Ухвала
10 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 279/6007/18
провадження № 61-3164ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В. розглянув касаційну скаргу державної установи «Коростенська виправна колонія (№ 71)» на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 жовтня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 13 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державної установи «Коростенська виправна колонія (№71)» про визнання звільнення з роботи незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним вище позовом.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області
від 18 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано звільнення ОСОБА_1 з роботи з посади інженера з організації комунально-побутового та інтендантського забезпечення відділу інтендантського та господарського забезпечення державної установи «Коростенська виправна колонія (№ 71)» (далі - ДУ «Коростенська виправна колонія (№71)») на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП у зв'язку зі скороченням штату працівників незаконним. Поновлено ОСОБА_1 на роботі в
ДУ «Коростенська виправна колонія (№ 71)» на посаді інженера з організації комунально-побутового та інтендантського забезпечення відділу інтендантського та господарського забезпечення ДУ «Коростенська виправна колонія (№ 71)». Стягнуто з ДУ «Коростенська виправна колонія
(№ 71)» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 26 листопада 2018 року до 18 жовтня
2019 року в розмірі - 61 771 грн, без врахування сплати податків та обов'язкових платежів. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 13 січня 2020 року апеляційну скаргу ДУ «Коростенська виправна колонія (№71)» задоволено частково. Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 жовтня 2019 року змінено та викладено абзац четвертий резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Стягнути з
ДУ «Коростенська виправна колонія (№ 71)» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 листопада
2018 року по 18 жовтня 2019 року в розмірі 61 494 грн, без врахування сплати податків та обов'язкових платежів». В решті рішення суду залишено без змін.
13 лютого 2020 року до Верховного Суду засобами поштового зв'язку
ДУ «Коростенська виправна колонія» (№ 71) подано касаційну скаргу (надійшла 18 лютого 2020 року) на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 жовтня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 13 січня 2020 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2020 року залишено без руху, оскільки не відповідає вимогам пункту 4 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником не зазначено підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень та надано строк для усунення недоліку касаційної скарги.
На виконання вимог вищевказаної ухвали Верховного Суду заявником усунуто недолік касаційної скарги.
Заявник обґрунтовує касаційну скаргу неправильним застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, виходячи з наступних підстав.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на
1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята
статті 19 ЦПК України).
Предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги про визнання
звільнення незаконним, поновлення ОСОБА_1 на роботі, стягнення
з ДУ «Коростенська виправна колонія (№ 71)» на користь позивача 61 494 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
У вказаній справі у частині майнових вимог ціна позову становить 61 494 грн, яка станом на 1 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн ? 100 = 210 200 грн).
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише
за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову
в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі І Загальних положень ЦПК України, то її дія поширюється й на стадію касаційного провадження.
Беручи до уваги те, що ДУ «Коростенська виправна колонія (№ 71)» оскаржує судові рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині стягнення з
ДУ «Коростенська виправна колонія (№ 71)» на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 61 494 грн, поновлення на роботі та визнання звільнення незаконним, посилаючись на докази та обставини, які, на думку заявника, свідчать про наявність підстав для припинення трудового договору з ОСОБА_1 на підставі пункту 1
статті 40 КЗпП України, враховуючи компетенцію суду касаційної інстанції, яка виключає можливість встановлення нових обставин, проведення переоцінки доказів (частина перша статті 400 ЦПК України), із застосуванням майнового критерію та критерію складності ця справа на стадії касаційного провадження підлягає віднесенню до категорії малозначних.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Таких випадків судом не встановлено.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України
суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної
інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Враховуючи викладене, ДУ «Коростенська виправна колонія (№ 71)» подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, частиною четвертою статті 274, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою державної установи «Коростенська виправна колонія (№71)» на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 жовтня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 13 січня
2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державної установи «Коростенська виправна колонія (№ 71)» про визнання звільнення
з роботи незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ф. Хопта
Є. В. Синельников
В. В. Шипович