16 квітня 2020 року
Київ
справа №540/1693/19
адміністративне провадження №К/9901/10033/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевірив касаційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року та на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року в справі №540/1693/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі про визнання дій протиправними, скасування наказів про звільнення та про оголошення наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність посадових осіб ДФС України та Митниці ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі щодо не надання інформації позивачу про наявні вакантні посади, які рівнозначні займаній ним перед звільненням як в Митниці ДФС так і в інших територіальних підрозділах ДФС України та щодо невжиття заходів по його працевлаштуванню;
- визнати протиправною діяльність посадових осіб ДФС України та Митниці ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі щодо неналежного повідомлення позивача про зміну істотних умов служби та про можливе наступне вивільнення, а також дії по звільненню позивача з державної служби;
- скасувати наказ виконуючого обов'язки Голови ДФС України "Про звільнення ОСОБА_1 " за № 1187-о від 12 липня 2019 року;
- скасувати наказ виконуючого обов'язки начальника Митниці ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі № 523-о від 12 липня 2019 року "Про оголошення наказу";
- поновити ОСОБА_1 на державній службі на посаді першого заступника начальника Митниці ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі;
- стягнути з відповідачів на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по час винесення судом рішення;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнути середній заробіток за один місяць.
27 вересня 2019 року рішенням Херсонського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.
На вказані рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду Чорноморська митниця Держмитслужби подала касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 06 квітня 2020 року.
У касаційній скарзі відповідач посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).
Відповідно до вказаного пункту підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку
Подана касаційна скарга відповідача містить посилання на постанови Верховного суду України від 09 серпня 2017 року у справі №740/3664/15-ц, від 01 квітня 2015 року у справі №6-40ці15 та на постанову Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 757/49347/17-ц, які прийняті у цивільних справах.
Як вказує відповідач, у зазначених постановах міститься наступний висновок: «Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з'ясовувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнений працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення».
Таким чином, на думку відповідача суди попередніх інстанцій при постановленні оскаржуваних рішень застосували норми статей 40, 49-2 КЗпП України без урахування вищевказаного висновку.
Однак, у випадку посилання скаржником на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, скаржнику необхідно зазначити конкретну норму, яку застосував суд апеляційної інстанції без врахування висновку щодо застосування цієї норми права у саме подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, з посиланням на конкретну постанову Верховного Суду, у якій такий висновок викладено.
Отже, оскаржуючи рішення судів попередніх інстанцій на підставі пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен зазначити висновок суду викладений саме у постанові Верховного Суду.
Враховуючи, що відповідач у касаційній скарзі посилається на постанови Верховного суду України від 09 серпня 2017 року у справі №740/3664/15-ц, від 01 квітня 2015 року у справі №6-40ці15, Суд не приймає такі доводи.
Також, щодо посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 757/49347/17-ц, Суд зазначає наступне.
У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки позивач 25 квітня 2016 року був попереджений про вивільнення у зв'язку з скороченням штату на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, а звільнення позивача повторно 28 липня 2017 року відбулось на виконання Постанови Правління НБУ від 21 січня 2016 року № 26, то повторне його попередження про наступне вивільнення у зв'язку із скороченням штату не вимагалось.
Таким чином зазначена постанова не містить висновку, який наведено в касаційній скарзі, та який, на думку відповідача, не було враховано судами попередніх інстанцій.
Також постанова Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 757/49347/17-ц не містить висновку щодо застосування статті 49-2 КЗпП України.
Крім того, відповідач покликаючись на існування правової позиції Верховного Суду у зазначеному вище судовому рішенні не навів обґрунтувань з приводу того, що правовідносини по цій справі та по справі № 757/49347/17-ц є подібними.
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Таким чином межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи приписи пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, та не викладення відповідачем підстав для касаційного оскарження судових рішень у даній справі, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме не вказано яку саме норму права (пункт, частину, статтю) закону або іншого нормативно-правового акта, застосовано судом апеляційної інстанції без врахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Крім того, відповідач покликаючись на постанову Верховного Суду не обґрунтував, що ця постанова ухвалена у справах за подібними відносинами із цією справою та не зазначив щодо застосування якої конкретної норми права містить висновок у цій постанові.
За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
Касаційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року та на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року в справі №540/1693/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі про визнання дій протиправними, скасування наказів про звільнення та про оголошення наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова