Іменем України
16 квітня 2020 року
Київ
справа №822/3307/17
адміністративне провадження №К/9901/51931/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 5 лютого 2018 року (головуючий суддя - Ковальчук О.К.)
та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року (головуючий суддя - Сушко О.О., судді: Смілянець Е.С., Залімський І.Г.)
у справі №822/3307/17
за позовом ОСОБА_1
до Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України,
треті особи: Адміністрація Державної прикордонної служби України, Управління Державної казначейської служби України в місті Маріуполі Донецької області,
про стягнення заборгованості.
I. РУХ СПРАВИ
1. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням доповнення позовних вимог, просив:
- стягнути заборгованість по заробітній платі (грошовому утриманню) за видами виплат: надбавку за кваліфікацію за період з 1 серпня 2015 року по 1 серпня 2017 року в сумі 1 435,37 грн; надбавку у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, за період з 1 квітня по 30 вересня 2016 року в сумі 682,97 грн; індексацію грошового забезпечення за період з 1 липня 2015 року по 1 серпня 2017 року в сумі 21 401,15 грн; заборгованість по виплаті грошової допомоги при звільненні в сумі 319 425,12 грн;
- стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 1 серпня 2017 року (день звільнення) по 30 листопада 2017 року (день звернення до суду) в сумі 68 049,30 грн з урахуванням обов'язкових платежів та зборів;
- відшкодувати моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що в день звільнення відповідач не здійснив виплату всіх сум, належних при звільненні, а частину сум виплатив не у повному обсязі. Нездійснення повного розрахунку при звільненні та виплата грошового забезпечення не у повному обсязі є підставою для відповідальності за статтею 117 Кодексу законів про працю України. Також вказує що такі дії відповідача призвели до моральних страждань, у зв'язку з чим просить відшкодувати моральну шкоду.
3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 5 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року, позов задоволено частково.
4. Зобов'язано нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 1 липня 2015 року по 1 серпня 2017 року в розмірі 21 401,15 грн.
5. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення в цій частині та ухвалити нове рішення про задоволення позовної вимоги, у решті судові рішення залишити без змін.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом начальника Донецького прикордонного загону від 1 серпня 2017 року №392-ос позивача, звільненого за пунктом «а» (у зв'язку з закінченням строку контракту) частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з урахуванням підпункту «ї» (які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої статті 23 Закону) пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону та підпункту «б» частини другої статті 26 Закону в запас Збройних Сил України, виключено із списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.
7. Під час проходження служби у період з 1 серпня 2015 року по 1 серпня 2017 року позивач отримував надбавку за кваліфікацію та надбавку за службу в умовах режимних обмежень, а під час звільнення йому виплачено одноразову грошову допомогу.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що виплата надбавки за кваліфікацію в розмірі 5,5% посадового окладу здійснена в межах повноважень відповідача та у відповідності до Закону України «Про державний бюджет» та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України; наказом від 29 березня 2016 року №12д позивачу припинено доступ до державної таємниці до конкретної секретної інформації зі ступенем секретності «таємно», а наказом від 21 вересня 2016 року №68д надано доступ до відомостей, які становлять державну таємницю зі ступенем секретності «таємно», відповідно підстави для нарахування надбавки за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, з квітня по вересень 2016 року відсутні; щомісячна грошова додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, Інструкціями №43 та №188, допомога на оздоровлення та матеріальна допомога правомірно не включені до вихідної допомоги при звільненні; ненарахування та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування є протиправною; проходження військової служби врегульовано спеціальним законодавством, а тому положення Кодексу законів про працю України, в тому числі і норми статті 117, не поширюються на відносини між військовими частинами та військовослужбовцями щодо проходження військової служби та виплати грошового забезпечення.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
9. Позивач у касаційній скарзі зазначає що оскільки спеціальним законодавством не встановлено дату проведення розрахунку зі звільненими військовослужбовцями та відповідальність за невиплату належних сум, на ці правовідносини поширюються норми законодавства про працю.
10. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити судові рішення без змін.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
12. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
13. Слід зауважити, що непоширення норм Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
14. Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.
15. В той же час такі питання врегульовані КЗпП України.
16. Враховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку що на військовослужбовців, які проходять військову службу в військових формуваннях, норми статті 117 КЗпП України не поширюються.
17. Частиною першою статті 47 КЗпП України зобов'язано власника або уповноважений ним орган в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
18. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
19. Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
20. У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
21. Судами першої та апеляційної інстанцій було задоволено позовну вимогу щодо стягнення індексації грошового забезпечення за період з 1 липня 2015 року по 1 серпня 2017 року у зв'язку з її ненарахуванням та невиплатою під час проходження позивачем служби. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
22. Таким чином при звільненні позивача з ним не було проведено фактичного розрахунку, а тому вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
23. Судові рішення в оскаржуваній частині про відмову у стягненні середнього заробітку за весь час затримки розрахунку не відповідають вимогам щодо їх законності та обґрунтованості.
24. Суд касаційної інстанції відповідно до частини другої статті 341 КАС України позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
25. За змістом статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
26. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
27. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права щодо повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі та, як наслідок, висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з 1 серпня по 30 листопада 2017 року (відповідно до позовних вимог).
28. При новому розгляді спору в цій частині суду першої інстанції необхідно взяти до уваги наведене в цій постанові, встановити середньоденний розмір грошового забезпечення позивача, здійснити розрахунок середнього заробітку, застосувавши у разі необхідності принцип пропорційності недоплаченої суми і, залежно від установленого та відповідно до чинного законодавства, прийняти відповідне рішення.
29. В іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій не є предметом касаційного оскарження.
30. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 345, 353, 356 КАС України, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року N460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», Верховний Суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 5 лютого 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року в частині відмови у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати, а справу №822/3307/17 направити на новий розгляд до суду першої інстанції в цій частині.
У решті судові рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
О.А. Губська
О.В. Калашнікова,
Судді Верховного Суду