Справа № 161/10329/18
Провадження № 1-кп/161/395/20
про продовження строку запобіжного заходу
15 квітня 2020 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засідання в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018030010001769 від 14 травня 2018 року відносно ОСОБА_3 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 342 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
В провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018030010001769 від 14 травня 2018 року відносно ОСОБА_3 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 342 КК України.
23 липня 2019 року ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області відносно обвинуваченого ОСОБА_3 змінено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на тримання під вартою строком на 60 днів до 19 вересня 2019 року включно.
21 лютого 2020 року ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області відносно обвинуваченого ОСОБА_3 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів до 20 квітня 2020 року включно.
В судовому засіданні прокурор заявив письмове клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки такий закінчується 20 квітня 2020 року, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України на даний час залишились незмінними.
Відповідно до вимог ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини "Тейс проти Румунії", автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Заслухавши прокурора, який клопотання підтримав, з підстав викладених у ньому та просив його задовольнити в повному обсязі, обвинуваченого та його захисника, які в судовому засіданні заперечували з приводу задоволення клопотання та просив обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, однак, враховуючи те, що в судовому засіданні прокурором доведено наявність, на даний час, ризиків, визначених ст. 177 КПК України, беручи до уваги дані про особу ОСОБА_3 , який раніше неодноразово судимий за скоєння умисних корисливих злочинів, судимість не знята та непогашена у встановленому Законом порядку, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція статті якого передбачає покарання до 6 років позбавлення волі, в період умовно-дострокового звільнення, з метою подальшого запобігання спробам переховуватись від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень, перешкоджанні кримінальному провадженню іншим чином, тому слід продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою застосований щодо обвинуваченого ОСОБА_3 строком на 60 днів, а відповідно клопотання прокурора задовольнити.
При цьому, беручи до уваги вимоги п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення із застосуванням насильства, тому суд одночасно із продовженням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначає запобіжний захід у вигляді застави та її розмір, враховуючи встановлені підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 183, 199, 372, 376 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора ОСОБА_4 задовольнити.
Застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити строком на 60 (шістдесят) днів до 13 червня 2020 року включно.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.
Головуючий:/підпис/
Згідно з оригіналом:
Суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1