Іменем України
16 квітня 2020 року
Київ
справа №820/3213/17
провадження №К/9901/22769/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського міського центру зайнятості, третя особа - Міністерство соціальної політики України, про визнання незаконною бездіяльності, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду у складі судді Шляхової О.М. від 18 серпня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Подобайло З.Г., Григорова А.М., Тацій Л.В. від 24 жовтня 2017 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківського міського центру зайнятості, в якому просив:
- визнати незаконними дії Харківського міського центру зайнятості під час здійснення його прийому 24 липня 2017 року, які не були направлені на видачу йому направлення на працевлаштування на підходящу роботу, а були направлені на пошук роботи без урахування стану його здоров'я, наявної освіти, стажу та досвіду роботи;
- визнати незаконною бездіяльність Харківського міського центру зайнятості під час здійснення його прийому 24 липня 2017 року, яка полягає у незапропонуванні йому обрати або змінити вид діяльності, по якій він зможе шукати підходящу роботу; не застосуванні комплексу взаємопов'язаних економічних, соціальних, медичних, психологічних і педагогічних заходів, спрямованих на активізацію процесу його професійного самовизначення та реалізацію його здатності до праці, виявлення його здібностей, інтересів, можливостей та інших чинників, що впливають на вибір або зміну професії та виду трудової діяльності, відповідно до вимог частини першої статті 32 Закону України «Про зайнятість населення»; у не впровадженні професійного консультування, спрямованого на оптимізацію його професійного самовизначення на основі виявлення індивідуально-психологічних характеристик, особливості його життєвої ситуації, професійних інтересів, нахилів, стану його здоров'я та з урахуванням потреби ринку праці; не проведенні професійного відбору, що полягає у не встановленні відповідності вимогам, які визначені для конкретних видів професійної діяльності та посад, відповідно до вимог пунктів 2, 3 частини першої статті 33 Закону України «Про зайнятість населення».
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду 24 жовтня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
3. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з необґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки Харківський міський центр зайнятості сприяв у пошуку роботи позивачу, здійснював активний пошук роботи, вживав цілеспрямованих заходів щодо його працевлаштування з урахуванням поточних та перспективних потреб Харківського ринку праці шляхом пошуку вакансій, що відповідають кваліфікації та стану здоров'я позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово перебував на обліку в службі зайнятості як безробітний (2002-2003 роки, 2004 рік, 2006 - 2015 роки).
6. На підставі звернення за сприянням у працевлаштуванні до Харківського міського центру зайнятості, ОСОБА_1 з 27 вересня 2016 року зареєстрований як такий, що шукає роботу з відкриттям персональної картки № НОМЕР_1 .
7. Згідно даних персональної картки ОСОБА_1 у графі « 1. Професійний досвід та освіта, що є підставою для підходящої та іншої роботи» вказано професія/посади позивача 2412.2(12) фахівець з питань зайнятості (хедхантер) та 2419.3 - спеціаліст державної служби з досвідом роботи менше ніж 0,5 року за кожною зі вказаних спеціальностей.
8. Також ОСОБА_1 має диплом спеціаліста ХНУ ім. В.Н. Каразіна зі спеціальності «Соціологія» від 05 липня 2005 року та здобув кваліфікацію соціолога, викладача соціологічних дисциплін, а 27 червня 2009 року отримав диплом бакалавра Харківського національного університету внутрішніх справ, згідно якого отримав базову вищу освіту за напрямом підготовки «Право» та здобув кваліфікацію бакалавра права.
9. Відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №3354 від 17 жовтня 2016 року, виданої комунальним закладом «Харківська міська поліклініка №20» ОСОБА_1 за станом здоров'я не рекомендовано роботу, пов'язану з підняттям ваги вище п'яти кілограмів, довготривалим перебуванням на ногах, переохолодженням, психоемоційними перенавантаженнями постійно.
10. Під час прийому 24 липня 2017 року фахівцем Харківського міського центру зайнятості Бабченко Л.Д. були переглянуті вакансії соціолога, викладача, соціального педагога, які на той час були відсутні. Також за проханням позивача фахівцем було здійснено пошук вакансій начальника відділу. Однак, станом на 24 липня 2017 року такі вакансії були відсутня. Також були опрацьовані вакансії - агент страховий ПАТ «НАСК «ОРАНТА», яка була не підходяща за освітою (економічна), черговий по гуртожитку (гнучкий графік, нічні зміни) - не підходяща за станом здоров'я. Крім того, позивачу було надано інформацію щодо працевлаштування на тимчасовій роботі за посадою агент страховий АТ «Страхова компанія Аско-Донбас Північний», від якої він відмовився. Провідним фахівцем також було рекомендовано позивачу скористатися інтернет-ресурсами, що містять інформацію про вакансії. Ставити особистий підпис в додатку № 1 до персональної картки № НОМЕР_1 позивач відмовився.
11. Вказані дії фахівця з працевлаштування Харківського міського центру зайнятості зафіксовані у додатку № 1 до персональної картки позивача.
12. Вважаючи, що відповідачем під час прийому 24 липня 2017 року не здійснено визначених законом дій щодо сприяння у його працевлаштуванні, які полягають у встановленні професій, які для нього є підходящою роботою, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
13. Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована неправомірністю дій відповідача під час його прийому 24 липня 2017 року, оскільки Харківський міський центр зайнятості не зміг підібрати для нього підходящу роботу. Вказує на те, що під час прийому йому не було запропоновано підходящу роботу з урахуванням його здібностей, стану здоров'я, професійного досвіду тощо, не було видано жодного направлення на роботу у зв'язку з відсутністю підходящої роботи або із наявністю робіт, які йому не підходили за рівнем освіти. Також наголошує на тому, що він більше шести місяців був безробітним, що доводить протиправну бездіяльність відповідача протягом цього часу у сприянні йому у пошуку підходящої роботи
14. У запереченні на касаційну скаргу Харківський міський центр зайнятості вказує на законність та обґрунтованість постанови Харківського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2017 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду 24 жовтня 2017 року. Вказує на те, що обсяг соціальних послуг, наданих позивачу протягом його перебування на обліку, свідчить про вжиття центром усіх можливих та передбачених Законом України «Про зайнятість населення» заходів щодо його працевлаштування.
15. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Відповідно до статті 22 Закону України «Про зайнятість населення» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) основними завданнями центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальних органів, зокрема, є сприяння громадянам у підборі підходящої роботи; сприяння громадянам в організації підприємницької діяльності, зокрема шляхом надання індивідуальних та групових консультацій; організація підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації безробітних з урахуванням поточної та перспективної потреб ринку праці; проведення професійної орієнтації населення.
17. Статтею 32 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що професійна орієнтація населення - комплекс взаємопов'язаних економічних, соціальних, медичних, психологічних і педагогічних заходів, спрямованих на активізацію процесу професійного самовизначення та реалізацію здатності до праці особи, виявлення її здібностей, інтересів, можливостей та інших чинників, що впливають на вибір або зміну професії та виду трудової діяльності.
18. Професійна орієнтація населення здійснюється навчальними закладами, закладами охорони здоров'я, реабілітаційними установами, медико-соціальними експертними комісіями, територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, центрами професійної орієнтації населення, молодіжними центрами праці, військкоматами, установами виконання покарань, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, що надають послуги з професійної орієнтації.
19. Згідно приписів статті 33 Закону України «Про зайнятість населення» професійна орієнтація осіб, які звернулися до територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснюється шляхом:
1) професійного інформування, що полягає у наданні відомостей про трудову діяльність та її роль у професійному самовизначенні особи, інформації про стан ринку праці, зміст та перспективи розвитку сучасних професій і вимоги до особи, форми та умови оволодіння професіями, можливості професійно-кваліфікаційного і кар'єрного зростання, що сприятиме формуванню професійних інтересів, намірів та мотивації особи щодо обрання або зміни виду трудової діяльності, професії, кваліфікації, роботи;
2) професійного консультування, спрямованого на оптимізацію професійного самовизначення особи на основі виявлення її індивідуально-психологічних характеристик, особливостей життєвих ситуацій, професійних інтересів, нахилів, стану здоров'я та з урахуванням потреби ринку праці;
3) проведення професійного відбору, що полягає у встановленні відповідності особи вимогам, які визначені для конкретних видів професійної діяльності та посад. Порядок надання послуг з професійної орієнтації осіб затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціальної політики.
20. Згідно частини 1 статті 44 Закону України «Про зайнятість населення» зареєстровані безробітні мають право, зокрема, на безоплатне одержання від територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції послуг з пошуку підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, в тому числі на громадські та інші роботи тимчасового характеру; консультаційних, інформаційних та профорієнтаційних послуг з метою обрання або зміни виду діяльності (професії); інформації про свої права та обов'язки як безробітного; відомостей про себе, які містяться в Єдиній інформаційно-аналітичній системі; матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону.
21. Частиною другою вказаної статті передбачено, що зареєстровані безробітні зобов'язані, зокрема, самостійно або за сприяння територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснювати активний пошук роботи, який полягає у вжитті цілеспрямованих заходів до працевлаштування, зокрема взяття участі у конкурсних доборах роботодавців; відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів; дотримуватися письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, зокрема брати участь у заходах, пов'язаних із сприянням забезпеченню зайнятості населення; інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.
22. Відповідно до статті 46 Закону України «Про зайнятість населення» підходящою для безробітного вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації особи з урахуванням доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної ради. Заробітна плата повинна бути не нижче розміру заробітної плати такої особи за останнім місцем роботи з урахуванням середнього рівня заробітної плати, що склався у регіоні за минулий місяць, де особа зареєстрована як безробітний.
23. Під час пропонування підходящої роботи враховується тривалість роботи за професією (спеціальністю), кваліфікація, досвід, тривалість безробіття, а також потреба ринку праці.
24. У разі коли неможливо надати безробітному роботу за професією протягом шести місяців з дня перебування на обліку в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, йому пропонується підходяща робота з урахуванням здібностей, стану здоров'я і професійного досвіду, доступних для нього видів навчання та потреби ринку праці.
25. Відповідно до пункту 18 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року №198 (далі - Порядок №198), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, для осіб, які не працювали за попередньо здобутими професіями (спеціальностями) більш як 12 місяців, підходящою є робота, яку вони виконували за останнім місцем роботи, а робота за попередньо здобутими професіями (спеціальностями) може бути підходящою за умови підвищення кваліфікації за направленням центру зайнятості з урахуванням потреби ринку праці.
26. Пунктом 19 Порядку №198 встановлено, що у разі коли протягом шести місяців з дня реєстрації безробітному неможливо підібрати роботу за професією, підходящою є робота, що потребує зміни професії з урахуванням його здібностей, стану здоров'я, професійного досвіду, доступних для нього видів навчання та потреби ринку праці.
27. Відповідно до пункту 20 Порядку №198 для безробітних, які не мають професії або працювали на роботах, що не потребують спеціальної підготовки, та зареєстровані у центрі зайнятості більш як шість місяців, підходящою роботою також є участь у громадських роботах та інших роботах тимчасового характеру, тривалість яких перевищує один місяць.
28. Для осіб, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більш як 12 місяців) перерви (крім осіб, яким до досягнення встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку залишилося два і менше роки), підходящою роботою також є участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, які відповідають їх освіті, професії (спеціальності), професійному досвіду, зокрема за спорідненими професіями.
29. З аналізу вищенаведеного слідує, що функції уповноважених органів (центрів зайнятості) полягають саме у сприянні безробітним в пошуку роботи, а не у перебиранні обов'язків з професійного самовизначення, професійної орієнтації з безробітного на державний орган. При цьому обов'язку центру зайнятості у сприянні особі у пошуку підходящої особи кореспондує і обов'язок безробітного у відповідності статті 44 Закону України «Про зайнятість населення» самостійно здійснювати пошук підходящої для себе роботи, а також бути готовим приступити до роботи за професією або підходящої роботи.
30. Слід зауважити, що законом передбачено, що у випадку неможливості надання безробітному роботи за професією, йому пропонується підходяща робота з урахуванням його здібностей, стану здоров'я і професійного досвіду, доступних для нього видів навчання та потреби ринку праці. Таким чином, обов'язок органу зайнятості населення щодо пропозиції безробітному як роботи за професією, так і підходящої роботи залежить від наявності відповідних вакансій.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
31. Судами попередніх інстанції встановлено, що провідним фахівцем з працевлаштування Харківського міського центру зайнятості 24 липня 2017 року надавався ОСОБА_1 комплекс послуг, спрямованих на його працевлаштування, а саме, разом із позивачем постійно переглядались та опрацьовувались вакансії, а також видавались останньому направлення на працевлаштування.
32. Враховуючи вказане, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки Харківський міський центр зайнятості в межах своїх повноважень та приписів чинного законодавства вчинив всі дії направлені на сприяння працевлаштування та пошук підходящої роботи для ОСОБА_1 .
33. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29 серпня 2018 року (справа №820/2887/17), 03 жовтня 2019 року (справа №820/701/11), 15 травня 2019 року (справа № 820/3987/17).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
34. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді: Я.О. Берназюк
І.В. Желєзний