Постанова
Іменем України
09 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 548/106/18
провадження № 61-8038св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - Харківський національний університет внутрішніх справ,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ, подану представником Фесиком Антоном Володимировичем , на постанову Полтавського апеляційного суду від 05 березня 2019 року у складі колегії суддів: Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року Харківський національний університет внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в розмірі 40940,54 грн, пов'язаних з утриманням.
Позов мотивований тим, що наказом по Харківському національному університету внутрішніх справ (далі - ХНУВС) від 10 серпня 2010 року № 403 о/с ОСОБА_1 був зарахований до складу курсантів ХНУВС.
01 вересня 2010 року між ХНУВС, УМВС України в Полтавській області та відповідачем був укладений Договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України (далі - Договір).
Після закінчення ХНУВС, згідно з наказом університету від 28 лютого 2014 року № 34 о/с, відповідача з 28 лютого 2014 року було відраховано зі складу курсантів ХНУВС та відкомандировано для подальшого проходження служби до ГУМВС України в Полтавській області. Наказом ГУМВС України в Полтавській області від 28 листопада 2014 року № 562 о/с відповідача було звільнено з органів внутрішніх справ України за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Відповідно до п. 2.3.6 Договору відповідач, у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі, зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком, а згідно з частиною 7 статті 18 Закону України «Про міліцію» особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу МВС України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.
З огляду на вищенаведене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 40 940,54 грн. витрат, пов'язаних з утриманням та понесені судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 03 грудня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не відмовлявся від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ, а звільнено його було за порушення дисципліни, тому відсутні підстави вважати його таким, що відмовлявся від подальшого проходження служби. Позивачем не доведено про існування інших підстав для відшкодування відповідачем фактичних витрат на його підготовку, так як звільнення відповідача з органів внутрішніх справ України за порушення дисципліни не може розцінюватися ні як дострокове розірвання договору у зв'язку з небажанням відповідача продовжувати навчання або порушення ним дисципліни, оскільки згідно п.7.2 Договору його дострокове розірвання з боку будь-якої із сторін оформляється окремим договором, який між сторонами не оформлювався; ні як відмова відповідача від подальшого проходження служби, оскільки під відмовою від подальшого проходження служби було б вірним розуміти звільнення за власним бажанням.
При цьому, розглядаючи справу в порядку цивільного судочинства, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами склалися договірні зобов'язання, які регулюються положеннями цивільного законодавства, у зв'язку з чим не взяв до уваги посилання позивача приобґрунтуванні позовних вимог на частину 7 статті 18 Закону України «Про міліцію».
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 05 березня 2019 року апеляційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ задоволено частково. Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 03 грудня 2018 року скасовано. Провадження у цивільній справі за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів закрито.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що даний спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов'язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби .
Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі
У квітні 2019 року представник Харківського національного університету внутрішніх справ - Фесик А. В. звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Полтавського апеляційного суду від 05 березня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскільки за договором виникає цивільно-правова відповідальність, що регулюється виключно цивільним законодавством, а у адміністративному законодавстві спеціальних норм, які регулюють цивільно-правові відносини немає, питання відшкодування коштів регулюється цивільними нормами, тому судові рішення є необґрунтовані. Суди не в повному обсязі розглянули справу та незаконно відмовили в задоволенні позовних вимог.
Аргументи учасників справи
У липні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ залишити без задоволення, а постанову Полтавського апеляційного суду від 05 березня 2019 року без змін.
Відзив мотивований тим, що Велика Палата Верховного суду при розгляді справи № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати, якою для даних правовідносин є постанова ВП ВС від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2019 року клопотання Харківського національного університету внутрішніх справ, подане представником Фесик А. В. про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено. Поновлено строк на касаційне оскарження постанови апеляційного суду від 05 березня 2019 року, відкрито касаційне провадження у даній справі, витребувана цивільна справа із суду першої інстанції.
У липні 2019 року матеріали цивільної справи № 548/106/18 надійшли до Верховного Суду та 02 жовтня 2019 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Судами встановлено, що наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 10 серпня 2010 року № 403 о/с ОСОБА_1 зарахований до складу курсантів ХНУВС (а. с.4) .
01 вересня 2007 року між Харківським національним університетом внутрішніх справ, УМВС України в Полтавській області та відповідачем був укладений тристоронній договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України (а. с. 9, 10).
Згідно з наказом ХНУВС від 28 лютого 2014 року № 34 о/с ОСОБА_1 з 28 лютого 2014 року відрахований зі складу курсантів ХНУВС та відкомандирований для подальшого проходження служби до УМВС України в Полтавській області (а. с. 8).
Наказом УМВС України в Полтавській області від 28 листопада 2014 року № 562 о/с відповідача було звільнено з органів внутрішніх справ України за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а. с. 18, 19).
Пунктом 2.3.6 договору передбачено, що у разі звільнення відповідача з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі він зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.
У пункті 3.2. договору підставою для відшкодування фактичних витрат на підготовку є відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, із цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
У частині першій статті 1 ЦК України указано, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
За змістом статті 9 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин (укладення договору), на курсантів, слухачів, ад'юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, поширюються права і обов'язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про міліцію» працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади, а тому його служба є публічною.
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про міліцію» підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Курсанти вищих навчальних закладів МВС України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу МВС України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують МВС України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Отже судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що на курсантів вищих навчальних закладів МВС України поширюються права та обов'язки, гарантії правового і соціального захисту, а також відповідальність працівників міліції. Служба відповідача є публічною, у зв'язку із чим справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Такий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 723/18/17 (провадження № 14-563цс18), від 04 вересня 2019 року у справі № 127/7858/18 (провадження № 14-373цс19), у яких зазначено, що спори, пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й з питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
У межах цивільного судочинства суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному судочинстві на підставі статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
Згідно пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд свою ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, виходячи із встановлених апеляційним судом обставин та зазначених норм закону, апеляційний суд обґрунтовано встановив, що провадження у справі було відкрито помилково, оскільки цей спір повинен вирішуватися за правилами КАС України, обґрунтовано закрив провадження у справ та роз'яснив позивачу його право на звернення до суду із вказаним позовом у порядку адміністративного судочинства.
За змістом пункту третього частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб'єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
Оскільки Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїх постановах висновок щодо питання предметної чи суб'єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах, підстави для передачі справи на розгляд Великої палати Верховного Суду відсутні.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків суду, правильне застосування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо його застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.
Отже, оскаржене судове рішення апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, постановленим із додержанням норм процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 406, 409, 410, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ, подану представником Фесиком Антоном Володимировичем , залишити без задоволення.
Постанову Полтавського апеляційного суду від 05 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат