13 квітня 2020 року справа № 580/573/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
14.02.2020р. до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі-позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області (далі-відповідач), в якій просить:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо виплати позивачу з 01 січня 2018 року пенсії в розмірі 70% основного розміру пенсії замість встановлених раніше 83%;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області нарахувати та проводити виплату пенсії позивачу з 01 січня 2018 року в повному обсязі, з урахуванням основного розміру пенсії 83 % від відповідних сум грошового забезпечення, як було встановлено раніше під час призначення (перерахунку) пенсії.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 2000 року отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", призначену із розрахунку 83% грошового забезпечення. Після перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018р., основний розмір пенсії був зменшений відповідачем з 83% грошового забезпечення до 70%. Позивач звертає увагу, що процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення, відтак зміни внесені до ст. 13 Закону № 2262-ХІІ стосуються лише осіб, яким пенсія призначається, а не перераховується вже призначена пенсія. З урахуванням зазначеного, вважає зазначені дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії протиправними.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 19.02.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
03.03.2020р., в межах строку встановленого судом, до суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що позивачеві на виконання вимог статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, з 01.01.2018р. проведено перерахунок пенсії. Зазначено, що відповідно до статті 13 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції, що діяла на час настання права на перерахунок пенсії позивачеві), зі змінами, внесеними Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" № 1166 від 27 березня 2014 року, який набрав чинності 1 квітня 2014 року, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 13 Закону № 2262-ХІІ, змінено до 70 % відповідних сум грошового забезпечення. Тому, пенсію позивача з 01.01.2018 обчислено в розмірі 70% із грошового забезпечення та зазначено, що за результатом виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018р. № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" розмір пенсії позивача збільшився та з 01.01.2018р. становив 4894,05 грн., отже відсутнє звуження соціальних гарантій позивача з огляду на що позовні вимоги є не обгрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач з 15.01.2000р. отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992р. При призначенні, пенсію обчислено у розмірі 83% грошового забезпечення (зокрема у відповідності до протоколу перерахунку пенсії від 21.12.2005р.).
У відповідності до протоколу перерахунку пенсії позивача, відповідач, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018р. у розмірі 70% від грошового забезпечення.
21.01.2020р. позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок його пенсії із розрахунку 83% основного розміру грошового забезпечення.
05.02.2020р. ГУ ПФУ у Черкаській області листом №108-94/М-03/8-2300/20 відмовлено позивачу у здійсненні перерахунку пенсії із 01.01.2018р. із розрахунку 83% грошового забезпечення.
Вважаючи дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії з 83 % до 70% - протиправними, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Відповідно до частини третьої статті 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-XII) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до положень статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; тим же особам, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт «б» статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення.
При цьому частиною другою цієї статті визначено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 95 процентів, до категорій 2 і 3, - 90 процентів.
У подальшому, Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" № 1166-VІІ від 27.03.2014 також внесені зміни до статті 13 Закону № 2262-XII та змінено до 70% максимальний розмір пенсії від сум грошового забезпечення.
Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Аналіз викладених норм свідчить, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" № 1166-VІІ від 27.03.2014 зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-XII щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70 % від сум грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Під час перерахунку пенсії позивача відповідно до статті 63 Закону № 2262-XII на підставі постанови № 103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини 2 статті 13 Закону № 2262-XII, що застосовується саме під час призначення пенсії. Тому під час перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, що обчислювалося під час її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.06.2018р. у справі №583/2264/17 та у рішенні Верховного Суду від 04.02.2019 у зразковій справі №240/5401/18, що набрало законної сили за результатами апеляційного оскарження до Великої Палати Верховного Суду 16.10.2019р.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що Конституційний Суд України розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював висновок, згідно з яким Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). Конституційний Суд України зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи дії відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача та її розрахунку, виходячи з 70% відповідних сум грошового забезпечення за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить висновку, що відповідач під час здійснення перерахунку розміру пенсії з 70% від грошового забезпечення позивача діяв не на підставі та не у спосіб, встановлений законами України, з огляду на що суд вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо зменшення встановленого при призначенні пенсії відсоткового значення у розмірі 83% до 70% з 01.01.2018р. - протиправними.
З урахуванням зазначеного, позовну вимогу щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести позивачу перерахунок та виплату призначеної пенсії у розмірі 83 % грошового забезпечення, з 01.01.2018р., суд вважає обгрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.
Згідно частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи, що позов належить задовольнити, а позивачем понесено судові витрати із сплати судового збору у розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією від 14.02.2020р. №9, наявної у матеріалах справи, суд дійшов висновку про стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у сумі 840,80 грн.
Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо зменшення відсоткового значення розміру призначеної ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" пенсії під час її перерахунку з 83% до 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ - 21366538) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перерахунок пенсії з 01.01.2018р., із розрахунку відсоткового значення розміру пенсії 83% суми грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ - 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судові витрати із сплати судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.А. Білоноженко