Ухвала
16 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 509/3401/17
провадження № 61-6273ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 (правонаступника ОСОБА_4 ) до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення, зобов'язання вчинити певні дії, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 (правонаступника ОСОБА_4 ) про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, визнання права власності на нерухоме майно,
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у березні 2020 року звернувся засобами поштового зв'язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року у вищевказаній справі.
В касаційній скарзі зазначає клопотання, в якому просить звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору посилаючись на скрутний майновий стан та відсутність можливості сплати судового збору. На підтвердження зазначеного надає виписку Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» з карткового рахунку ОСОБА_1 .
Вивчивши доводи клопотання, суд приходить до висновку, що воно не підлягає задоволенню.
Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Надана заявником виписка по картковому рахунку не є беззаперечним і достатнім доказом скрутного майнового стану ОСОБА_1 та не підтверджує з достовірністю тієї обставини, що вона не може сплатити судовий збір.
У зв'язку з наведеним, заявнику необхідно надати суду інші докази, що підтверджують розмір доходу ОСОБА_1 за попередній календарний рік або сплатити судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено, що з 01 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 1 600,00 грн.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на момент звернення з позовом) ставка судового збору за подання до суду фізичною особою або фізичною особою - підприємцем позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі якщо в касаційному порядку оскаржується судове рішення, яке прийнято за наслідками розгляду первісного і зустрічного позовів, то якщо заявник не згоден із таким рішенням у частині розгляду вимог за обома зазначеними позовами, судовий збір має сплачуватися ним так само з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів.
Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду справляється у розмірі, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Таким чином, скаржнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 2 560,00 грн (1 600,00 грн х 0,4 + 1 600,00 грн х 0,4) х 200 %).
Судовий збір має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н; код отримувача (за ЄДРПОУ) - 38004897; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)»; символ звітності банку - 207.
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Крім того, 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Диспозиція статті 389 ЦПК України вимагає чіткого зазначення підстав касаційного оскарження, натомість зазначені в касаційній скарзі доводи зводяться до формальної незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції та до переоцінки вказаних обставин.
Оскільки посилань на випадки, передбачені пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга ОСОБА_1 не містить, заявнику пропонується подати до Верховного Суду нову редакцію касаційної скарги, в якій навести конкретні обов'язкові підстави для касаційного оскарження із відповідним обґрунтуванням.
Крім того, у порушення вимог пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі заявником не зазначено всіх учасників справи, зокрема правонаступника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 .
Таким чином, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги із зазначенням ОСОБА_3 його поштової адреси; копії уточненої касаційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Отже касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявникові строку для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
В задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору відмовити.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року залишити без руху.
Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. Ю. Гулейков