ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
31 березня 2020 року м. Київ № 640/15366/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві, за участю третьої особи - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.03.2019 №0008627-1310-2659 про нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016-2018 роки у розмірі 155 800,93 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає нарахування йому податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в зазначеному розмірі за житловий будинок загальною площею 614,9 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вказане нерухоме майно знаходиться у спільній сумісній власності з її чоловіком ОСОБА_2 , тому позивач не може виступати самостійним платником податку в силу вимог пп.266.1.2 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України.
Крім того, позивач зазначив, що приписи пп.266.7.2. п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України чітко визначають, що податкові повідомлення-рішення про сплату сум податку мають бути винесені не пізніше 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). У зв'язку з чим, на думку позивача, податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем з порушенням встановлених строків.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.08.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Вказаною ухвалою запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву.
Представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими та зазначив, що позивач є власником житлового будинку, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію права власності, який є об'єктом оподаткування, відтак позивач зобов'язаний сплачувати відповідний податок. Щодо факту проживання осіб, які є співвласниками даного житла, відповідач вважає, що це не є підставою для звільнення обох осіб від сплати податкових зобов'язань. На думку відповідача, спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним, а вимоги позивача - необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що викладені аргументи відповідача є необґрунтованими та жодним чином не спростовують викладені в позові обставини.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2019 залучено до участі у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 (далі - третя особа).
Позивачем подано до суду клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду цивільної справи №372/3241/19 за позовом ОСОБА_2 про визнання дійсним договору про поділ спільного подружнього майна з моменту його укладання у 2011 році.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.12.2019 відмовлено у задоволені клопотання.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.11.2011 ОСОБА_1 на праві приватної власності, розмір частки 1/1, належить житловий будинок загальною площею 614,9 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.03.2019 №0008627-1310-2659, яким, згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, визначено позивачу податкові зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік у сумі 41946,64 грн., за 2017 рік у сумі 54515,20 грн., за 2018 рік у сумі 59339,09 грн.
Не погодившись з вищевказаним рішенням контролюючого органу, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції статті 266 Податкового кодексу України введено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.1.1 цієї статті передбачено, що визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:
а) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;
б) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
в) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Водночас, базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
З наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що підставою для нарахування та сплати податку на нерухоме майно є право власності на відповідну житлову та/або нежитлову нерухомість. При цьому, об'єктом оподаткування може бути як об'єкт нерухомості в цілому, так і його частка. Якщо особа володіє об'єктом на умовах спільної часткової власності (або спільної сумісної власності об'єкта, поділеного в натурі), то й сплачувати податок буде за належну їй частку, а перебування об'єкта житлової нерухомості у спільній сумісній власності може покладати обов'язок щодо сплати податку на нерухоме майно на одного з таких співвласників виключно за їх домовленістю.
Тобто, фізичні особи - співвласники житлової нерухомості, яка перебуває у їх спільній сумісній власності, але не поділена в натурі, повинні повідомити контролюючий орган про визначеного за їх згодою платника податку на нерухоме майно, звернувшись з письмовою заявою за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника житлової нерухомості.
Судом встановлено, що за позивачем зареєстроване право приватної власності на житловий будинок (розмір частки 1/1), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 614,9 кв.м., що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.11.2011 №327198.
Як зазначив позивач, вказаний житловий будинок перебуває у спільній сумісній власності з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які проживають у ньому разом, а тому у рівних частках зобов'язані сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Вказані твердження позивача судом не беруться до уваги, оскільки не підтверджені належними доказами. Зокрема, станом на момент прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, позивачем не доведено, що житловий будинок між ОСОБА_1 та її чоловіком було поділено в натурі та, що вони повинні сплачувати відповідний податок кожен за свою частку.
Також в матеріалах справи відсутні докази щодо повідомлення контролюючого органу про визначеного за їх згодою платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Крім того, платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних, зокрема щодо об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення.
Таким чином, оскільки житловий будинок який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , заг. площею 614,9 кв.м., що належить позивачу на праві власності, є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому позивач як його власник, зобов'язаний сплачувати вказаний податок відповідно до вимог статті 266 Податкового кодексу України.
Щодо розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки суд зазначає наступне.
Положеннями підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:
а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів «б» і «в» цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості;
ґ) за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а»-«г» цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
При цьому, за приписами підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України закріплено пільги зі сплати податку.
Зокрема, база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Водночас, згідно підпункту 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до:
об'єкта/об'єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об'єкта/об'єктів перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту;
об'єкта/об'єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).
Оскільки площа об'єкта нерухомості, що належить позивачу, перевищує 600 кв.м., то пільга, передбачена підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, не надається.
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.(пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 Податкового кодексу України).
Тобто, для кожного окремого регіону існують різні ставки щодо сплати податку.
Крім того, за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, загальна площа якого перевищує 300 кв. метрів для квартири та/або 500 кв. метрів для будинку, сума податку збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку) (пп. «ґ» пп. 266.7.1 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України).
Як вбачається із матеріалів справи, під час здійснення розрахунку суми грошових зобов'язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідач виходив із ставки податку для об'єктів житлової нерухомості за рішеннями Української міської ради, яка є органом місцевого самоврядування в Обухівському районі Київської області і відповідно до закону представляє територіальну громаду міста Українка та села Плюти, здійснює від їх імені та в інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.
Станом на 01 січня 2018 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено, що мінімальна заробітна плата становить 3723,00 грн.
Ставка податку згідно рішення Української міської ради від 13.07.2017 становить 1,5% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м. бази оподаткування.
Відтак, сума грошового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік має становити 59 339,09 грн. (614,9 кв.м. х 55,85 + 25000,00).
Станом на 01 січня 2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено, що мінімальна заробітна плата становить 3200,00 грн.
Ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб у селі Плюти, у 2017 році не змінювалась та становить 1,5% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м. бази оподаткування.
Відтак, сума грошового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік має становити 54 515,20 грн. (614,9 кв.м. х 48,00 + 25000,00).
Станом на 01 січня 2016 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» встановлено, що мінімальна заробітна плата становить 1378,00 грн.
Ставка податку згідно рішення Української міської ради від 14.01.2016 становить 2% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м. бази оподаткування.
Відтак, сума грошового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік має становити 41 946,65 грн. (614,9 кв.м. х 27,56 + 25000,00).
Таким чином, суд дійшов висновку, що сума податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016-2018 роки у розмірі 155 800,93 грн., визначена податковим повідомленням - рішенням від 15.03.2019 №0008627-1310-2659 є правомірною.
Суд відхиляє посилання позивача про те, що спірне рішення прийняте відповідачем з порушенням строку, оскільки податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки може бути нараховане за попередні роки в межах 1095 календарних днів (пп.266.10.3 п.266.10 ст.266 Податкового кодексу України).
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Натомість, позивачем не надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Суддя В.П. Шулежко