ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
14 квітня 2020 року м. Київ № 640/9552/19
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії щодо призначення пенсії,
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії щодо призначення пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" оскільки період проходження служби в податкових органах має зараховуватись до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу".
Відповідачем надано суду відзив на позовну заяву в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив про те, що робота в Державній фіскальній службі України не віднесена до категорії посад державних службовців відповідно до діючого на даний час законодавства і не зараховується до стажу державної служби, з огляду на що відсутні підстави для переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Позивачем надано суду відповідь на відзив в якій вона зазначила про те, що відповідно до пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу" та при цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 20.02.2001 по даний час працює в органах державної податкової (фіскальної) служби.
08.08.2018 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві з заявою № 4475 щодо призначення їй пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу».
Листом від 13.12.2018 № 132493/03 Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві повідомило ОСОБА_1 про те, що оскільки особи, які працюють на посадах в контролюючих органах, яким присвоєно спеціальне звання, не належать до категорій посад державних службовців, які визначні статтею 25 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІТ "Про державну службу" і права на призначення пенсії за Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" не мають, її стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців станом на 01.05.2016 складає 15 років 2 місяці 11 днів, з огляду на що немає законним підстав для призначення їй пенсії з віком як державному службовцю.
Позивач вважаючи, що відповідач мав призначити їй на пенсію за віком як державному службовцю відповідно до Закону України "Про державну службу" звернулась з відповідним позовом до суду. Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (втратила чинність 25.03.2016, тобто був чинний на момент проходження позивачем служби в податкових органах) до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Відповідно до пунктів 10 та 12 розділу XI Закону України "Про державну службу" (від 10.12.2015 №889- VIII) державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною першою статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993, № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року
Таким чином, період проходження служби в податкових органах зараховується до стажу державної служби, який надає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) згідно положень пункту 12 розділу XI Закону України "Про державну службу".
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії трудової книжки та довідки Державної фіскальної служби України ід 07.05.2019 № 04/193 судом встановлено в період з 21.02.2001 по теперішній час позивач працює в органах державної податкової (фіскальної) служби, а отже станом на 08.08.2018, дату звернення до відповідача з заявою № 4475 щодо призначення їй пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу» мала стаж роботи 17 років 5 місяців 18 днів, у тому числі на день набрання чинності Законом України "Про державну службу" (від 10.12.2015 №889- VIII) займала посаду державної служби та мала не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами).
Згідно з паспортом позивача, копія якого наявна в матеріалах справи, станом на дату звернення до відповідача з заявою № 4475 щодо призначення їй пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу» досягла 58 років 6 місяців та відповідно до положень частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" набула право на пенсію за віком.
Отже, станом на момент звернення до відповідача з заявою від 08.08.2018 № 4475 щодо призначення їй пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу» позивач набула права на отримання пенсії за віком державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу"
Відповідач, як в листі від 13.12.2018 № 132493/03, так і в наданому суду відзиві єдиною підставою для відмови позивачу ризначнні на пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" зазначає те, що робота в Державній фіскальній службі України не віднесена до категорії посад державних службовців відповідно до діючого на даний час законодавства і не зараховується до стажу державної служби.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог частині щодо визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993, № 3723-XII.
Аналогічна позиція викладена постановах Верховного суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 19.06.2018 у справі № 465/7218/16-а (провадження № К/9901/22044/18) та від 13.12.2018 у справі № 539/1855/17 (провадження № К/9901/206/17).
Позивач просить суд визнати протиравними дії відповідача щодо відмови у призначенніпенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993, № 3723-XII з 06.08.2018, водночас заява позивача про призначення пенсії датована 08.08.2018.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку
З огляду на що суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993, № 3723-XII саме з 08.08.2018.
Враховуючи встановлення судом протиправності дій відповідача щодо відмови позивачу в призначенні позивачу пенсії державного службовця та наявність підстав для призначення їй пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993, № 3723-XII суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком у відповідності до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993, № 3723-XII з 08.08.2018.
Оскільки позовна вимоги щодо зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у певному розмірі та на підставі певних документів та стягнення з відповідача різниці між фактично виплаченою позивачу пенсією за віком та тією, що мала бути призначена відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993, № 3723-XII спрямовані на майбутній захист прав, свобод та інтересів позивача, які на час розгляду справи не були порушені, суд дійшов висновку про безпідставність вказаних позовних вимог.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246, 262, 263, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1.Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії щодо призначення пенсії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 08.08.2018 пенсії державного службовця за віком у відповідності до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993, № 3723-XII
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити призначенні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 08.08.2018 пенсію державного службовця за віком у відповідності до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993, № 3723-XII.
4. В решті позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1152 (однієї тисячі ста п'ятдесяти двох) гривень 60 копійок.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.П. Огурцов