Справа № 473/392/20
іменем України
"13" квітня 2020 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі
головуючого - судді Вуїва О.В.,
за участю секретаря судового засідання Заблоцької М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У лютому 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в якому вказував, що 17 жовтня 2012 року між ним та відповідачкою був укладений кредитний договір б/н, відповідно до якого банк надав останній кредит у вигляді встановленого на платіжну карту кредитного ліміту з можливістю односторонньої зміни кредитодавцем розміру ліміту, який встановив на рівні 2 000 грн., а відповідачка зобов'язалася щомісячно частинами повертати кредит, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним - 36 % річних від розміру заборгованості (72 % річних - в разі прострочення платежу).
З 01 січня 2013 року банком встановлена єдина процентна ставка - 30 % річних від розміру заборгованості, яка з 01 вересня 2014 року збільшена до 34,8 % річних, з 01 квітня 2015 року - до 43,2 % річних (з 01 жовтня 2019 року - 86,4 % річних в разі прострочення платежу).
Наслідками порушення умов договору в частині своєчасного виконання зобов'язань позичальником є обов'язок останньої сплачувати неустойку (пеню, штрафи).
Крім цього, в разі порушення позичальником взятих на себе зобов'язань, банк наділений правом вимоги дострокового повернення кредиту.
Проте позичальник умови договору в частині вчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування ним належним чином не виконувала у зв'язку з чим станом на 12 грудня 2019 року виникла заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 15 187,20 грн., в тому числі:
- заборгованість за простроченим кредитом - 6 254,20 грн.;
- заборгованість за процентами, нарахованими згідно ст. 625 ЦК України - 1 080,40 грн.;
- нарахована пеня за порушення умов договору в розмірі 6 653,22 грн.;
- нараховані штрафи за порушення умов договору в загальному розмірі 1 999,39 грн.
Вказану заборгованість позивач просив стягнути з ОСОБА_1 в повному обсязі.
21 лютого 2020 року представник відповідачки ОСОБА_2 надав суду відзив на позовну заяву в якому просив відмовити в задоволенні позову. При цьому вказував на те, що позивачем не доведено укладення між сторонами кредитного договору на умовах, визначених у позовній заяві (відсутнє узгодження між сторонами кредитного договору в належній формі суми кредиту, а також умов щодо плати за користування кредитом (процентів), неустойки за порушення умов договору, їх розміру). Також вказував на безпідставність тверджень сторони позивача, що вказані умови договору підтверджуються Умовами та правилами банківських послуг в Приватбанку, оскільки вказані Умови не підписані позичальником, а тому не можуть вважатися частиною кредитного договору, Умови та правила банківських послуг в Приватбанку неодноразово одноосібно змінювалися банком, а тому відсутні підстави стверджувати, що сторони, підписуючи договір, погодили його умови саме в тій редакції цього документа, що діяла на час укладення правочину.
17 березня 2020 року представник позивача надав суду відповідь на відзив у якому вказував на те, що сторони в належній формі уклали кредитний договір та узгодили між собою, що правочин складається із анкети-заяви позичальника про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а також банківських тарифів, які не є сталими та можуть бути змінені за ініціативою банку за узгодженою сторонами процедурою (за відсутності заперечень позичальника). ОСОБА_1 належним чином ознайомилася з усіма складовими кредитного договору, погодилася з його умовами та банківськими тарифами, отримала кредитну картку та протягом періоду кредитування активно користувалася кредитними коштами, проте взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала. У зв'язку з цим утворилася заборгованість, яка нарахована банком у повній відповідності з умовами договору та підтверджена належними доказами. Вказана заборгованість жодним чином не спростована стороною відповідача, а тому підлягає стягненню з ОСОБА_1 в повному обсязі.
В судове засідання представник позивача не з'явився, проте в матеріалах справи міститься його заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні первісно позовні вимоги не визнавала, вказуючи на те, що вона не отримувала кредитні кошти у зазначеному банком розмірі, оскільки остаточно їй був встановлений кредитний ліміт у розмірі 2 000 грн., який вона погасила та в подальшому не користувалася кредитною карткою у зв'язку з її блокуванням. В подальшому відповідачка в судове засідання не з'являлася, причини її неявки суду не відомі.
Представник відповідачки ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, проте надіслав на адресу суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги не визнає.
Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі відповідачки та представників сторін, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що 17 жовтня 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» (на час розгляду справи - АТ КБ «ПриватБанк») уклав у письмовій формі зі ОСОБА_1 (на час розгляду справи - ОСОБА_1 ) кредитний договір б/н в якому сторони узгодили його умови.
Договір складається з анкети-заяви позичальника про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
Згідно анкети-заяви позичальник погодилася, що заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг в ПриватБанку, банківськими тарифами складає собою кредитний договір, який діє з моменту його укладення до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до анкети-заяви банк надав ОСОБА_1 кредит за тарифним планом кредитних карток «Універсальна» у вигляді встановленого на платіжну картку кредитного ліміту, який встановив на рівні 300 грн. та який в подальшому, згідно розрахунку боргу та виписки з рахунку позичальника, неодноразово збільшувався та досяг 6 254,20 грн.
Крім цього АТ КБ «ПриватБанк» нарахував ОСОБА_1 й іншу заборгованість станом на 12 грудня 2019 року, зокрема:
- за процентами, нарахованими згідно ст. 625 ЦК України - 1 080,40 грн.;
- пеню за порушення умов договору в розмірі 6 653,22 грн.;
- штрафи за порушення умов договору в загальному розмірі 1 999,39 грн.
Вказані нарахування банк мотивує тим, що відповідачка зобов'язалася щомісячно частинами повертати кредит, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним за узгодженими сторонами тарифами, а саме: з моменту укладення договору - 36 % річних від розміру заборгованості (72 % річних - в разі прострочення платежу); з 01 січня 2013 року - 30 % річних від розміру заборгованості; з 01 вересня 2014 року - 34,8 % річних від розміру заборгованості; з 01 квітня 2015 року - 43,2 % річних від розміру заборгованості (з 01 жовтня 2019 року - 86,4 % річних в разі прострочення платежу).
Також остання у разі порушення умов договору в частині своєчасного виконання зобов'язань зобов'язана достроково повернути кредит та сплатити неустойку (пеню в розмірі 0,24 % від суми боргу (щоденно) + 50 грн. на місяць (в разі виникнення прострочення понад місяць та на суму від 100 грн. - +100 грн. на місяць)), а також при порушенні грошових зобов'язань понад 30 днів - штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості).
Аналізуючи вказані вимоги, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин (договір) вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами(ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Положення ст.ст. 546, 548-551 ЦК України вказують на те, що сторони зобов'язання можуть домовитися про забезпечення його виконання. Виконання зобов'язання забезпечується неустойкою (штрафом, пенею), порядок та форма забезпечення встановлюється в законі або договорі.
Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.
З матеріалів справи вбачається, що Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, а також банківські тарифи не містять підпису позичальника про ознайомлення з ними, а підписана ОСОБА_1 анкета-заява позичальника про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містить умов щодо внесення плати за користування кредитом (процентів), неустойки за порушення умов договору, їх розміру.
В той же час Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у подібній справі за № 342/180/17 прийшла до наступних правових висновків: Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Також Велика Палата Верховного Суду зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Отже, з врахуванням правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі за № 342/180/17, суд приходить до наступного.
Нарахована банком заборгованість за простроченим кредитом в розмірі 6 254,20 грн. не підтверджена матеріалами справи. Зокрема, як вбачається з виписки з особового рахунку позичальника, 17 жовтня 2012 року на кредитну картку ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт в розмірі 300 грн., який 17 жовтня 2013 року був збільшений до 2 000 грн. Доказів подальшого збільшення ліміту матеріали справи не містять.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 востаннє скористалася кредитною карткою у грудні 2015 року. Згідно розрахунку боргу та виписки з рахунку позичальника, станом на 01 січня 2016 року (на момент припинення користування позичальником кредитною карткою) заборгованість за тілом кредиту становила 2 051,16 грн. В подальшому розмір тіла кредиту збільшувався не за рахунок зняття та користування позичальником кредитними коштами, а за рахунок списання банком коштів для внесення страхового платежу зі страхування кредитного ліміту (який повністю покривається внесеною позичальником сумою коштів), а також списання без узгодження з позичальником нарахованих процентів взамін включення цих сум до заборгованості за тілом кредиту, внаслідок чого ця заборгованість суттєво зросла. Зокрема, за період з 24 жовтня 2015 року до 30 червня 2019 року за рахунок списання процентів позичальнику безпідставно донараховано 7 758,27 грн. заборгованості за тілом кредиту (а.с. 12-18, колонка розрахунку заборгованості № 4, а.с. 57-62). Водночас, за період з 01 січня 2016 року по 12 грудня 2019 року ОСОБА_1 в порядку погашення заборгованості внесла 8 256 грн. при наявній заборгованості станом на дату припинення користування кредитом 2 051,16 грн. (а.с. 12-18, 57-62). За встановлених обставин, банком не доведено наявність та розмір заборгованості за кредитом, а тому вона не підлягає стягненню.
Також не підлягає стягненню заборгованість за процентами в розмірі 1 080,40 грн. (які не можуть вважатися такими, що нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України), нараховані пеня за порушення умов договору в розмірі 6 653,22 грн. та штрафи за порушення умов договору в загальному розмірі 1 999,39 грн. у зв'язку з відсутністю доказів узгодження сторонами вказаних нарахувань у кредитному договорі.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України не підлягають відшкодуванню на користь позивача й понесені ним судові витрати.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 15 квітня 2020 року.
Суддя: О.В.Вуїв