14 квітня 2020 р. м. ХерсонСправа № 400/308/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 13.08.2019 р. № Ф-73312-17,
встановив:
21 січня 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Миколаївській області), у якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Миколаївській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 р. № Ф-79912-17 на суму 23 785,08 грн.
Згідно розпорядження голови Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року № 1 "Про передачу справи № 400/308/20" адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 р. № Ф-73312-17 на суму 23 785,08 грн. - передано на розгляд до Херсонського окружного адміністративного суду, як найбільш територіально наближеного.
27.01.2020 р. адміністративна справа № 400/308/20 надійшла до Херсонського окружного адміністративного суду та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд судді Дубровній В.А.
Ухвалою від 31.01.2020 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України.
Ухвалою суду від 26.03.2020 р. постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання 14 квітня 2019 р.
У підготовче засідання 14.04.2020 р. учасники справи не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.04.2020 року позивачем в електронній формі надано до суду заяву за вх. № 5550/20, якою у зв'язку з запровадженням карантину просить розгляд справи, призначений на 14.04.2020 р., здійснити без його участі за наявними у справі матеріалами.
Крім того, 14.04.2020 року представником відповідача в електронній формі надано до суду заяву за вх. № 2629/20, якою керуючись ч. 3 ст. 194 КАС України просить розглянути справу за відсутності представника ГУ ДФС у Миколаївській області, за наявними у справі матеріалами.
У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. (ч. 4 ст. 229 КАС України)
З огляду на викладене, суд вважає за можливе провести підготовче засідання без фіксування звукозаписувальними технічними засобами у письмовому провадженні.
Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом. (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України)
Як встановлено судом, 12.02.2020 року представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, у якому просить залишити позовну заяву без розгляду з підстав пропуску позивачем десятиденного строку звернення до суду, встановленого ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Ухвалою суду від 26.03.2020 року встановлено позивачу строк подання заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом з доказами поважності причин його пропуску.
08.04.2020 року позивачем надано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, обґрунтовуючи поважність причин його пропуску тим, що після отримання 11.10.2019 року оскаржуваної вимоги позивач мав впевненість, що строк її оскарження становить шість місяців, як це передбачено ст. 122 КАС України. Крім того, позивач вважає, що постійна його зайнятість, відсутність спеціальних знань, а також незначна тривалість пропущеного строку також свідчить про поважність причин такого пропуску. З огляду на вказане та враховуючи практику Європейського суду з прав людини позивач зазначає, що встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю та без надзвичайного формалізму. Додатково позивач просить врахувати неоднозначну та мінливу судову практику щодо строків звернення до суду з тотожними позовами.
Вирішуючи питання поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду з урахуванням вказаних доводів, суд зазначає наступне.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2020 р. у справі № 826/10808/18.
Як встановлено судом, предметом оскарження у даній справі є вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-73312-17 від 13.08.2019 р., копію якої позивач отримав 11.10.2019 року та не заперечується останнім.
Враховуючи, що статтею 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено десятиденний строк для оскарження вказаного рішення податкового органу, тому граничним строком звернення позивача з даним позовом є 21.10.2019 року.
При цьому, в ухвалі суду від 26.03.2020 р., встановлюючи дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом, суд прийняв до уваги, що вперше ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом щодо оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 № Ф-73312-17 у листопаді 2019 року ( адміністративна справа № 400/3780/19), тобто з пропуском строку звернення до суду.
Як зазначалось вище, в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, позивач вказує на те, що звертаючись до суду він мав впевненість, що строк оскарження вимоги відповідно до ст. 122 КАС України становить шість місяців, а відтак строк звернення до суду ним не пропущено.
Проте, вказаний довід позивача суд не бере до уваги, оскільки відповідно до частини 1 ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, що є правовою основою презумпції знання законодавства. Презюмоване знання закону є принципом права, згідно з яким закон поширюється на кожного, навіть якщо особа і не знає про нього.
При цьому, суд приймає до уваги, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 14.04.2020 р. № 1006554360 ОСОБА_1 на момент прийняття оскаржуваної вимоги мав статус фізичної особи - підприємця, що зумовлювало його бути обізнаним про положення законодавства, які стосуються його підприємницької діяльності, в тому числі, приписи ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI якою, зокрема, передбачено, у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
Щодо доводу позивача про те, що строк, який пропущено при зверненні до суду, є незначним та становить лише 13 днів, то суд вважає його таким, що не потрапляє під правову оцінку поважності причин його пропуску, оскільки строк для оскарження вимоги про сплату ЄСВ є скороченим та складає 10 днів, який законодавцем визначено достатнім для того, щоб платник податків визначився, чи погоджується він з винесеною вимогою, чи буде її оскаржувати в судовому порядку.
Щодо доводу позивача про зміну судової практики, як поважну причину пропуску строку звернення до суду, то з урахуванням того, що позивачем ані у змісті позовної заяви, ані у заяві від 08.04.2020 року не наведено посилань на судові рішення, які за його позицією, містять мінливу практику щодо строків звернення до суду з тотожними позовами, тому суд не приймає його до уваги .
Щодо посилань позивача на практику Європейського Суду з прав людини, зокрема, на рішення від 19.06.2001 р. у справі "Креуз проти Польщі", від 13.01.2000 р. у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії", від 28.10.1998 року у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" та у справі "Іліан проти Туреччини" в частині регулювання з боку держави права на доступ до суду та встановлення правил такого обмеження у зв'язку з пропуском строку звернення, то суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів частини першої статті 9 Конституції України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування цієї Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17 липня 1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Таким чином, особі гарантується право на звернення до суду.
Водночас, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000, пункт 33).
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом в ухвалах від 17 квітня 2018 року у справі № 9901/473/18, від 11 березня 2019 року у справі № 9901/95/19, від 08 квітня 2019 року у справі № 9901/138/19 та від 03 червня 2019 року у справі № 640/3940/19.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Суд зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на звернення до суду.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною 1 статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Водночас, позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даними позовними вимогами, проте обґрунтованих обставин та належних доказів про наявність об'єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, причини, які б зумовили поважність пропуску встановленого Законом № 2464-VI строку звернення до суду позивачем не наведено, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати підстави, вказані позивачем у заяві від 08.04.2020 р., поважними причинами для поновлення строку звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статі 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 123 КАС України передбачено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду з підстав не визнання підстав, вказаних позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, поважними.
Відповідно до ч. 2 ст. 240 КАС України про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.
При цьому, суд звертає увагу, що положеннями постанови КМ України від 11.03.2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", зі змінами, внесеними постановою КМ України від 25.03.2020 р. № 239 запроваджено з 12 березня 2020 року до 24 квітня 2020 року на усій території України карантин.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020 р., розділ VI " Прикінцеві положення" КАС України доповнено пунктом 3 яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки, зокрема, щодо апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
На підставі викладеного та керуючись ст. 122-123,183, 240, 243, 248 КАС України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 13.08.2019 р. № Ф-73312-17 - залишити без розгляду.
Ухвалу надіслати особам, які беруть участь у справі.
Роз'яснити позивачу, що постановлення ухвали про залишення без розгляду не позбавляє його права звернутись до суду повторно в загальному порядку, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її підписання, але не пізніше 15-денного строку з дня закінчення карантину. При цьому, відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею.
Суддя В.А. Дубровна
кат. 111060000