14 квітня 2020 року справа № 580/470/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тимошенко В.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Іванівської сільської ради Уманського району Черкаської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу,
встановив:
07 лютого 2020 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся Державний реєстратор речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Іванівської сільської ради Уманського району Черкаської області ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622), в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №176/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" від 20.01.2020.
Позовні вимоги мотивує тим, що оскаржуваний наказ складено (видано) відповідачем із порушенням вимог чинного законодавства, а тому він є протиправним та підлягає скасуванню. Зокрема позивач зазначив, що його не було повідомлено про розгляд скарги у сфері державної реєстрації.
Ухвалою судді від 10.02.2020 відмовлено у задоволенні заяви Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Іванівської сільської ради Уманського району Черкаської області ОСОБА_1 про забезпечення позову у даній справі.
Ухвалою судді від 12.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
26.03.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що заявлений позов є таким, що не підлягає задоволенню, оскільки на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України у розділі «Оголошення про засідання комісії» розміщено оголошення про проведення 27.12.2019 о 09 год. 15 хв. розгляду по суті скарги акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 19.12.2019 № 55/2-09/1305/104992- 2019-00/вих., що свідчить про те, що ОСОБА_1 належним чином був повідомлений про час і місце розгляду скарги акціонерного товариства «Державний ощадний банк України». Відтак, Міністерством юстиції України дотримано порядок розгляду скарги акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 19.12.2019 № 55/2-09/1305/104992-2019-00/вих.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Державний ощадний банк України») звернувся до Мін'юсту зі скаргою від 19.12.2019 №55/2-09/1305/104992-2019-22/вих. на рішення від 29.11.2019 №49928959, №49927086, №49932158, прийняті державним реєстратором виконавчого комітету Іванівської сільської ради Уманського району Черкаської області ОСОБА_1 щодо виробничих будинків з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційні номери об'єктів нерухомого майна: 1973557771108, 1973374871108, 1973585871108) (далі - скарга від 19.12.2019), у якій просило скасувати реєстраційні дії, вчинені державним реєстратором виконавчого комітету Іванівської сільської ради Уманського району Черкаської області ОСОБА_1.
За результатами розгляду скарги від 19.12.2019 Комісією 27.12.2019 складено висновок, відповідно до якого, вирішено задовольнити скаргу в повному обсязі, а саме, скасувати вчинені Позивачем рішення від 29.11.2019 №49932158, №49928959, №49927086 та анулювати державному реєстратору доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
На підставі висновку Міністерством юстиції України 20 січня 2020 року прийнято оскаржуваний наказ №176/5, згідно з яким, скаргу акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 19.12.2019 №55/2-09/1305/104992-2019-00/вих. задоволено у повному обсязі, а саме, скасовані рішення від 29.11.2019 №49932158, №49928959, №49927086 та анульовано державному реєстратору виконавчого комітету Іванівської сільської ради Уманського району Черкаської області ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Не погоджуючись з наказом позивач звернувся до суду
Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 01.07.2004р. (далі - Закону № 1952-IV).
Відповідно до ч.1 ст. 37 Закону № 1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Згідно з ч.2 ст. ст. 37 Закону № 1952-IV Міністерство юстиції України розглядає скарги:
1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);
2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
Частиною 6 статті 37 Закону № 1952-IV передбачено, що за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:
1) відмову у задоволенні скарги;
2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Згідно з ч. 9 ст. 37 Закону № 1952-IV, порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаного припису, постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, п. 2 якого визначено, що для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Міністерством юстиції України або відповідним територіальним органом.
З урахуванням викладеного, Наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2016 року № 37/5 затверджено Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, зареєстроване Міністерством юстиції України від 13 січня 2016 року за № 42/28172 (далі - Положення № 37/5).
Відповідно до п. 2 розділу І, п. 1, 8 розділу ІІІ Положення № 37/5, Комісія є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при Міністерстві юстиції України, що в межах повноважень, визначених Законами України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 № 1128, забезпечує розгляд скарг у сфері державної реєстрації. Формою роботи комісії є засідання, які проводяться у разі потреби. Дату, час і місце проведення засідання комісії визначає її Голова. Рішення комісії оформляються висновком, який підписується Головою комісії, секретарем та членами комісії, що брали участь у засіданні комісії.
Згідно з п.8 Порядку № 1128 під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження, і вирішує:
1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб'єкта оскарження;
2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб'єктом оскарження на законних підставах;
3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;
4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);
5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
Отже, з метою встановлення факту правомірності чи, навпаки, протиправності дій відповідача щодо оформлення та видачі оскаржуваного наказу, необхідним є дослідження питання дотримання Комісією порядку розгляду скарг.
Аналізуючи приписи зазначеної вище норми, слід дійти висновку, що при прийнятті висновку Комісія повинна перевірити всі обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі, обґрунтованість заперечень. За наслідками такої перевірки Комісія повинна об'єктивно встановити, чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб'єкта оскарження.
Відповідно до п. 3, 4 Порядку №1128, розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов'язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та/або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у п. 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.
Згідно з п. 9, 10 Порядку № 1128, під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.
Суб'єкт розгляду скарги своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті, повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:
1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);
2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту;
3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах що додаються до скарги).
Відповідно до п. 11 Порядку №1128 копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті. Суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов'язково приймаються комісією до розгляду.
В позовній заяві позивачем зазначено, що Комісією його не повідомлено належним чином про час і місце розгляду скарги. Крім того позивачем зазначено, що ними не отримано копію скарги та доданих до неї документів, як того вимагає Порядок № 1128.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача на спростування тверджень позивача про не повідомлення його про дату, час та місце розгляду справи зазначив, що на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України у розділі «Оголошення про засідання комісії» розміщено оголошення про проведення 27.12.2019 о 09 год. 15 хв. розгляду по суті скарги акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 19.12.2019 № 55/2-09/1305/104992- 2019-00/вих., що підтверджується скріншот (а.с.94).
Дослідивши скріншот офіційного веб-сайту Міністерства юстиції України, суд зазначає, що він є неналежним доказом повідомлення позивача про розгляд скарги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України від 19.12.2019 №55/2-09/1305/104992-2019-22/вих. з огляду на таке.
Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 26.12.2019 №8589/19.2.1/33-19, Міністерство юстиції України на виконання п. 11 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації №1128 направило копію скарги державному реєстратору Виконавчого комітету Родниківської сільської ради Уманського району Черкаської області Данилюк Л.А., Гнаьюк А.О., ДП «Уманський консервний комбінат», державному реєстратору Виконавчого комітету Іванівської сільської ради Уманського району Черкаської області ОСОБА_1 Також в даному листі зазначено, що повідомлення про дату, час та місце розгляду скарги Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, буде опубліковано в рубриці «Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації» за посиланням з офіційного сайту Мінюсту (а.с.207).
Враховуючи дослідженні докази та положення Порядку №1128, суд зазначає, що оскільки розгляд скарги призначено на 27.12.2019 о 09 год. 30 хв., направлення скарги позивачу листом від 26.12.2019 суперечить вимогам п. 11 Порядку №1128, в якому зазначено, що копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті.
Крім того, з вищезазначеного листа вбачається, що «повідомлення про дату, час та місце розгляду скарги Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, буде опубліковано в рубриці «Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації» за посиланням з офіційного сайту Мінюсту», отже суд робить висновок, що 26.12.2019 на сайті було відсутнє оголошення про проведення 27.12.2019 о 09 год. 15 хв. розгляду по суті скарги акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 19.12.2019 № 55/2-09/1305/104992- 2019-00/вих.
Також судом не взято до уваги лист Міністерства юстиції України від 26.12.2019 №8589/19.2.1/33-19, яким позивачу направлено копію скарги з огляду на таке.
Абзацом 27 п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, визначено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв'язку, є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Вміст поштового відправлення містить бланк опису вкладення, який згідно з п. 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові.
Оскільки доказів на підтвердження направлення такого листа із відмітками поштової установи, а також розрахункового документу відповідачем суду не надано, то даний є неналежним доказом направлення позивачу копії скарги.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 28.03.2018 у справі №826/19452/16.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначені процедурні порушення розгляду скарги акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 19.12.2019 № 55/2-09/1305/104992- 2019-00/вих. нівелюють відповідні наслідки та обумовлюють наявність достатніх і необхідних правових підстав для визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №176/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" від 20.01.2020.
Разом з тим, судом враховано правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України», в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.
Тому зазначений наказ не підлягає перевірці по суті встановлених ним обставин, тобто результатів перевірки скарги акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 19.12.2019 № 55/2-09/1305/104992- 2019-00/вих., оскільки її здійснення належить до дискреційних повноважень відповідача, що мають бути ним реалізовані у порядку та у спосіб, визначений Законом № 1952-IV та Порядком № 1128 з дотриманням прав, свобод і законних інтересів всіх осіб, передбачених п. 9 вказаного Порядку, за умови повного, всебічного, виваженого та об'єктивного встановлення всіх обставин виниклих правовідносин з дотриманням, зокрема вимог п. 8 цього ж Порядку.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги є такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.
На підставі ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений ним судовий у розмірі 2102,00 грн.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд
вирішив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №176/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" від 20.01.2020.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) на користь Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Іванівської сільської ради Уманського району Черкаської області ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили з моменту її підписання, однак може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складене 14.04.2020.
Суддя В.П. Тимошенко