про залишення позовної заяви без розгляду
м. Черкаси
14 квітня 2020 року справа № 580/551/20
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просить:
- поновити строк ОСОБА_1 на звернення до суду з адміністративним позовом.
- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області (адреса: вул, Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, Код ЄДРПОУ 21366538) щодо відмови ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у виплаті недоотриманої пенсії за віком за період з 01,05.1998 року по 01.09.2019 року.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області (адреса: вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, Код ЄДРПОУ 21366538) нарахувати та виплатити недоотриману пенсію за віком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 01.05.1998 року по 01.09.2019 року.
В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що відповідач при нарахуванні пенсії з 1998 року протиправно не зарахував до його стажу період роботи з 28.05.1964 по 06.05.1965 в Будівельному управлінні №23 треста Київміськбуд №5, що має наслідком нарахування пенсії в меншому розмірі.
У відзиві на адміністративний позов представник відповідача звернув увагу на пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки позивач під час призначення пенсії у 1998 році написав заяву, в якій просив наведений період роботи до стажу не зараховувати.
Позивач подав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, мотивовану тим, що про порушення своїх прав дізнався лише в травні 2019 року під час звернення за перерахунком пенсії.
За весь час із 1998 року він не звертався до відповідача з будь-якими заявами чи клопотаннями, не звертався із заявами про надання довідки щодо обрахування його пенсії чи заявою щодо здійснення перерахунку пенсії, а тому не міг знати про неврахування стажу. Позивач вперше з моменту призначення пенсії звернувся із заявою до відповідача про здійснення перерахунку пенсії у травні 2019 року і саме тоді дізнався про період, що йому не зараховано до стажу.
Позивач стверджує, що не міг дізнатись про зарахування стажу в меншому розмірі. Крім того, саме на відповідача покладається обов'язок у разі допущення помилок у записах у трудовій книжці надсилати запити до відповідних підприємств для підтвердження стажу або ж хоча б повідомити пенсіонера про те, що йому необхідно підтвердити свій стаж.
На підставі наведеного просив поновити строк звернення до суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що 09.06.1998 позивач звернувся до відділу соціального захисту населення Звенигородської міської Ради народних депутатів із заявою про призначення пенсії за віком, на підставі якої йому призначено пенсію.
Одночасно з подачею заяви про призначення пенсії позивач подав заяву, в якій просив період роботи з 28.05.1964 по 06.05.1965 до стажу не зараховувати.
27.05.2019 позивач звернувся до Звенигородського відділу обслуговування громадян (сервісного центру), в якій у зв'язку з не зарахуванням періоду роботи з 28.05.1964 по 06.05.1965 до стажу просив здійснити перерахунок пенсії з 1996 по травень 2019 року.
Листом №49463/02-06 від 30.05.2019 Звенигородського відділу обслуговування громадян Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області повідомлено позивачу, що при оформлені пенсії 09.06.1998 інспектором соціального захисту населення Звенигородської райдержадміністрації Глущенку А.І. повідомлено про те, що в трудовій книжці має місце виправлення і період роботи з 28.05.1964 по 06.05.1965 в Будівельному управлінні №23 треста Київміськбуд №5 без підтверджуючих довідок, до загального трудового стажу зараховано не буде, на що ОСОБА_1 написана заява, щоб вищезазначений період до стажу не зараховувати.
27.08.2019 позивач звернувся Звенигородського відділу обслуговування громадян Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області із заявою про перерахунок пенсії до якої додано архівну довідку №315/8 від 15.08.2019 видану Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією з уточнюючими відомостями про період роботи позивача в Будівельному управлінні №23 треста Київміськбуд №5.
На підставі вказаної заяви позивачу зараховано період роботи з 28.05.1964 по 06.05.1965 до трудового стажу та здійснено перерахунок пенсії з 01.09.2019, після перерахунку розмір пенсії позивача збільшився та становив 2493,97 грн., про що його повідомлено листом №78749/03-07 від 06.09.2019.
Суд вважає необґрунтованими посилання позивача, що заява позивача щодо не зарахування періоду роботи з 28.05.1964 по 06.05.1965 в Будівельному управлінні №23 треста Київміськбуд №5 не містить прохання не зараховувати період роботи саме при призначенні пенсії та спрямована до органу соціального захисту, який не уповноважений призначати пенсії.
Суд звертає увагу, що Згідно ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, яка діяла на момент звернення та призначення пенсії) пенсійне забезпечення провадиться органами соціального забезпечення. Згідно ст. 80, 81 вказаного закону заява про призначення пенсії працюючим подається за місцем роботи, а непрацюючим - до районного (міського) відділу соціального забезпечення за місцем проживання заявника. Пенсії призначаються районними (міськими) відділами соціального забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 № 497 «Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду» затверджено Порядок передачі функцій з призначення і виплати пенсії органами праці та соціального захисту населення органам Пенсійного фонду у Вінницькій, Волинській. Житомирській, Запорізькій, Івано-Франківській, Кіровоградській, Луганській, Одеській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Херсонській, Черкаській, Чернівецькій, Чернігівській областях та м. Севастополі.
На підставі вказаної постанови в 2002 році функції з призначення і виплати пенсій передано від органів праці і соціального захисту населення до органів Пенсійного фонду.
Отже, заява ОСОБА_1 від 09.06.1998 написана до органу соціального захисту населення, тому що саме цей державний орган в той період виконував функції з призначення та виплати пенсії. Вказана заява щодо не зарахування періоду роботи подана до відділу соцзахисту одночасно із заявою про призначення пенсії, тобто 09.06.1998, тому стосується питання оформлення пенсії та підрахунку загального стажу роботи.
Твердження позивача, що він не подавав названу заяву, вона написана не його почерком та ним не підписувалась, суд оцінює критично, оскільки жодних доказів притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності внаслідок підробки документів, позивачем не надано.
З наведеного суд констатує, що позивач знав про не зарахування вказаного періоду роботи з 28.05.1964 по 06.05.1965 в Будівельному управлінні №23 треста Київміськбуд №5 під час призначення пенсії ще 09.06.1998.
Проте, з 1998 року по травень 2019 року позивач не вчиняв будь-яких дій, для відновлення порушених на його думку прав.
Частиною 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду без поважних причин.
Суд звертає увагу позивача на те, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов?язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними за змістом вказаної норми визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов?язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на звернення до суду, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наявних у матеріалах позовної заяви, із того чи мав заявник за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справи «Девеер проти Бельгії» рішення від 27.02.1980, «Голдер проти Сполученого Королівства» рішення від 21.02.1975).
На переконання суду, поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Отже, саме лише посилання позивача на те, що йому лише зараз стало відомо про порушення його прав, без зазначення обставин, що свідчать про об'єктивну неможливість дізнатись про факти такого порушення раніше, не свідчить про пропуск позивачем строку звернення до суду з поважних причин.
За ч. 3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи, що вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду є неповажними, дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд зазначає про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, а тому адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись ст.ст. 123, 183, 240, 243, 256, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, однак може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням особливостей п. 15.5 Розділу VII “Перехідні положення” п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" цього Кодексу.
Суддя В.В. Гаращенко