Постанова
Іменем України
09 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 180/2536/18
провадження № 61-18579св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - територіальна громада м. Марганець в особі Марганецької міської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Друга Нікопольська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 05 березня 2019 року у складі судді Янжули О. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до територіальної громади м. Марганець в особі Марганецької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Друга Нікопольська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім'єю і визнання спадкоємцем четвертої черги.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Вказувала, що вона з 2010 року проживала з нею однією сім'єю. У 2008 році помер єдиний син ОСОБА_2 , після чого стан її здоров'я значно погіршився, вона потребувала постійного догляду, піклування, матеріальної допомоги і моральної підтримки, які їй надавала лише вона, оскільки інших родичів або близьких людей у неї не було.
Таким чином, вона є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 . Бажаючи прийняти спадщину після смерті ОСОБА_2 , вона звернулася до приватного нотаріуса за консультацією, який повідомив їй, що для оформлення права на спадкове майно їй потрібне судове рішення, що підтверджує факт проживання однією сім'єю зі спадкодавцем.
На підставі вказаного ОСОБА_1 росила суд встановити факт проживання однією сім'єю зі ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 2010 року до моменту смерті останньої і визнати її спадкоємцем четвертої черги за законом.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 05 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що зверненню до суду з указаним вимогами повинно було передувати вирішення питання про видачу позивачу нотаріусом або органом чи службовою особою, уповноваженою вчиняти нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, однак, відомостей про вчинення таких дій суду не надано та матеріали справи їх не містять. Крім того, позивач не надала суду належних і допустимих доказів на обґрунтування факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю у розумінні положень частини другої статті 3 СК України.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове судові рішення про задоволення її позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 15 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, безпідставно відмовив у задоволенні її позову, оскільки вона надала суду належні і достатні докази на підтвердження своїх вимог та проживання зі спадкодавцем однією сім'єю більше п'яти років до часу відкриття спадщини, що відповідно до статті 1264 ЦК України є підставою для визнання її спадкоємцем четвертої черги за законом.
Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, актовий запис № 117, зроблений 19 лютого 2018 року Марганецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
17 лютого 2018 року між ОСОБА_1 і приватним підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір-замовлення на поховання ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Дніпропетровського обласного комунального підприємства «Марганецьке міжміське бюро технічної інвентаризації» від 25 січня 2008 року № 17503246 ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 .
Згідно з довідкою комунального підприємства «Центр комунальних послуг та комунального майна територіальної громад м. Марганця» від 13 вересня 2018 року № 1555 і домовою книгою для прописки громадян, проживаючих у квартирі АДРЕСА_1, ОСОБА_2 в указаній квартирі зареєстрована 08 січня 2008 року. На день її смерті за цією ж адресою ніхто не проживав і не був зареєстрований.
Із копії спадкової справи № 300/2018 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_1 , яка проживає у квартирі АДРЕСА_3 , подала до Другої Нікопольської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, вказавши у ній, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка на момент своєї смерті проживала і була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 .
Згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), виданою 14 серпня 2018 року, після смерті ОСОБА_2 відкрито спадкову справу.
14 серпня 2018 року ОСОБА_1 завідувачем Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Балашовою В. М. було направлено лист, згідно з яким при отриманні заяви нотаріус провів перевірку у Спадковому реєстрі, в якому проводиться реєстрація усіх спадкових справ в межах України та реєстрація заповітів. Інформаційні довідки зі Спадкового реєстру є платними, перевірка проводиться в Єдиній базі Спадкового реєстру державного підприємства «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України. Вартість двох перевірок становить 102,00 грн. В листі також було зазначено про необхідність направлення оплаченої квитанції на 102,00 грн до державної нотаріальної контори для приєднання до спадкової справи. Крім того, нотаріус повідомила ОСОБА_1 , що справжність підпису на заяві про прийняття спадщини має бути нотаріально засвідченою.
З моменту направлення завідувачем Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Балашовою В. М. листа ОСОБА_1 щодо сплати вартості двох перевірок у розмірі 102,00 грн і засвідчення підпису, ніяких дій зі сторони ОСОБА_1 вчинено не було.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_3 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК Українивстановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням вимог процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
За змістом статей 1217, 1258 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (частина перша статті 1258 ЦК України).
За правилами статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 304/1648/14-ц (касаційне провадження № 61-6953св18), зроблено висновок, що для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: 1) проживання однією сім'єю зі спадкодавцем; 2) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18), законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З указаного вбачається, що обов'язок надання доказів покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі.
Таким чином, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, надавши оцінку показам свідків, письмовим доказам, поданими сторонами, обґрунтовано виходив із того, що докази сплати комунальних послуг, купівля продуктів харчування, ліків, а згодом організація і проведення поховання не підтверджують наявність усталених відносин між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , які притаманні родині, а обставини, на які посилається позивач (спільне проживання зі ОСОБА_2 з 2010 року, витрата коштів і догляд за ОСОБА_2 , придбання ліків і продуктів), не підтверджують факту проживання однією сім'єю, ведення спільного господарства, спільного бюджету, не містять жодних відомостей щодо виникнення між позивачем і померлою відносин, притаманних сім'ї.
Отже, встановивши, що ОСОБА_1 не довела, що постійно проживала зі спадкодавцем однією сім'єю протягом п'яти років, суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову.
Крім того, судом установлено, що позивач не надала суду доказів того, що нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, що свідчить про передчасність звернення ОСОБА_1 до суду з вимогами про захист своїх спадкових прав.
Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законних і обґрунтованих судових рішень, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередньої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який обґрунтовано їх спростував.
Разом з тим, у силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 05 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян