м. Вінниця
15 квітня 2020 р. Справа № 120/1081/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" (вул. Волошкова, 51 А, м.Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 34886897) до відділу освіти Літинської районної держаної адміністрації (вул. Героїв Чорнобиля, 15, смт. Літин, Літинський район, Вінницька область, 22300, код ЄДРПОУ 02141383) про визнання бездіяльності протиправною
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" з адміністративним позовом до відділу освіти Літинської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначає, що відповідачем протиправно не надано ТОВ "Вінпродтрейд" інформацію на запит №241 від 23.08.2019 року, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 16.03.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.
13.04.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що відповідь на запит, надана управлінням освіти, не містить ознак відмови. Серед іншого, вказав, що оскільки у 2019 році ТОВ «Вінпродтрейд» позивачем направлено на адресу відповідача 33 запити на інформацію. Крім того, повідомив, що відділом освіти Літинської районної державної адміністрації на поштову адресу позивача надіслано розрахунок щодо оплати витрат на виготовлення та копіювання документів, однак ТОВ "Вінпродтрейд" визначену оплату не здійснив.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, судом встановлено, що 23.08.2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" звернулось до відділу освіти Літинської районної державної адміністрації, як розпорядника інформації, в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації", із запитом № 241 про надання інформації, у якому просили:
1. Зареєструвати та розглянути даний запит.
2. Надати належним чином завірені копії планів закупівель продуктів харчування відділом освіти Літинської районної державної адміністрації за 2016, 2017, 2018 роки.
3. Надати відповідь на вказаний запит та надати інформацію вказану в запиті у встановлений законодавством термін, шляхом надсилання поштового листа на адресу ТОВ "Вінпродтрейд": вул. Волошкова, 51-А, м. Вінниця, 21034 та електронного листа (у pdf. форматі) на е-mail ТОВ "Вінпродтрейд": v-p-t@ukr.net.
Листом №01-19/752 від 30.08.2019 року відділ освіти Літинської районної державної адміністрації повідомив позивача про те, що строк розгляду запиту на інформацію від 23.08.2019 року №241 продовжено.
Вважаючи, що відповідачем не надано інформацію на інформаційний запит, чим порушено вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації», позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Право на доступ до публічної інформації є конституційним правом людини, передбаченим і гарантованим ст. 34 Конституції України, яка, у свою чергу, ґрунтується на положеннях ст. 10 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, ст. 19 Загальної декларації прав людини, ст. 18 та 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Відносини, пов'язані з розглядом запитів до публічної інформації, регулюються Конституцією України, Законом України "Про доступ до публічної інформації", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Відповідно до ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про інформацію" основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.
Закон України "Про доступ до публічної інформації", визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Відповідно до ст. 1 Закон України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Під запитом на інформацію розуміється, прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (ст. 19 Закон України "Про доступ до публічної інформації").
Згідно ст. 5 Закон України "Про доступ до публічної інформації", доступ до інформації забезпечується шляхом: систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом; надання інформації за запитами на інформацію.
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що запит на інформацію є одним із видів забезпечення доступу до публічної інформації.
Згідно ст. 12 Закон України "Про доступ до публічної інформації" суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у ст. 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками є суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 14 Закон України "Про доступ до публічної інформації", розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 20 Закон України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Частиною 2 ст. 21 Закон України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що у разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.
Відповідно до ч.3 ст. 21 Закон України "Про доступ до публічної інформації" розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.
При наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується (ч. 4 ст. 21 Закон України "Про доступ до публічної інформації").
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 22 Закон України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у випадку якщо особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені ст. 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком.
З огляду на зазначені вимоги Закону відповідач в межах своїх повноважень повинен розглянути запит та надати обґрунтовану відповідь. Так, відповідно до ст. 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що перші 10 сторінок запитуваної інформації є безкоштовними, та відповідно вони мали бути направлені у відповіді на запит ТОВ "Вінпродтрейд" у паперовому вигляді, а за подальші додаткові сторінки відповідач мав би встановлювати відповідну плату.
Натомість, відділом освіти надано відповідь, якою продовжено строк розгляду запиту та станом на день звернення з цим позовом до суду доказів того, що запит ТОВ "Вінпродтрейд" розглянуто або ж надано вмотивовану відмову на запит, матеріали справи не містять.
Суд вважає за необхідне зазначити, що в запиті позивача вказано про те, що відповідь він просив надати шляхом надсилання поштового листа на адресу ТОВ "Вінпродтрейд" та електронного листа (у pdf форматі) на е-mail позивача - v-p-t@ukr.net.
Отже, що стосується поштового листа, то дійсно виготовлення копій та здійснення друку на паперових носіях потребують фінансових витрат, які повинні бути покладенні на позивача, однак, ТОВ "Вінпродтрейд" вказано про можливість направлення не лише паперової кореспонденції, а й електронного листа у pdf форматі, який не потребує витрат на виготовлення копій шляхом здійснення друку.
Крім того, за змістом ч. 2 ст. 34 Конституції України та ч. 2 ст. 7 Закону України "Про інформацію", особа має право вибирати на власний розсуд форму копій документів, які вона запитує, а саме паперову чи електронну. У разі, якщо переведення в електронну форму (сканування) не є технічно неможливим та не покладає на розпорядника надмірний тягар, враховуючи ресурсні можливості, вимога щодо надання копій запитуваних документів у сканованій формі повинна бути задоволена (п. 11.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 №10 "Про практику застосування адміністративними судами і законодавства про доступ до публічної інформації").
Частиною 5 статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" також передбачено можливість зазначення у запиті лише електронної адреси. Це свідчить про можливість обрання виключно електронної форми листування з розпорядником інформації і, відповідно, отримання відповіді на запит тільки на електронну адресу.
У разі якщо запитувач просить надати відповідь на електронну адресу, розпорядник інформації повинен з дотриманням вимог діловодства оформити лист-відповідь (поставити підпис, вказати посаду, дату і номер реєстрації листа) та надіслати його у сканованому вигляді на електронну адресу запитувача.
Як встановлено судом, та не спростовано відповідачем, вказана відповідь на запит не була направлена на електронну адресу позивача, про що останній просив у своєму запиті, а також до матеріалів справи не надано жодних доказів надіслання відповіді поштовим зв'язком на адресу позивача.
А тому, суд приходить до висновку, що повним відновленням прав особи є отримання відповіді на запит № 241 від 23.08.2019 року протягом п'яти робочих днів з дня надходження запиту, що з матеріалів справи встановлено не було, та стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.
Частиною 1 статті 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Частина друга цієї статті визначає, що запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
В даному випадку, як вбачається із прохальної частини позовної заяви, позивач, окрім іншого, просить визнати протиправною відмову відповідача у наданні інформації на запит про надання інформації №241 від 23.08.2019 року.
Проте, суд наголошує, що ненадання відповіді на запит є бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, а не вчиненням протиправних дій.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на запит №241 від 23.08.2019 року про надання інформації.
Крім того, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом в рішенні.
З огляду на вище викладені положення, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ТОВ "Вінпродтрейд" про надання інформації №241 від 23.08.2019 року та надати відповідь, з дотриманням положень Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Окрім того, позивач в прохальній частині позовної заяви просить суд вирішити процесуальне питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі - шляхом зобов'язання його подати у встановлений судом строк звіт про його виконання є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов'язком.
В даному ж випадку, суд не вбачає підстав для окремого встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, наголошуючи при цьому, що, відповідно до частин 2-3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами вимог пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.
Зокрема, згідно частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частин 4 та 5 статті 134 КАС України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Надаючи оцінку письмовим доказам, суд наголошує, що на підставі п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації сторін, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інші витрати, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимоги заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходить з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Судом встановлено, що в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 15.01.2020 року № 241, акт приймання-передачі наданих послуг від 15.01.2020 року, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом від 15.01.2020 року, а також платіжне доручення, що підтверджує оплату в розмірі 3990 грн. за надані послуги (платіжне доручення від 24.02.2020 року №2517).
Як вбачається з поданих документів, 15.01.2020 року між позивачем ТОВ "Вінпродтрейд" в особі директора Продана П.М. та адвокатським об'єднанням "Адвокатська компанія "Якименко та партнери" в особі президента Якименка О.О. укладено Договір №241 про надання правової допомоги.
За умовами цього договору (п. 1.1, 2.1) адвокатське об'єднання приймає на себе доручення Клієнта надавати останньому та в його інтересах оплатну правову допомогу, на умовах, визначених цим Договором, а саме складання позовної заяви про оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника публічної інформації, у частині доступу до публічної інформації, у зв'язку з ненаданням інформації на запит про надання публічної інформації №274 від 18.09.2019 року відділом освіти Літинської районної державної адміністрації .
Вартість правової допомоги (гонорар) за цим договором зазначається в акті приймання-передачі наданих послуг.
Згідно висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 09.04.2019 року у справі № 826/2689/15, надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв'язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, з урахуванням тривалості розгляду справи, є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.
На підтвердження витрат понесених позивачем на правничу допомогу, останнім надано платіжне доручення № 2517 від 24.02.2020 року на виконання умов Договору від 15.01.2020 року №241 у розмірі 3990 грн.
Як вбачається із акта приймання-передачі наданих послуг відповідно до Договору про надання правової допомоги № 241 від 15.01.2020 року, а також детального опису робіт (наданих послуг) надано позивачеві такі юридичні послуги:
- складання позовної заяви про оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника публічної інформації, у частині доступу до публічної інформації, у зв'язку з ненаданням інформації на запит про надання публічної інформації № 241 від 18.09.2019 року відділом освіти Літинської районної державної адміністрації - вартістю 3990 грн.; складність справи - звичайна; затрачено 6 годин часу; вартість 1 години часу витраченої на надання послуг становить 665 грн.
Таким чином, загальна вартість наданих послуг відповідно до Договору становить 3990 грн. (665х6).
З огляду на викладене, беручи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та час, необхідний для їх надання, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3990 грн., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності, та понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 2102 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність відділу освіти Літинської районної державної адміністрації у ненаданні інформації на запит про надання інформації №241 від 23.08.2019 року.
Зобов'язати відділ освіти Літинської районної державної адміністрації повторно розглянути запит про надання інформації №241 від 23.08.2019 року та надіслати запитувану інформацію товариству з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд".
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 1921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня 00 коп.) та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3990,00 грн. (три тисячі дев'ятсот дев'яносто гривень 00 коп.) в загальній сумі 5911 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот одинадцять гривня 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань управління освіти Літинської районної державної адміністрації Вінницької області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" (вул. Волошкова, 51 А, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 34886897).
Відповідач - відділ освіти Літинської районної державної адміністрації (вул. Героїв Чорнобиля,15, смт. Літин, Вінницька область, 22300, код ЄДРПОУ 02141383).
Рішення у повному обсязі виготовлене 15.04.2020 року.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна