Справа № 161/1447/20
Провадження № 3/161/847/20
15 квітня 2020 року суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Кирилюк В.Ф., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , -
- за ст. 130 ч.1, ст. 173-2 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 21.01.2020 року, о 19 год. 15 хв., по пр. Волі в м. Луцьку, керував транспортним засобом марки «Skoda Octavia», номерний знак НОМЕР_1 , із ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, різка зміна забарвлення шкіри обличчя), однак від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги, передбачені п.2.5 ПДР України.
Крім того, ОСОБА_1 08.02.2020 року, близько 13.25 год., перебуваючи за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_1 , вчинив насильство психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_2 , а саме: ображав нецензурними словами, погрожував фізичною розправою, чим спричинив шкоду психічному здоров'ю потерпілої.
В судовому засіданні адвокат Стасюк О.В., не заперечуючи, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, вказував на безпідставність зупинки працівниками поліції транспортного засобу ОСОБА_1 , нездійснення направлення поліцейськими останнього для проведення огляду до відповідного медичного закладу та можливість складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 лише після доставки його в медзаклад та відмови від проходження огляду в присутності двох свідків в даному закладі.
Адвокат вказав також на відсутність в діях ОСОБА_1 домашнього насильства. Пояснив, що сварки і конфлікти між останнім та його колишньою дружиною виникають з приводу участі у вихованні дитини і не є такими, що завдають шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілої.
Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Незважаючи на невизнання своєї вини ОСОБА_1 , його винність у вчиненні адміністративних правопорушень, підтверджується: протоколами про адміністративні правопорушення серій БД №306953 від 21.10.2020 року, серії АПР18№118695 від 19.02.2020 року, письмовими поясненнями та іншими наявними матеріалами справи, дослідженим в судовому засіданні відео з нагрудної камери поліцейського, з якого чітко вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі в присутності свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про що останні підписались та надали пояснення.
Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_1 , своїми діями, направленими на відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, а також вчинення домашнього насильства, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої, вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права. У рішенні по справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
В задоволенні клопотання адвоката Стасюка О.В. про виклик свідків та витребування доказів слід відмовити. Свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 надали свої письмові пояснення, які наявні в матеріалах справи. В іншій частині клопотання слід відмовити за безпідставністю. На думку суду, складені матеріали дозволяють суду встановити дійсні обставини справи.
При накладенні стягнення, суддею враховується характер вчиненого правопорушення, яке відноситься до правопорушень на транспорті, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, суд по справі не вбачає.
Підстав для застосування положень ст.21 КУпАП суддя не знаходить, оскільки до суду не надходили клопотання про передачу матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації або трудового колективу.
Підстав для застосування положень ст.22 КУпАП суддя не знаходить, оскільки правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП є найбільш тяжким порушенням Правил дорожнього руху, яке передбачено у чинному законодавстві, а перебування водія у стані алкогольного сп'яніння несе підвищену небезпеку як для самого водія, так і для його пасажирів, пішоходів та інших учасників дорожнього руху. У зв'язку з цим, дане правопорушення неможливо вважати малозначним у розумінні ст.22 КУпАП.
Обираючи стягнення за адміністративні правопорушення, суд враховує особу правопорушника, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, інші обставини справи, і вважає за доцільне застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції передбаченої за більш тяжке правопорушення з числа вчинених, згідно ст. 36 КУпАП.
На підставі ст. 40-1 КУпАП, п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника слід також стягнути судовий збір у сумі 420,40 грн. Відомостей про наявність у правопорушника пільг про сплаті судового збору, які передбачені п.п. 8, 9, 10 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», матеріали справи не містять.
Керуючись ст. ст. 22, 36, 283, 284 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 130 ч.1, ст. 173-2 ч. 1 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення за правилами ст.36 КУпАП у виді штрафу у розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять грн.. 40 коп.).
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
Суддя Луцького міськрайонного суду В.Ф. Кирилюк