Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
13 квітня 2020 р. № 520/1655/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом та просить суд: 1.) визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо невиплати грошового забезпечення в день звільнення 06.08.2019 р.; 2.)зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період: з 07 по 30 листопада 2015 року, грудень 2015 року, січень 2016 року, лютий 2016 року, березень 2016 року, квітень 2016 року, травень 2016 року, червень 2016 року, липень 2016 року, серпень 2016 року, вересень 2016 року, жовтень 2016 року, листопад 2016 року, з 01 по 06 грудня 2016 року, з 03 по 31 січня 2017 року, лютий 2017 року, березень 2017 року, квітень 2017 року, травень 2017 року, червень 2017 року, липень 2017 року, серпень 2017 року, вересень 2017, жовтень 2017 року;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області витрати на професійну правничу допомогу, пов'язану з підготовкою справи до розгляду в суді, у розмірі 3200 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач проходив службу в органах Національної поліції, отримував відповідно до вимог законодавства грошове забезпечення, проте, при звільненні зі служби відповідачем протиправно не виплачена індексація грошового забезпечення за період проходження служби.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 у справі відкрито спрощене провадження в порядку, визначеному ст.257 КАС України.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 02.03.2020. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити та зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства. Зазначив, що право на індексацію грошового забезпечення поліцейських виникло після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 №782 щодо внесення змін до пункту 2 Порядку, а саме стосовно доповнення абзацу п'ятого після слова "військовослужбовців" словом "поліцейських". Крім того зазначив, що у період з 06.12.2016 по 03.01.2017 позивач не проходив служби в ГУ НП в Харківській області.
Дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.
Наказом від 07.11.2015 № 45 о/с Головного управління Національної поліції в Харківській області позивача призначено на посаду оперуповноваженого (за рахунок посади старшого оперуповноваженого) Ленінського відділу поліції (м. Харків) ГУНП в Харківській області.
Наказом ГУНП в Харківській області від 11.02.2016 № 40 о/с у зв'язку з реорганізацією позивача призначено на посаду старшого оперуповноваженого Ленінського відділу поліції ГУНП в Харківській області.
Наказом ГУНП в Харківській області від 19.07.2016 № 237 о/с у зв'язку з реорганізацією позивача призначено на посаду оперуповноваженого Жовтневого відділення поліції Київського відділу поліції ГУНП в Харківській області.
Наказом ГУНП в Харківській області від 06.12.2016 № 513 о/с позивача було звільнено з займаної посади та переведено для подальшого проходження служби до Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України та наказом ГУНП в Харківській області від 10.01.2017 № 13 о/с призначено на посаду оперуповноваженого 2-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності ГУНП в Харківській області з 03.01.2017.
Наказом ГУНП в Харківській області від 06.08.2019 № 235 о/с позивача звільнено з посади оперуповноваженого 2-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності ГУНП в Харківській області за п.7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію» з 06.08.2019.
Відповідачем по справі не заперечується та обставина, що позивачу за період з листопада по 06.12.2016 та з 03.01.2017 по жовтень 2017 не здійснювалось нарахування та виплата індексації грошового забезпечення.
По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" (далі - Закон).
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 94 Закону, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Правове регулювання інституту оплати праці наведено у розділі VI Кодексу законів про працю України.
Відповідно до ч. 6 ст. 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Такий порядок регулює Закон України "Про індексацію грошових доходів населення", який визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, та Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. №1078, який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абз. 5 п. 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Критерії виплати грошового забезпечення, зокрема, поліцейським Національної поліції, визначають Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 квітня 2016 року №260 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 р. за №669/28799.
Відповідно до п. 11 розділу I вказаного Порядку, грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
З урахуванням викладених обставин справи, суд дійшов висновку, що не нараховуючи та не виплачуючи позивачу суми індексації грошового забезпечення, відповідач діяв в супереч Закону України "Про Національну поліцію", Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. №1078.
Суд також зазначає, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок не нарахування та не виплати сум індексації грошового забезпечення, тому ефективним способом захисту порушеного права буде зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2015 по 06.12.2016 та з 03.01.2017 по жовтень 2017.
При вирішенні спірних правовідносин, суд також зважає на те, що відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).
З приводу позовних вимог, в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 06.12.2016 по 03.01.2017 суд зазначає, що долученими до матеріалів справи документами підтверджено, що в зазначений період часу позивач проходив службу в Департаменті протидії нарокозлочинності, який згідно витягу з ЄДРПОУ є самостійною юридичною особою та не віднесений до складу ГУ НП в Харківській області.
З огляду на означене, суд визнає вказані позовні вимоги такими, що заявлені до неналежного відповідача, а тому відмовляє у їх задоволенні.
Згідно ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу . В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір".
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів абз.2 ч.5 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивач у позовній заяві просив суд, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу, пов'язану з підготовкою справи до розгляду в суді, у розмірі 3200 грн.
Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно зі ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАС України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).
Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 ст. 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат у справі до суду надано договір про надання правової допомоги від 28.01.2020 б/н, укладений між позивачем та адвокатом Полторапавловим Максимом Геннадійовичем (Адвокат), згідно якого Адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Замовник зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені Сторонами.
Також, заявником надано до суду акт виконаних робіт, згідно якого вартість послуг склала 3200.00 грн. Крім того, до суду надано дублікат квитанції №0.0.1605257959.1 від 04.02.2020 про сплату позивачем 3200.00 грн. за послуги адвоката.
Положеннями ч.5 ст.134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Враховуючи співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, частковим задоволенням позовних вимог та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд дійшов висновку, що заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3200.00 грн., підлягає частковому задоволенню у розмірі 1600.00 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.243, 246, 255 ,293, 295, 297 КАС України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в день звільнення 06.08.2019 року
Зобов'язати Головне Управління Національної поліції України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період за період з листопада 2015 по 06.12.2016 та з 03.01.2017 по жовтень 2017
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ГУ НП в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Роз'яснити, що строки, визначені в рішенні, обчислюється із врахуванням приписів Закону України № 540-IX від 30 березня 2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)".
Суддя Зоркіна Ю.В.