Справа №752/18778/16-ц
Провадження № 2/752/341/19
Іменем України
18.09.2019 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Колдіної О.О.
з участю секретаря - Петрова Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання порядку користування жилим приміщенням,
позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про виділення у власність частки із спільної часткової власності за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виділення йому кімнати площею 17,1 кв.м., а кухню, вбиральню, ванну кімнату, коридор позивач просить залишити в спільному користуванні.
В подальшому, позивач подав заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої просив виділити йому у користування кімнату площею 17,1 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 , а місця загального користування: кухню, вбиральню, ванну кімнату, коридор, залишити в спільному користуванні.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 17.02.1998 р. та Свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.07.2016 р.
Інша частина квартири належить ОСОБА_2 .
Позивач зазначає, що між сторонами склався певний порядок користування квартирою, а саме: він користується кімнатою площею 17,1 кв.м., а відповідач користується двома кімнатами площею 11,4 кв.м. кожна.
Однак, у них з відповідачем виникають суперечки щодо збереження і утримання майна, сплати комунальних послуг.
Оскільки в добровільному порядку вони не можуть вирішити даний спір, позивач просить в судовому порядку визначити порядок користування квартирою.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого він заперечує проти задоволення позову, зазначаючи, що при зверненні до суду позивачем обрано не вірний спосіб захисту.
Представник позивача в ході судового розгляду підтримав позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі, просив суд позов задовольнити, зазначаючи, що між сторонами, які є співвласниками квартири, виникають конфлікти щодо порядку утримання і збереження житла, сплату комунальних послуг, в зв'язку з чим виникла необхідність у визначенні порядку користування жилим приміщенням.
Відповідач заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що заявлений позивачем порядок користування жилим приміщенням порушує його право як власника 2/3 частини квартири на вільне володіння майном відповідно до розміру частки, що йому належить.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 17.02.1998 р., що видане Державною адміністрацією Московського району м.Києва та Свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.07.2016 р., виданого державним нотаріусом Другої Київської державної нотаріальної контори Ткач О.А., зареєстрованого в реєстрі за № 3-337.
Інші 2/3 частини зазначеної квартири належать на праві власності ОСОБА_2 .
Відповідно до Технічного паспорту на даний об'єкт нерухомого майна квартира складається: з кімнати площею 17,1 кв.м., двох жилих кімната площею 11,4 кв.м. кожна, кухні площею 7,6 кв.м., вбиральні площею 1,2 кв.м., ванної кімнати площею 2,0 кв.м., коридору площею 5,9 кв.м., комори площею 0,7 кв.м. Загальна площа квартири становить 58,1 кв.м., з них житлова - 39,9 кв.м.
Звертаючись до суду позивач посилається на існування конфлікту між сторонами щодо порядку утримання, збереження спільного майна, сплату комунальних послуг, в зв'язку з чим виникла необхідність у визначенні порядку користування жилим приміщенням.
Згідно з ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном (ст.317 ЦК України).
Згідно з ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
В силу положень ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Згідно порядку користування, який просить визначити позивач, йому виділяється у користування кімната площею 17,1 кв.м., а відповідачу дві кімнат площею 11,4 кв.м. кожна.
Однак, такий порядок користування не відповідає положенням ст.358 ЦК України щодо права кожного співвласника на вільне володіння і користування тією частиною спільного майна в натурі, яка відповідає його частці.
З огляду на розмір житлової площі квартири та розміру частки кожного із співвласників, позивач має право на володіння і користування жилим приміщенням в квартирі площею 13,3 кв.м., а відповідач 26,6 кв.м. відповідно.
Згідно запропонованого порядку користування відповідачу виділяється у користування жилі приміщення загальною площею 22,8 кв.м., що є меншин на 3,8 кв.м. від площі житлового приміщення, що повинна належати йому за законом.
З врахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позову, оскільки заявлені вимоги не узгоджуються з положеннями чинного законодавства, що регулює даний вид правовідносин та призводять до порушення прав відповідача, як співвласника квартири.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст. 141 ЦПК України і в зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати, понесені позивачем, не підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання порядку користування жилим приміщенням відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя