Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Іменем України
про залишення позову без розгляду
14 квітня 2020 р. Справа № 520/162/20
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Заічко О.В.,
при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,
розглянувши у підготовчому засіданні у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Харкові клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області , Державної податкової служби України про скасування вимог та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом , з урахуванням уточнень, про скасування вимог та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що за факту скасування у судовому порядку в рамках справи № 820/4412/18 вимоги №Ф-1056-23 від 12.03.2018 р., вимоги №Ф-1056-23 від 04.03.2019 року, №Ф-1056-23 від 15.08.2019 року, №Ф-1056-23 від 05.11.2019 року підлягають скасуванню. Крім того, позивач наголошував на протиправному відкритті виконавчого провадження, за вищевказаних обставин, з примусового виконання вимоги №Ф-1056-23 від 04.03.2019 року.
Від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду з огляду на пропуск строку звернення до суду.
Від представника позивача надійшли письмові пояснення по суті вказаного клопотання в контексті того, що за факту скасування у судовому порядку в рамках справи № 820/4412/18 вимоги №Ф-1056-23 від 12.03.2018 р. відповідач не повинен був виставляти вимоги №Ф-1056-23 від 04.03.2019 року, №Ф-1056-23 від 15.08.2019 року, №Ф-1056-23 від 05.11.2019 року, відтак, ні про який пропуск строків в даному випадку не йде мова.
З метою попередження розповсюдження інфекційних захворювань, у тому числі викликаних коронавірусною інфекцією COVID-19 , на виконання Наказу Голови Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 року № 04-05/08 (https://adm.hr.court.gov.ua/sud2070/pres-centr/news/911994/), Рішення зборів суддів Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 року № 3, розпорядження Голови Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 року № -03-04/02 "Про впровадження в суді протиепідемічних заходів" (https://adm.hr.court.gov.ua/sud2070/pres-centr/news/909163/), враховуючи рішення Ради суддів України від 16.03.2020 року № 9рс-168/20, беручи до уваги приписи Указу Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19 , спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на підставі ст. 205 КАС України, суд вважає можливим розглянути клопотання у письмовому провадженні.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.
Вирішуючи клопотання представника відповідача, суд зазначає наступне.
Так, відповідачем відносно позивача складені вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №Ф-1056-23 від 12.03.2018 р.,№Ф-1056-23 від 04.03.2019 року, №Ф-1056-23 від 15.08.2019 року, №Ф-1056-23 від 05.11.2019 року.
Вимогу №Ф-1056-23 від 04.03.2019 року пред'явлено на примусове виконання.
Спірні правовідносини виникли внаслідок того, що за факту скасування у судовому порядку в рамках справи № 820/4412/18 вимоги №Ф-1056-23 від 12.03.2018 р. відповідач, на думку позивача, не повинен був виносити інші вимоги.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2018 р. по справі № 820/4412/18 було скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2018 року № Ф-1056-23, винесену Головним управлінням ДФС у Харківській області.
Вказане рішення залишено без змін Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2019 року.
Тобто, вимога №Ф-1056-23 від 04.03.2019 року виставлена до набрання рішенням по справі № 820/4412/18 законної сили.
На запит позивача відповідачем надано лист від 21.10.2019 року, в якому повідомлено, що вимога від 12.03.2018 року № Ф-1056-23 є відкликаною, водночас решта вимог складені внаслідок безперервності боргу позивача.
Відповідно до ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ( в редакції, чинній на момент винесення спірних вимог) орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.
Згідно преамбули Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон) цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону ( ст.2 Закону).
Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення. Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів. ( ч.14 ст.25 Закону).
Згідно абз.4 - 6 ч.4 ст.25 Закону, платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
Згідно абз.8, 9 ч.4 ст.25 Закону порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
Отже, платник має право оскаржити відповідне рішення в адміністративному та/або судовому порядку, водночас адміністративне оскарження не позбавляє права на судове оскарження, однак, з дотриманням строків, визначених абз.9 ч.4 ст.25 Закону
Пунктом 1.3 ст.1 ПК України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Зазначене свідчить на користь того, що приписи ПК України не поширюються на відносини, які охоплюються сферою застосування Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зокрема, щодо порядку сплати єдиного внеску та відповідальності за порушення такого порядку.
Відтак, при оскарженні рішення контролюючого органу, прийнятого в межах Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» строк звернення до суду, визначений приписами п. 56.18 ст.56, ст. 102 ПК України, не застосовується.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 17.07.2019 року ( справа № 0740/1050/18), від 31.01.2019 року ( справа № 802/983/18-а), 12 лютого 2020 року (справа №480/1192/19).
Матеріалами справи встановлено, що позивач вимогу №Ф-1056-23 від 04.03.2019 року отримав 03.04.2019 року, вимогу №Ф-1056-23 від 15.08.2019 року отримав 20.08.2019 року, вимогу №Ф-1056-23 від 05.11.2019 року отримав 11.11.2019 року, а з позовом до суду звернувся 13.12.219 року ( надіславши позов поштою), тобто з пропуском десятиденного строку звернення до суду.
Згідно ч.3, 4 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Позивач, вказуючи, що ним не було пропущено строк звернення до суду, посилався на те, що за факту скасування у судовому порядку в рамках справи № 820/4412/18 вимоги №Ф-1056-23 від 12.03.2018 р., вимоги №Ф-1056-23 від 04.03.2019 року, №Ф-1056-23 від 15.08.2019 року, №Ф-1056-23 від 05.11.2019 року не повинні були бути складені.
Однак, вказані доводи підлягають оцінці при розгляді по суті питання законності чи протиправності спірних вимог і не мають жодного значення до поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Суд зазначає, що право на звернення до адміністративного суду з позовом є складовою права на судовий захист, що передбачено ст. 55 Конституції України. Це право є диспозитивним правом у адміністративному процесі.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
При вирішенні справи судом враховано, що початок строку визначено альтернативно- це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Тому, при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
У даних правовідносинах, позивачем не надано жодних обґрунтованих причин поважності пропуску строку звернення до суду з позовом про оскарження вимог №Ф-1056-23 від 04.03.2019 року, №Ф-1056-23 від 15.08.2019 року, №Ф-1056-23 від 05.11.2019 року та зі змісту позову вбачається, що позивач фактично у позові виклав доводи, які стосуються незаконної, на його думку вимоги №Ф-1056-23 від 12.03.2018 р., спір відносно якої вирішено у справі № 820/4412/18.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду за своєю суттю не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і шляхом встановлення строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання.
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява N 28090/95, пункт 45).
Реалізуючі пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Аналізуючи вищевказане, суд зазначає, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.
Законодавче обмеження строку оскарження, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Згідно правової позиції Конституційного Суду України, наведеної у рішенні від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011, наявність законодавчо встановленого строку на звернення до суду не слід розглядати як обмеження права на судовий захист - законодавець в такий спосіб лише встановлює часові межі реалізації такого права.
Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку про задоволення клопотання представника відповідача та залишення позову без розгляду.
Керуючись ст.ст.122, 240, 248, 256, 294, 295, 297 КАС України, суд ,-
Клопотання представника відповідача - задовольнити.
Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області , Державної податкової служби України про скасування вимог та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття судового рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Суддя Заічко О.В.