15 квітня 2020 року
Київ
справа №П/811/2284/17
адміністративне провадження №К/9901/8276/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів - Білак М.В., Губської О.А.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року
у справі №П/811/2284/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Кіровоградській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
23 квітня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року, за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
В обґрунтування зави позивач зазначив, що 23 серпня 2019 року на його картковий рахунок зараховані кошти від ГУ ДФС у Кіровоградській області у розмірі 1718, 05 грн., що підтверджується довідкою АТ КБ "Приватбанк" від 23.08.2019 року, призначення платежу: перерахування надбавки у розмірі 40% з заробітної плати (судове рішення №П/811/2284/17 від 18 квітня 2018 року). Цим донарахуванням збільшено заробітну плату позивача за лютий, березень 2016 року на надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі 40% посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальне звання та надбавки за вислугу років, що сприяло збільшенню середньої заробітної плати за період з 01 лютого 2016 року по 31 березня 2016 року (за 2 місяці, що передують звільненню з займаної посади) та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 19 квітня 2016 року по 18 квітня 2018 року.
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Калашнікова О.В. з 01 квітня до 14 квітня 2020 року перебувала у відпустці, що підтверджується наказом від 31 квітня 2020 року № 20-к, у зв'язку з цим вирішення питання про відкриття касаційного провадження вирішується в перший день після виходу судді з відпустки.
Під час вивчення матеріалів касаційної скарги та ухвалених у цій справі судових рішень суд встановив наступне.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 травня 2018 року в адміністративній справі №П/811/2284/17 задоволено частково.
Змінено додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 травня 2018 року, виклавши мотивувальну частину в редакції цього рішення.
Абзац перший резолютивної частини додаткового рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 травня 2018 року змінено та викладено в такій редакції:
"Стягнути з Головного управління ДФС у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 19 квітня 2016 року по 18 квітня 2018 року в розмірі 101 600 грн., за вирахуванням 79 260 грн., сплачених за платіжним дорученням №919 від 22 серпня 2019 року ".
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області задоволено.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року в адміністративній справі №П/811/2284/17 скасовано.
Заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами додаткового рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 травня 2019 року залишено без задоволення.
Додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 травня 2019 року в адміністративній справі №П/811/2284/17 залишено без змін.
У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року скасувати частково а постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року скасувати повністю.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, передбачена підпунктом 1 "в" пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09 квітня 2006 року №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", є додатковою заробітною платою та включається у розрахунок середньої заробітної плати.
Суд першої інстанції зазначив, що у розрахунок середньої заробітної плати за два останні місяці перед звільненням для визначення розміру відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, наведений у додатковому рішенні суду від 18 травня 2018 року, ця виплата не була включена, оскільки на той момент позивачу вона не була нарахована.
Оскільки про таке нарахування позивач дізнався 23 серпня 2019 року, суд першою інстанції прийшов до висновку, що цю обставину слід вважати нововиявленою обставиною та підставою для перегляду додаткового рішення суду від 18 травня 2018 року в частині визначення середньомісячної заробітної плати за два останні місяці перед звільненням (лютий та березень 2016 року) та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 19 квітня 2016 року по 18 квітня 2018 року.
Суд апеляційної інстанції проаналізувавши матеріали справи та заяву скаржника прийшов до висновку, що обставина, яку зазначив позивач, як нововиявлену не може вважатися такою з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно п.п. 1, 3 ч. 2 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Істотними для справи обставинами вважаються такі факти і події, які мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, що звернулись до суду з метою розгляду спірної ситуації, тобто ці факти існували вже під час розгляду спірної ситуації в суді, але не були і не могли бути відомі ні особам, які брали участь у розгляді адміністративної справі, ні суду, який її розглядав та вирішував її по суті.
Тобто нововиявлені обставини за своєю юридичною сутністю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу рішення. Іншими словами, якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акту, то вона б обов'язково вплинула на остаточні висновки суду.
Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі «Правєдная проти Росії» від 18.11.2004 р. зазначає, що одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що, якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду. Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало законної сили, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним.
Так, згідно із пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили» від 27.02.1981 р. за №1 із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.1998 року № 15, як нововиявлені можуть розглядатися обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, які існували на час постановлення рішення, ухвали, постанови, але про них не знали і не могли знати заявник і суд (наприклад, виявлення факту, що сторона була недієздатною, угода чи актовий запис недійсні, що є або скасований заповіт на майно, наявність даних про недійсність розірваного судом шлюбу, вказівки Конституційного Суду України про преюдиціальність його рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів, пов'язаних із правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта тощо).
Крім того, у Розділі І постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 22.05.2015 року № 7 «Про узагальнення судової практики розгляду адміністративними судами заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» зазначено, що не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Отже, істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це, передусім, ті, що взагалі не були предметом розгляду по даній адміністративній справі в адміністративному суді, у зв'язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи.
Таким чином, під час розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд повинен дослідити, чи впливають зазначені позивачем обставини на юридичну оцінку обставин, здійснену судом під час постановлення рішення, що переглядається, надати оцінку тому, чи відповідають зазначені позивачем обставини ознакам нововиявлених обставин, а також встановити, чи дійсно позивач не знав та не міг знати про наявність обставин, на які він посилається як на нововиявлені.
Нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Тобто, для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутня.
Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.
Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі.
Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку, що обставини, які зазначає заявник як нововиявлені - не є такими, оскільки підставою для прийняття рішення у даній справі стали обставини встановлені при розгляді справи.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Суд звертає увагу на те, що в постановах Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 2а-7523/10/1270, від 02 травня 2018 року у справі № 303/3535/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі № 809/824/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 826/14224/15, від 01.02.2019 року у справі №2040/7218/18 неодноразово наголошувалося, що може вважатися нововиявленими обставинами.
Зокрема, у справі № 2040/7218/18 суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
При цьому нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: 1) існування цих обставин на час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; 2) на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; 3) істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об'єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутня.
Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Аналізуючи рішення суду апеляційної інстанції, Суд дійшов до висновку, що суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у справі №2040/7218/18 з урахуванням висновку Верховного Суду викладеного у постанові щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Отже, суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до правового висновку Верховного Суду, постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку відсутня, а тому Верховний Суд не вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року у справі №П/811/2284/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
О.В. Калашнікова
М.В. Білак
О.А. Губська,
Судді Верховного Суду