Номер справи 752/6304/20
Провадження номер 2/752/4895/20
10.04.2020 суддя Голосіївського районного суду м. Києва Чередніченко Н.П., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ про визнання правочину недійсним, повернення майна, визнання майна спільною сумісною власністю та зобов'язання вчинити дії, -
В квітні 2020 року позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Горлієнко Н.П. звернулась до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ про визнання правочину недійсним, повернення майна, визнання майна спільною сумісною власністю та зобов'язання вчинити дії.
Вивчивши позовну заяву та додані до неї документи, вважаю за необхідне залишити позовну заяву без руху за наступних підстав.
Позов подано з порушенням вимог ст. 177 ЦПК України.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Стороною позивача не долучено до позову посилання на докази сплати у встановленому законом розмірі судового збору за пред'явлені чотири позовні вимоги немайнового характеру.
Слід звернути увагу сторони позивача на те, що відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою, розмір судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 840,80 грн.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Окремо слід зазначити про те, що позивачем пред'явлено вимогу про зобов'язання Головного сервісного центру МВС вчинити дії, однак, зазначену установу було залучено до кола осіб, прав та обов'язків яких стосується спір, не в якості відповідач, а в якості третьої особи.
Європейський суд з прав людини в рішеннях від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).
Встановлено, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження сплати судового збору за пред'явлені чотири вимоги немайнового характеру, а також в якості третьої особи зазначено установу, до якої фактично пред'явлені позовні вимоги про зобов'язання вчинити дії, а відтак процесуальний статус зазначеної установи позивачем обрано невірно.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України, якщо заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175-177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги необхідність усунення зазначених в ухвалі недоліків, суд вважає необхідним залишити позов без руху, надавши позивачу строк для усунення цих недоліків.
Керуючись ст.ст. 177, 185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ про визнання правочину недійсним, повернення майна, визнання майна спільною сумісною власністю та зобов'язання вчинити дії, - залишити без руху та надати строк для усунення вказаних в мотивувальній частині даної ухвали недоліків, протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Запропонувати позивачу подати документи та виправити недоліки, вказані в мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: подати суду докази на підтвердження сплати судового збору у визначеному законом розмірі за чотири вимоги немайнового характеру, а також подати суду позов із вірним визначенням процесуального статусу сторін у відповідності до суті пред'явлених позовних вимог.
В разі якщо позивачем не буде усунуто недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважатись неподаною та буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н.П. Чередніченко