14 квітня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/329/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі - відповідач) , у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області щодо не здійснення нарахування та виплати необхідної суми грошового забезпечення починаючи з 27.05.2016 року, не здійснення її індексації, не розрахування та сплати компенсації втрат частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат, середнього заробітку за час затримки розрахунків, моральної шкоди у розмірі 2000000 грн;
- зобов'язати УМВС України в Херсонській області здійснити нарахування та виплату необхідної суми грошового забезпечення починаючи з 27.05.2016 року, здійснити її індексацію, розрахувати та сплатити компенсацію втрат частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат, середній заробіток за час затримки розрахунків у сумі визначеної судом;
- стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2000000 грн.
Ухвалою від 14.02.2020 р. у зв'язку із тим, що ці вимоги були предметом спорів у інших судових справах, позивачу відмовлено у відкритті провадження у частині позовних вимог:
- про нарахування та виплату необхідної суми грошового забезпечення за період з 27.05.2016 р. по 13.01.2020 р.;
- про здійснення індексації грошового забезпечення за період з 27.05.2016 р. по 19.02.2019 р.;
- про розрахування та сплати компенсацію втрат частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат за період з 27.05.2016 р. по 19.02.2019 р.;
- про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунків за період з 27.05.2016 р. по 19.02.2019 р.
Ухвалою від 14.02.2020 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог:
- про нарахування та виплату необхідної суми грошового забезпечення з 14.01.2020 р.;
- про здійснення індексації грошового забезпечення з 20.02.2019 р.;
- про розрахування та сплати компенсацію втрат частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат з 20.02.2019 р.;
- про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунків за період з 20.02.2019 р.
- про стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 2000000 грн.
Зазначеною ухвалою, звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позову.
Розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч.7 ст.262 КАС України).
Згідно з ч.2 ст.262 КАС України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що справа підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 03.02.2020 р. звернувся до УМВС України в Херсонській області зі скаргою в якій просив здійснити нарахування та виплату необхідної суми грошового забезпечення починаючи з 27.05.2016 року, за вирахуванням сум, які були сплачені за рішенням судів по постанові КМУ №100 від 08.02.1995, здійснити її індексацію, розрахувати та сплатити компенсацію втрат частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, середній заробіток за час затримки розрахунків, моральну шкоду у розмірі 2000000 грн. Однак, станом на 07.02.2020 р. позивач жодної відповіді не отримав. Позивач стверджує, що при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідач мав би застосовувати норми спеціального законодавства, а саме Порядку та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України №260 від 06.04.2016 р. та постанови КМУ №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції". Одночасно позивач стверджує, що бездіяльність відповідача щодо невиплати всіх необхідних сум грошового забезпечення, починаючи з 27.05.2016 року заподіяла йому моральну шкоду та страждання, адже порушились його нормальні життєві зв'язки, які вимагають нових додаткових зусиль для організації свого життя, тому просить стягнути 2000000 грн. належної компенсації. З огляду на зазначене просить позов задовольнити повністю.
05.03.2020 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову з наступних підстав. Зазначає, що вина УМВС України в Херсонській області в тому, що позивачем не виконуються посадові обов'язки відсутня, оскільки УМВС України в Херсонській області припинило свою діяльність на підставі Постанови КМУ №730 від 16.09.2015 р., якою ліквідовано територіальні органи МВС, а відповідно і скасовані всі штати. Разом з тим зазначає, що УМВС України в Херсонській області не має асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків, на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Тому, у ліквідаційної комісії УМВС України в Херсонській області, об'єктивно відсутній обов'язок та можливість виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 , як працівнику міліції, а також відсутні підстави для виплати йому винагороди у зв'язку з невиконанням будь-якої роботи. Окрім того, вважає, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу носить разовий характер та не є оплатою праці позивача, а тому такі виплати не тотожні поняттю "заробітна плата", відтак не підлягають індексації. Також зазначає, оскільки позивач на день подання позовної заяви не вважається звільненим, тому вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунків за період з 20.02.2019 р. не підлягає задоволенню.
Заявлену позивачем вимогу про стягнення моральної шкоди на його користь, відповідач вважає безпідставною, оскільки моральні шкода відшкодовується одноразово. Окрім того, згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 р. №4 обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої школи, протиправність діяння заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. В свою чергу, позивачем не надано жодних доказів на доведення зазначеної моральної шкоди.
За наведених обставин, просить повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням наданих доказів, судом встановлені наступні обставини.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду в справі 540/379/19 від 22 квітня 2019 року визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України в Херсонській області № 3 о/с від 29.01.2019 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади старшого оперуповноваженого міжрайонного відділу № 1 управління протидії злочинності у сфері економіки УМВС в Херсонській області, а також поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого міжрайонного відділу № 1 управління протидії злочинності у сфері економіки Управління Міністерства внутрішніх справ в Херсонській області. Судове рішення набрало законної сили.
Наказом УМВС у Херсонській області "Про особовий склад" від 13.05.2019 р. №6 о/с на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року в справі №540/379/19 скасовано пункт наказу УМВС України в Херсонській області від 29 січня 2019 року №3 о/с у частині звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п.64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1 /М-182548/ та поновлено його на посаді старшого оперуповноваженого міжрайонного відділу №1 управління протидії злочинності у сфері економіки УМВС.
03.02.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до УМВС України в Херсонській області із скаргою в якій просив "…протягом 3 діб з моменту отримання даної скарги здійснити нарахування та виплату мені на рахунок, на який ви раніше сплачували грошові кошти, необхідну суму грошового забезпечення починаючи з 27 травня 2016 року, за вирахунок сум, які ви сплачували за рішенням судів по постанові КМУ №100 від 08.02.1995, здійснити її індексацію, розрахувати та сплатити компенсацію втрат частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, середній заробіток за час затримки розрахунків, моральну шкоду у розмірі 2000000 грн."
УМВС України у Херсонській області листом від 03.03.2020 р. №10/С-11/оп повідомило позивача про те, що середній заробіток за часи вимушеного прогулу за період з 27.05.2016 по 13.01.2020 р. йому перераховано на картковий рахунок, згідно рішень суду у справах №821/2082/17, №540/2520/18, №540/2289/19. Також відповідач зазначив, що компенсація втрат частини доходів за період з 13.04.2017 по 19.02.2019 була предметом розгляду по справах №540/2655/18, №540/1527/19. Стягнення індексації сум грошового забезпечення, середнього заробітку за час затримки розрахунку у вигляді грошового забезпечення, визначених у судових рішеннях по справах №821/2082/16 та №540/2520/18, було предметом розгляду у справі №540/1973/19.
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення нарахування та виплати вказаних сум грошового забезпечення та моральної шкоди, що і стало підставою звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Щодо позовної вимоги позивача про нарахування та виплату необхідної суми грошового забезпечення з 14.01.2020 р. суд зазначає.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Структура, умови та порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ встановлені постановою Кабінету Міністрів від 07.11.2007 р. № 1294 та Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства Внутрішніх Справ від 31.12.2007 р. № 499, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 року за № 205/14896, яка втратила чинність до 31.12.2016 року.
Проте, зазначені нормативно-правові акти не врегульовують порядок визначення грошового забезпечення особі, яка поновлена на роботі, але не працювала з незалежних від неї причин, у зв'язку з чим суд вважає необґрунтованим посилання УМВС України в Херсонській області на те, що при визначенні грошового забезпечення слід керуватись Інструкцією № 499.
Натомість, загальні економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці врегульовано Законом України "Про оплату праці" від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР (надалі - Закон №108/95-ВР), який на момент розгляду даної справи є чинним.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону №108/95-ВР, працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Гарантії дотримання прав працівників щодо оплати праці визначено ст. 22 Закону №108/95-ВР, зокрема суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Норми Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) регулюють трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України), оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.
Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ст.115 КЗпП України).
З матеріалів справи та зі змісту відзиву на позовну заяву УМВС України в Херсонській області, судом встановлено, що з 14.01.2020 р. позивачу не нараховувалось та не виплачувалось грошове забезпечення, оскільки наказом голови ліквідаційної комісії УМВС України в Херсонській області від 13.05.2019 р. № 6 о/с ОСОБА_1 поновлено на посаді старшого оперуповноваженого міжрайонного відділу № 1 управління протидії злочинності у сфері економіки УМВС без встановлення розміру окладу, надбавок, доплат у зв'язку зі скороченням даної посади зі штатного розпису.
Надаючи правову оцінку вказаним доводам відповідача, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
При цьому, суд зазначає, що нормами КЗпП України не передбачено, з якого моменту рішення суду про поновлення незаконно звільненого працівника на роботі вважається виконаним.
Натомість, положеннями ч. 2 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження", передбачено, що рішення про поновлення особи на роботі вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача.
Як встановлено судом, відповідач не заперечує, що наказом від 13.05.2019 р. № 6 о/с позивача було поновлено на посаді, з якої його було незаконно звільнено, проте розмір грошового забезпечення, а саме розмір окладу, надбавок доплат тощо зазначеним наказом встановлено не було.
Відтак, має місце бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 14.01.2020 року по день винесення рішення суду.
Суд зазначає, що право громадян на заробітну плату захищене законом. Закріплюючи право кожного на винагороду за працю, держава забороняє будь-яку дискримінацію в оплаті праці. Роботодавець не повинен встановлювати оплату праці, яка погіршує стан працівника в порівнянні з попереднім розміром грошового забезпечення, тим паче в сфері державного регулювання оплати праці. Якщо після виконання роботодавцем рішення про поновлення працівника на роботі (тобто після видання відповідного наказу) працівник фактично не приступив до роботи з вини роботодавця (наприклад, роботодавець не забезпечив робочим місцем, не створив належних умов праці тощо), працівник має право вимагати виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня, коли він фактично приступить до роботи. Таку вимогу роботодавець може виконати добровільно, протабелювавши працівника як такого, що приступив до роботи, або видавши відповідний наказ про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у якому має зазначити причини, через які поновлений працівник не міг фактично приступити до роботи, тривалість вимушеного прогулу та розмір належної йому виплати.
Також, доводи відповідача про те, що нарахування та виплата грошового забезпечення ОСОБА_1 не здійснювалися, в тому числі, у зв'язку із відсутністю бюджетних асигнувань та кошторису, суд вважає необґрунтованим, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин та до сьогоднішнього дня УМВС України в Херсонській області не ліквідовані, не виключені з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, а тому не позбавлені правосуб'єктності (правоздатності та дієздатності) вчиняти дії, спрямовані на забезпечення прав та інтересів своїх працівників.
Суд вважає, що внаслідок бездіяльності відповідача щодо створення умов для виконання позивачем його посадових обов'язків відповідно до посади, на яку було поновлено ОСОБА_1 , відсутня вина позивача у фактичному не виконанні посадових обов'язків, а тому такий період перебування позивача у трудових правовідносинах з УМВС України в Херсонській області прирівнюється до вимушеного прогулу працівника.
Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений змоги працювати. Вимушений прогул працівника має місце при незаконній відмові у прийнятті його на роботу або при несвоєчасному укладенні трудового договору, незаконному відстороненні від роботи, незаконному звільненні або незаконному переведенні на іншу роботу, затримці видачі трудової книжки, неправильному формулюванні в трудовій книжці причини звільнення, якщо воно перешкоджало працевлаштуванню його.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
В інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу (пункт 4 Порядку № 100).
З огляду на викладене та враховуючи, що позивач не виконував своїх посадових обов'язків з незалежних від нього причин, тому в межах даних спірних правовідносин невиплачене грошове забезпечення підлягає розрахунку виходячи з установленого йому посадового окладу, як це передбачено п. 4 Порядку № 100.
Судом встановлено, що в ході розгляду справ № 821/2082/17, №540/379/19 суд дійшов висновку, що сума місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 становить 900 грн.
Згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, оскільки рішеннями у справах № 821/2082/17 та № 540/379/19 визначений розмір посадового окладу позивача після поновлення на службі, то з урахуванням вимог статті 78 КАС України, вказана обставина не потребує додаткового доказування при вирішенні даного спору.
Також, суд зазначає, що не надання відповідачем розрахунку середньоденного грошового забезпечення позивача за спірний період, позбавляє суд можливості визначити розмір середньоденного грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу позивача 900 грн., оскільки для його визначення необхідне середньомісячне число робочих днів за два останні календарні місяці згідно із графіком роботи підприємства, установи, організації (згідно Порядку №100).
При цьому, суд зазначає, що способом захисту особи від порушень, які полягають у протиправній бездіяльності, є зобов'язання суб'єкта владних повноважень до вчинення відповідних дій.
З урахуванням конституційного положення про поділ влади (ст. 6 Конституції України), судове рішення, за загальним правилом, не може бути актом, який замінює рішення чи дію, які за законом повинні бути вчинені відповідним органом виконавчої влади.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язати УМВС України в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму грошового забезпечення за період вимушеного прогулу з 14.01.2020 р. по 13.04.2020 р. (дата винесення судового рішення) з урахуванням його посадового окладу у розмірі 900 грн., з відрахуванням сум податків і зборів.
Стосовно позовної вимоги позивача про здійснення індексації грошового забезпечення з 20.02.2019 р. суд зазначає.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 р. № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII).
Статтею 1 Закону № 1282-XII передбачено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно ст.2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.
Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об'єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст.4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення врегульовано Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Пунктом 2 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі; допомога по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей.
Аналіз даних правових норм свідчить про те, що індексації підлягає грошове забезпечення.
Судом встановлено, що за судовим рішенням у справі № 540/2289/19 зобов'язано УМВС України у Херсонській області нарахувати та виплатити позивачу суму грошового забезпечення за період з 23.04.2019 р. по 13.01.2020 р. виходячи із розміру посадового окладу - 900 грн., з відрахуванням обов'язкових платежів.
У зв'язку із зазначеним, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позивача щодо проведення індексації сум грошового забезпечення за період з 20.02.2019 р. (період, що є предметом розгляду у цій справі та не був предметом розгляду в інших справах).
Разом з тим, суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги щодо зобов'язання відповідача провести зазначену індексацію у сумі, визначеній судом, оскільки з урахуванням визначених ст.ст.5, 245 КАС України способів захисту порушених прав, у даному випадку захист конкретного порушеного права позивача у спірних правовідносинах є визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, а не визначення конкретної суми, що належить до нарахувати відповідачу.
За таких обставин суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є покладення на відповідача - УМВС України в Херсонській області обов'язку при нарахувані сум грошового забезпечення провести індексацію нарахованих сум.
Щодо позовної вимоги позивача про розрахування та сплати компенсації втрат частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат з 20.02.2019 р. слід зазначити.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок).
Згідно із ст. 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050-III).
Відповідно до п. 1 Порядку його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За змістом п. 2, 3 Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
У п. 4 Порядку закріплено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у ст. 3 Закону № 2050-ІІІ та п. 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі грошового забезпечення). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.ст. 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.
Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом України у постановах від 19 грудня 2011 року (справа № 6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа № 21-2003а16), та Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа № 336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№ 523/1124/17), від 03 липня 2018 року (справа № 521/940/17), від 15 серпня 2019 року (справа №674/24/17), від 19 вересня 2019 року (справа № 664/4070/15-а).
Слід зазначити, що відповідач не надав жодних доказів того, що позивачу своєчасно виплачувалося належне йому грошове забезпечення у період з 20.02.2019 р. Окрім того, зі змісту відзиву відповідач вважає що в УМВС України у Херсонській області відсутній обов'язок та можливість виплати грошового забезпечення позивачу як працівнику міліції.
За таких обставин, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати йому компенсації втрати частини доходів через порушення встановлених строків їх виплати за період з 20.02.2019р. є обґрунтованою і підлягає задоволенню, позаяк відповідач належними і достовірними доказами не довів правомірності своєї бездіяльності.
Щодо вимоги про стягнення компенсації втрати частини доходів у сумі визначеній судом, слід зазначити, що за змістом ст.ст.1, 2, 4, 7 Закону № 2050-ІІІ обчислення та здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) належить до компетенції підприємств, установ і організацій всіх форм власності та господарювання, які виплачують доходи. При цьому нарахування і виплата компенсації повинна здійснюватись у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Саме відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Тому з урахуванням визначених ст.ст.5, 245 КАС України способів захисту порушених прав, у даному випадку захист конкретного порушеного права позивача у спірних правовідносинах є визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, а не визначення конкретної суми, що належить до компетенції відповідача.
У даному випадку суд не наділений повноваженнями самостійно нараховувати належні до сплати суми, суд лише перевіряє правильність зазначених у позовних вимогах позивачем конкретних сум, про стягнення яких останній просить.
При цьому слід врахувати, що згідно ст.3 Закону № 2050-ІІІ та п.4 Порядку сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
За таких обставин суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є покладення на відповідача - УМВС України в Херсонській області обов'язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати у відповідності до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. №159. за період з 20.02.2019 р.
Стосовно позовної вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунків за період з 20.02.2019 р. суд зазначає.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином, підставою для відповідальності є не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у визначені трудовим законодавством строки. Зазначена відповідальність за таке правопорушення може настати лише за наявності двох юридичних фактів (умов): порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника або уповноваженого ним органу.
Як встановлено судом, та не заперечується сторонами по справі, наказом УМВС у Херсонській області "Про особовий склад" від 13.05.2019 р. №6 о/с, на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року в справі №540/379/19, ОСОБА_1 поновлено на посаді старшого оперуповноваженого міжрайонного відділу №1 управління протидії злочинності у сфері економіки УМВС.
Тобто, з 13.05.2019 р. по теперішній час позивач перебуває у трудових відносинах із УМВС у Херсонській області.
З огляду на зазначене у позивача не виникає права на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки трудові відносини із відповідачем не припинені, та позивачу повинно нараховуватися грошове забезпечення як найманому працівнику, відтак позовна вимога щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунків за період з 20.02.2019 р. не підлягає задоволенню.
Щодо стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 2000000 грн.
Обгрунтовуючи підстави для стягнення моральної шкоди позивач зазначає, що у нього пригнічений емоційний та душевний стан, підвищився тиск, погіршився настрій, розпочалась депресія, він пережив моральні страждання, адже порушились нормальні життєві зв'язки, що вимагає від нього нових додаткових зусиль для організації свого життя, для відстоювання справедливості, для чергового звернення до суду за захистом порушених прав, для пошуку засобів на існування у зв'язку із неотриманням заробітної плати. В очах рідних, близьких людей та колег - поліцейських він відчуває себе пригніченим, адже з листопада 2015 року по теперішній час, вже 5 років, відповідачем порушуються його права.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною 5 ст. 21 КАС України визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Загальні підстави відшкодування моральної шкоди визначені Цивільним кодексом України.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно зі статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
В контексті зазначеного суд вважає за необхідне звернути увагу на приписи частини 1 статті 6 КАС України, за якими суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
При цьому, частина 2 ст. 6 КАС України передбачає, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі "Недайборщ проти Російської Федерації" (Скарга № 42255/04) від 1 липня 2010 року зокрема зазначив: 37. Суд нагадує свою постійну позицію про те, що заявнику не може бути пред'явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс (в числі багатьох прикладів, рішення від 15 жовтня 2009 у справі "Антипенко проти Російської Федерації" (Antipenkov v. Russia), скарга № 33470/03, § 82; Постанова Європейського Суду від 14 лютого 2008 у справі "Пшеничний проти Російської Федерації" (Pshenichnyy v. Russia), скарга № 30422 / 03, § 35 1; рішення у справі "Гарабаев проти Російської Федерації (Garabayev v. Russia), скарга № 38411/02, § 113, ECHR 2007-VII (витяги) 2 а також Постанова Європейського Суду від 1 червня 2006 р .) у справі "Грідін проти Російської Федерації" (Gridin v. Russia), скарга № 4171/04, § 20 березня).
З огляду на вказану практику Європейського Суду з прав людини, заявнику не може бути пред'явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.
Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог суд вважає, що позивач зазнав моральних страждань та має право на отримання відшкодування моральної шкоди, яку суд оцінює 5000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не надано суду належних доказів наявності законних підстав для невиплати позивачу належних йому сум грошового забезпечення, не проведення індексації сум грошового забезпечення та не нарахування компенсації втрат частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Оскільки позивач ухвалою суду від 14.02.2020 р. звільнений від сплати судового збору, питання розподілу судових витрат суд не вирішує.
.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 суму грошового забезпечення за період з 14.01.2020 р.
Зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 08592333; 73003, м. Херсон, вул. Лютеранська, 4) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) суму грошового забезпечення за період з 14.01.2020 р. по 13.04.2020 р., виходячи із розміру посадового окладу - 900 грн., з відрахуванням обов'язкових платежів.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області щодо не проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 20.02.2019 р. по 13.04.2020 р.
Зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 08592333; 73003, м. Херсон, вул. Лютеранська, 4) при нарахувані ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) сум грошового забезпечення за період з 20.02.2019 р. по 13.04.2020 р. провести індексацію нарахованих сум.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області щодо не розрахування та не сплати компенсації втрат частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат за період з 20.02.2019 р. по 13.04.2020 р.
Зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 08592333; 73003, м. Херсон, вул. Лютеранська, 4) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати у відповідності до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. №159 за період з 20.02.2019 р. по 13.04.2020 р.
Стягнути з УМВС України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 08592333; 73003, м. Херсон, вул. Лютеранська,4) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1) 5000 (п'ять тисяч) у якості відшкодування заподіяної моральної шкоди.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки, продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя Г.М. Морська
кат. 106030000