14 квітня 2020 року справа № 580/494/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Тимошенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про скасування вимог,
встановив:
10 лютого 2020 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) №Ф-61408-17-У від 09.11.2018 та №Ф-61408-17-У від 06.02.2019.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14.03.2019 в зв'язку з припиненням підприємницької діяльності, він звернувся до ДПІ в м. Черкаси та подав ліквідаційну декларацію про майновий стан та доходи і отримав обхідний лист облікової справи платника податків для проходження відділів для зняття з обліку в податковому органі № 19591 від 14.03.2019. В процесі зняття з податкового обліку його повідомлено, що за ним рахується заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 18 276,72 грн, яка утворилась за період 2017-2018 років (за 2017 рік щомісячний мінімальний розмір ЄСВ 704,00 х 12 місяців = 8 448,00 грн, за 2018 рік щомісячний мінімальний розмір ЄСВ 819,06 х 12 місяців = 9 828,72 грн). Дана сума заборгованості погашена позивачем 04.04.2019, шляхом перерахування в повному обсязі через касу ТВБВ № 10023/014 Філії Черкаське ОУАТ «Ощадбанк» (квитанція №37).
В подальшому після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження позивач ознайомився з вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 61408-17-У від 09 листопада 2018 року, відповідно до якої станом на 21 січня 2019 року заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 15819 грн 54 коп. та вимога від 06.02.2019 № Ф-61408-17-У про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ДПІ у м. Черкасах в сумі 2457,18 грн.
Позивач зазначає, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 61408-17-У від 09 листопада 2018 року та від 06 лютого 2019 року, він не отримував, будь-які акти перевірки щодо встановлення несплати (неперерахування) та/або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) відповідного внеску не надходило.
Виходячи зі змісту інтегрованої картки станом на 04.04.2019 після сплати боргу в розмірі 18276,72 грн, йому додатково донараховано 2754,18 грн (тобто вже після припинення підприємницької діяльності). Крім того, 15.08.2019 було донараховано 3655,36 грн боргу з ЄСВ та 5625,85 грн пені, які відбулися через 5 місяців після припинення підприємницької діяльності.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
02.03.2020 відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що контролюючим органом встановлено порушення вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування" та правомірно винесено оскаржувані рішення.
10.03.2020 позивачем надіслано на адресу суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідач не надав жодного пояснення щодо правових підстав додаткового донарахування боргу відповідно до інтегрованої картки та ненадано доказів направлення йому оскаржуваних вимог.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 14.04.2020 замінено первинного відповідача - Головне управління ДФС у Черкаській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 43142920).
На підставі ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 22.02.2005.
12.03.2019 позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг м. Черкаси з заявою про внесення рішення про припинення підприємницької діяльності. Відповідно до поданих документів 14.03.2019 проведена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності номер 20260060004003728.
14.03.2019 в зв'язку з припиненням підприємницької діяльності позивач звернувся до ДПІ в м. Черкаси та подав ліквідаційну декларацію про майновий стан та доходи і отримав обхідний лист № 19591 від 14.03.2019 для проходження відділів для зняття з обліку в податковому органі.
В процесі зняття мене з податкового обліку його повідомлено, що за ним рахується заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску в сумі 18 276,72 грн, яка утворилась за період 2017-2018 років. Дана сума заборгованості була сплачена позивачем 04.04.2019, що підтверджується квитанцією №37 від 04.04.2019.
Після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження позивач дізнався про винесену щодо нього вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 61408-17-У від 09 листопада 2018 року, відповідно до якої станом на 21 січня 2019 року заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 15819 грн 54 коп. та вимога від 06.02.2019 № Ф-61408-17-У про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ДПІ у м. Черкасах в сумі 2457,18 грн.
Не погоджуючись із вказаними вимогами позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.
Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI; в редакції, чинній з 01.01.2015).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1,4,5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (абз. 2 ч. 1 ст. 5 Закону №2464-VI).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В силу приписів пункту 1 та пункту 4 частини другої статті 6, абзацу 3 частини восьмої, частин одинадцятої та дванадцятої статті 9 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Зокрема, платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
В розумінні пункту 6 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим Законом, є недоїмкою.
Зняття з обліку фізичної особи - підприємця в контролюючому органі здійснюється у порядку, встановленому п. 65.10 ст. 65, ст. 67 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), ст. 5 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464), розд. XI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за № 1562/20300) (далі - Порядок N 1588), та розд. IV Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.12.2014 за № 1553/26330) (далі - Порядок № 1162).
Згідно з п. 11.22 Порядку № 1588 підставою для зняття фізичної особи - підприємця як платника податків з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням. Дата зняття з обліку фізичної особи - підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Особливості зняття з обліку фізичних осіб - підприємців як платників ЄСВ у контролюючих органах визначено п. 8 розд. IV Порядку N 1162.
При цьому, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника ЄСВ, в частині діяльності, здійснюваної нею як фізичною особою - підприємцем (ч. 4 ст. 6 Закону № 2464).
Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого ЄСВ, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 (далі - Порядок № 435).
Пунктом 9 розд. II Порядку № 435 визначено, що у разі зняття з обліку в контролюючих органах страхувальник зобов'язаний подати звіт за останній звітний період до дати державної реєстрації припинення та звіти за попередні звітні періоди, якщо вони не подавались.
У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців, такі особи зобов'язані подати самі за себе звіт із зазначенням типу форми "ліквідаційна", де останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності (п. 8 розд. III Порядок № 435).
Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774) внесено зміни до Закону №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464), які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема, щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність. Дія Закону №2464 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску.
Платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини другої статті 6 Закону № 2464).
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 9 Закону № 2464).
Платниками єдиного внеску відповідно до пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність.
Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх дальності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. З 2017 року у разі, якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленого, цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону №2464 в редакції Закону №1774».
Мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2464).
Згідно з нормами частини п'ятої статті 8 Закону № 2464 єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
З 01.01.2017 фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи - підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (частина четверта статті 4 Закону №2464 у редакції Закону № 1774).
Таким чином, останнім періодом, за який необхідно сплатити єдиний внесок, буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Судом встановлено, що згідно інтегрованої картки платника по коду бюджетної класифікації 71040000 (єдиний соціальний внесок) станом на 21.01.2019 заборгованість складала 15819,54 грн, яка виникла внаслідок несплати поточних нарахувань: 8448,00 (704 грн. за 12 місяців) - нарахування за 2017 рік; 9828,72 грн нарахування за 2018 рік. На підставі цих даних ГУ ДФС у Черкаській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 № Ф-61408-17.
04.04.2019 позивачем було сплачено заборгованість у розмірі 18276,72 грн відповідно до платіжного доручення №796350БВ. Вказаним платіжним дорученням зменшено боргу минулих років, а саме нарахування єдиного внеску за 2017 рік та за 2018 рік.
Крім того, 04.04.2019 позивачу нараховано єдиний внесок в сумі 2754,18 грн за 1 квартал 2019 року терміном сплати 04.04.2019 відповідно до поданого платником звіту про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску №39881 зазначенням типу форми «ліквідаційна». Станом на квітень 2019 сума боргу становила 2754,18 грн. На підставі цих даних ГУ ДФС у Черкаській області сформовано вимогу про сплату бог (недоїмки) від 06.02.2019 № Ф-61408-17.
Суд зазначає, що вимоги по платниках формуються згідно даних ІКП. Згідно з пунктами 3, 4. Розділу ІV «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
У разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та/або борги зі сплати фінансових санкцій органи доходів і зборів, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій) надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
Оскаржувані вимоги направлені відповідачем на адресу позивача, які були 13.03.2019 та 28.12.2018 була повернута за закінченням терміну зберігання.
Пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Враховуючи, що поштове відправлення повернуто за закінченням терміну зберігання, податкові вимоги вважається врученими позивачу 28.12.2018 та 13.03.2019 відповідно.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на наведене вище, судом встановлено, що виносячи оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки), відповідач діяв в межах своїх повноважень обгрунтовано, та правомірно.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивачеві відмовлено у задоволенні позовних вимог, відсутні підстави для розподілу судового збору згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 12, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
вирішив:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили з моменту її підписання, однак може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст складений 14.04.2020.
Суддя В.П. Тимошенко