любомирович, на постанову Львівського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року в цивільній справі № 450/2335/18.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Шипович
Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта