Ухвала
15 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 438/1475/18
провадження № 61-6341ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 16 січня 2019 року
та постанову Львівського апеляційного суду від 12 березня 2020 року
у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості у розмірі 68 383, 08 грн, яка складається із:
33 784, 11 грн - заборгованості за тілом кредиту; 12 924, 14 грн - заборгованості по відсотками за користування кредитом; 17 942, 30 грн - пеня; 500 грн - штраф (фіксована частина); 3 232, 53 грн - штраф (процентна складова).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач звернулась до АТ КБ «Приват Банк» з метою отримання банківських послуг та 22 лютого 2017 року підписала заяву без номера, згідно якої отримала кредит у розмірі 17 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Внаслідок неналежного виконання кредитних зобов'язань у відповідача утворилась заборгованість.
Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 16 січня 2019 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» суму заборгованості за договором б/н від 22 лютого 2017 року в розмірі -
64 650, 55 грн, яка складається із: 33 784, 11 грн - заборгованості за тілом кредиту; 12 924, 14 грн - заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 17 942, 30 грн - пеня.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Львівського апеляційного суду від 12 березня 2020 року
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 16 січня
2019 року скасовано.
Позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість
за кредитним договором № б/н від 22 лютого 2017 року у розмірі
33 784, 11 грн
В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
31 березня 2020 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Бориславського міського суду Львівської області від 16 січня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 березня 2020 року і ухвалити нове рішення.
Відповідно до частини третьої статті3 Цивільного процесуального кодексуУкраїни провадження у цивільних справах здійснюється відповідно
до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду
і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу
України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі,
що не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках -
на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень, лише у тих випадках, коли таке оскарження
є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної
правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності цивільних правовідносин.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах
та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених
у цій же статті ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом
на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах
про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою,
яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Ціна позову у цій справі становить 68 383, 08 грн, тобто суму, яка станом
на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму
для працездатних осіб (2 102, 00 грн х 100 = 210 200, 00 грн).
Отже, справа, на судові рішення у якій подана касаційна скарга, відноситься до категорії малозначних.
Касаційна скарга не містить посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а-г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Обставин, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі
не встановлено з урахуванням, зокрема того, що вирішення спору
у цій справі здійснювалось у відповідності з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду (постанова від 03 липня 2019 року у справі
№ 342/180/17).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 16 січня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 березня 2020 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості - відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович