13 квітня 2020 року м. Рівне №460/4366/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), про визнання протиправною відмови відповідача в нарахуванні та виплаті позивачу згідно з Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", компенсації за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати, яка була нарахована на виконання постанови Рокитнівського районного суду Рівненської області від 26 квітня 2011 року в справі № 2-а-3207/11 та виплачена 27 червня 2019 року, а також зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу згідно з Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", компенсацію за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати за період з квітня 2012 року по травень 2019 року на суму пенсії 39439,97грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв'язку із порушенням термінів їх виплати вона має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою пенсії на підставі постанови Рокитнівського районного суду Рівненської області від 26 квітня 2011 року в справі № 2-а-3207/11, яка набрала чинності 5 березня 2012 року, оскільки з вини відповідача вказане судове рішення фактично виконане останнім лише у червні 2019 року. В грудні 2019 року позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила нарахувати компенсацію за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з квітня 2012 року по травень 2019 року, на суму пенсії 39439,97грн. Однак, відповідач відмовився нарахувати та виплатити вказану компенсацію. За таких обставин, позивач просила позов задовольнити у повному обсязі.
У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказує на відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації встати частини доходу, оскільки перерахунок пенсії останнього на виконання судового рішення проведений своєчасно та у повному обсязі. Також, відповідач звертає увагу на те, що виплата коштів на виконання судового рішенню носить разовий характер та, відповідно, не підпадає під дію норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати". Більше того, на переконання відповідача, така компенсація є видом цивільно-правової відповідальності, яка застосовується за порушення зобов'язання, та не може застосовуватися в правовідносинах щодо пенсійного забезпечення. Поряд з цим, відповідач зазначив, що позивач фактично повторно хоче отримати виплачені кошти у вигляді компенсаційної виплати, а тому така не підлягає виплаті. Крім того, відповідач вважав пропущеними строки звернення до суду з позовною заявою. З огляду на викладене, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Заяви, клопотання учасників справи, процесуальні дії у справі:
20 грудня 2019 року позовна заява надійшла до суду.
24 грудня 2019 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Того ж дня, ухвалою суду провадження у справі було зупинене до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду в адміністративній справі № 510/1286/16-а.
14 січня 2020 року відповідач подав до суду клопотання про витребування доказів та відзив на позовну заяву, в якому заявив клопотання про заміну відповідача у справі.
15 січня 2020 року позивачем подана апеляційна скарга на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року про зупинення провадження у справі.
28 січня 2020 року адміністративна справа № 460/4366/19 направлена до суду апеляційної інстанції.
10 березня 2020 року постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду скасовано ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року про зупинення провадження в адміністративній справі № 460/4366/19 та справу направлено на продовження розгляду до суду першої інстанції.
18 березня 2020 року справа № 460/4366/19 надійшла до Рівненського окружного адміністративного суду.
25 березня 2020 року ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотань відповідача про витребування доказів та заміну відповідача у справі.
Обставини справи, встановлені судом:
Постановою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 26 квітня 2011 року в справі № 2-а-3207/11, яка набрала законної сили 5 березня 2012 року, визнано неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області щодо ненарахування та невиплати за період з 5 жовтня 2010 року по 26 квітня 2011 року ОСОБА_1 пенсії по інвалідності у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, передбаченому пунктом 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, передбаченому статтею 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, передбаченому пунктом 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, передбаченому статтею 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 5 жовтня 2010 року, з урахуванням виплаченої частини пенсії.
На виконання вказаного вище судового рішення, відповідачем здійснено відповідний перерахунок пенсії позивачеві та нараховано кошти в сумі 39439,97грн, що підтверджується протоколом від 30 листопада 2017 року, а фактичну виплату перерахованої пенсії здійснено у червні 2019 року, що підтверджується довідкою Рівненського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 10 грудня 2019 року № 217 та не спростовано відповідачем.
10 грудня 2019 року позивач звернулася до відповідача із заявою щодо проведення розрахунку і виплати компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії згідно з постановою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 26 квітня 2011 року в справі № 2-а-3207/11.
Листом від 13 грудня 2019 року за № Ж-1117/02.18 відповідач повідомив позивачу про відсутність підстав для виплати компенсації. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що сума перерахованої та сплаченої на виконання судового рішення пенсії носить разовий характер і не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати", за порушення строків виплати яких сплачується компенсація. Крім того, пенсійний орган повідомив позивачу, що виплата коштів, нарахованих на виконання судових рішень, проводилась Державною казначейською службою України.
Позивач, не погодившись з такими діями відповідача та вважають їх протиправними, звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Отже, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Аналіз наведених вище нормативних актів дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статті 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. При цьому, слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18листопада 2014 року в справі № 21-518а14, від 11 липня 2017 року в справі № 21-2003а16, а також Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року в справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року в справі № 523/1124/17, від 3 липня 2018 року в справі № 521/940/17, від 5 жовтня 2018 року в справі № 127/829/17, від 12 лютого 2019 року в справі № 814/1428/18, від 8 серпня 2019 року в справі № 638/19990/16-а.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статті 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Доводи відповідача, що перерахунок пенсії позивача на виконання судового рішення не є доходом в розумінні статті 2 Закону № 2050-ІІІ, а має характер одноразової виплати, є безпідставними, оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та з метою відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у розмірі меншому, ніж було передбачено чинним законодавством. Тобто, вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону № 2050-ІІІ.
Висновки аналогічного характеру містяться у постанові Верховного Суду від 3 липня 2018 року в справі № 521/940/17.
Оскільки несвоєчасне нарахування належних позивачу сум пенсії відбулось у зв'язку з неправомірним нарахуванням пенсійним органом пенсії в меншому розмірі, що встановлено постановою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 26 квітня 2011 року в справі № 2-а-3207/11, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати.
А відтак, відмова відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, є протиправною.
Щодо тверджень відповідача про те, що виплату суми заборгованості позивачу проведено відповідно до вимог Закону України "Про гарантії держави з виконання судових рішень" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою" від 3 вересня 2014 року № 440, якими передбачений інший механізм відшкодування Державною казначейською службою України коштів за рішенням суду, то суд зауважує, що спір у цій справі стосується нарахування компенсації на суму нарахованої, але несвоєчасно виплаченої пенсії, а тому спірні відносини не охоплюються дією зазначених нормативно-правових актів.
З приводу покликань відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду з даним позовом, то суд зазначає, що позивач звернувся до суду з дотриманням шестимісячного строку, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), так як фактична виплата належної йому суми пенсії за судовим рішенням здійснена лише 26 червня 2019 року, а до суду він звернувся 19 грудня 2019 року.
Згідно із статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до статті 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відтак, враховуючи, що постанова Рокитнівського районного суду Рівненської області від 26 квітня 2011 року в справі № 2-а-3207/11 набрала законної сили 5 березня 2012 року, а фактичну виплату перерахованої пенсії в сумі 39439,97грн здійснено у червні 2019 року, то компенсація за період затримки її виплати підлягає виплаті з наступного місця після місяця, коли пенсія мала бути нарахована та виплачена, тобто з квітня 2012 року по травень 2019 року.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного вище, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів обставини, на яких ґрунтуються його заперечення проти позову. Натомість позивач належними та допустимими доказами повністю довів обґрунтованість заявлених ним позовних вимог, у зв'язку з чим позовну заяву належить задовольнити повністю.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до статті 139 КАС України відсутні, оскільки на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат учасниками справи суду не надано.
Керуючись статтями 241-246, 263 КАС України, суд
Позовну заяву задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 згідно з Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", компенсації за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно з Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", компенсацію за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати, за період з квітня 2012 року по травень 2019 року на суму пенсії 39439,97грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 3 розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Таким чином, строк на апеляційне оскарження даного рішення суду продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );
2) відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Короленка, 7; код ЄДРПОУ 21084076).
Суддя Комшелюк Т.О.