Ухвала
Іменем України
16 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 1-7/2010
провадження № 51- 1876 ск 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 24 лютого 2020 року,
встановив:
Як вбачається зі змісту касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень, вироком Апеляційного суду Запорізької області від 09 березня 2010 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 263, ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, із застосуванням ч. ч. 1, 4 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_5 , рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржуються.
Ухвалою Верховного Суду України вирок Апеляційного суду Запорізької області від 09 березня 2010 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 змінено в частині засудження ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 263 КК України, вирок скасовано та справу закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України, за відсутністю складу злочину.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 24 лютого 2020 року повернуто заяву ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Запорізької області від 09 березня 2010 року як таку, що належить розглядати у суді першої інстанції.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 ставить питання про скасування ухвали Запорізького апеляційного суду від 24 лютого 2020 року у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Посилається на ту обставину, що мотивувальна частина ухвали не відповідає дійсності, оскільки він звертався із вищевказаною заявою не до Запорізького апеляційного суду, а до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши долучені до скарги копії судових рішень, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 463 КПК України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами подається до суду тієї інстанції, який першим допустим помилку внаслідок незнання про існування таких обставин, крім випадку, передбаченого ч. 3 цієї статті.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 462 КПК України у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами зазначається найменування суду, до якого подається заява про перегляд.
Як убачається із копій матеріалів, долучених до касаційної скарги, ОСОБА_4 звернувся із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами вироку щодо нього до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя. Вказана заява була направлена до Запорізького апеляційного суду для розгляду.
Як убачається з копій наданих рішень, Апеляційний суд Запорізької області, ухвалюючи вирок 09 березня 2010 року щодо ОСОБА_4 , діяв як суд першої інстанції в силу повноважень, передбачених КПК України 1960 року.
У зв'язку з прийняттям у 2012 році нового КПК України, апеляційні суди втратили повноваження суду першої інстанції і наразі позбавлені можливості здійснювати кримінальне провадження про перегляд за виключними обставинами вироків, поставлених ними як судами першої інстанції, з дотриманням вимог ст.466 КПК України і ухвалювати рішення, передбачені ст.467 КПК України.
Таким чином, вирішення Запорізьким апеляційним судом на підставі положень КПК України в редакції 2012 року питань, пов'язаних із переглядом вироку Апеляційного суду Запорізької області від 09 березня 2010 року, постановленого ним у порядку КПК 1960 року як судом першої інстанції, за нововиявленими обставинами, суперечить правилам інстанційної підсудності, визначеними ст. ст. 33 і 463 КПК України.
Так, апеляційний суд дійшов вірного висновку, що заяву ОСОБА_4 про перегляд вироку Апеляційного суду Запорізької області від 09 березня 2010 щодо нього за нововиявленими обставинами, згідно положень ч. 1 ст. 466 КПК України, належить розглядати у суді першої інстанції за місцем скоєння злочину, а тому суд обгрунтовано не відкрив провадження за його заявою та на підставі ч. 1 ст. 33, 463 КПК України та повернув її останньому.
Посилання ОСОБА_4 про те, що заяву ним було подано безпосередньо до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, не впливають на законність, обґрунтованість і вмотивованість ухвали Запорізького апеляційного суду від 24 лютого2020 року.
Разом з тим, Верховний Суд звертає увагу засудженогоОСОБА_4 , що ухвала суду про повернення його заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не є кінцевою, тому не позбавляє його права повторно звернутись до належного суду з відповідною заявою з урахуванням вимог глави 34 КПК України (вимоги до заяви та її обґрунтування, порядок та строки звернення).
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи наведене, апеляційний суд, повертаючи заяву ОСОБА_4 заявнику, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та вважає, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 24 лютого 2020 року слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.
Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргоюзасудженого ОСОБА_4 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 24 лютого 2020 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3