Справа № 598/2123/19Головуючий у 1-й інстанції Левків А.І.
Провадження № 33/817/113/20 Доповідач - Коструба Г.І.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
10 квітня 2020 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Коструба Г.І. з участю особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , розглянувши адміністративну справу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 , працюючого водієм ПП " ОСОБА_2 ",
Встановив:
Постановою Збаразького районного суду Тернопільської області від 31 січня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить строк на апеляційне оскарження поновити, а постанову місцевого суду скасувати, закривши провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Зазначає, що розгляд справи проходив без його участі, що є порушенням вимог ст.ст. 268, 278 КУпАП, оскільки він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, чим суд позбавив його можливості реалізувати надані йому законом, як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, права, в тому числі і право на захист.
Вказує, що у відповідності до п.2.5 рішення Європейського Суду з прав людини від 11 квітня 2011 року у справі "Жук проти України", суди, розглядаючи справу без участі учасників процесу повинні пересвідчитися, що їх вчасно повідомлено про дату та час розгляду справи, тобто їх право бути присутніми під час судового розгляду не було порушено.
Відповідно, з поважних причин він пропустив строк на апеляційне оскарження рішення суду, який просить поновити, тому що постанову отримав лише 04 березня 2020 р. після його звернення з відповідною заявою до суду першої інстанції.
При цьому місцевий суд у своїй постанові, як підставу проведення розгляду справи у відсутності ОСОБА_1 , вказав те, що останній повідомлявся про розгляд справи у Збаразькому районному суді Тернопільської області під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, однак згідно зі змістом вказаного протоколу у ньому взагалі відсутня дата та час розгляду справи.
Що стосується суті оскаржуваної постанови, то апелянт зазначає, що поліцейські не мали права його зупиняти, оскільки керування транспортним засобом на іноземній реєстрації не є підставою для зупинки.
Також зазначає, що ними безпідставно складено і постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП у зв"язку з нібито відсутністю у нього посвідчення водія, однак він таке їм пред"явив у мобільному додатку "Дія" (електронне посвідчення водія).
Стверджує, що будь-яких ознак алкогольного сп"яніння, в тому числі запаху алкоголю з ротової порожнини, у нього не було, оскільки алкоголю в той вечір він не вживав, при цьому, як вказує ОСОБА_1 , інша, зазначена працівниками поліції ознака, - "нестійка хода", взагалі ними не обґрунтована та не зазначено, в чому саме вона проявилась.
Вказує, що у своїх письмових поясненнях він визнав, що вживав алкоголь та погодився з результатами огляду на стан алкогольного сп"яніння у зв"язку з тим, що поліцейські заявляли, що заберуть його автомобіль на штрафмайданчик, якщо він не погодиться проходити огляд на стан алкогольного сп"яніння, однак, як зазначає апелянт, з результатом огляду він не погодився, а пройти такий огляд в медичному закладі поліцейські йому не пропонували.
Окрім того вважає, що вказані у протоколі про адміністративне правопорушення свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є упередженими, оскільки вони прибули після того, як до них зателефонував поліцейський. При цьому їхні письмові пояснення були написані працівником поліції, а ними лише підписані. Разом з тим його письмові пояснення та пояснення цих свідків датовані 20 листопада 2019 року, однак дані події відбувалися 21 листопада 2019 року.
Також вказує, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення вказані обставини мали місце 21 листопада 2019 року о 00 год. 03 хв., однак в графі "місце складення протоколу" вказано час 00 год. 10 хв., що викликає сумніви у достовірності зазначеного, оскільки за такий короткий проміжок часу - 7 хвилин неможливо провести огляд на стан алкогольного сп"яніння, отримати від нього та свідків пояснення, а також заповнити ряд процесуальних документів.
Вказує, що на вищенаведені порушення звернув увагу суддя Збаразького районного суду Тернопільської області Олещук Б.Т. та своєю постановою від 11 грудня 2019 року повернув матеріали справи в Збаразьке ВП Підволочиського ВП ГУНП в Тернопільській області для додаткового оформлення.
Підставою для додаткового оформлення було те, що у Акті огляду на стан алкогольного сп"яніння, а також у роздруківці алкотестера "Драгер 6820" відсутні підписи особи, яка проходила огляд на стан алкогольного сп"яніння.
Вказує, що після повторного направлення матеріалів в місцевий суд поліцейські будь-якої додаткової перевірки та доопрацювання не здійснювали, а лише у зазначені документи внесли зміни, вказавши, що ОСОБА_1 відмовився їх підписувати. При цьому, як зазначає апелянт, у відділ поліції його ніхто не викликав для надання ним пояснень з цього приводу.
Після повторного автоматизованого розподілу в місцевому суді для розгляду даної справи було визначено суддю Левківа А.І., який, не надавши оцінки таким діям працівників поліції, розглянув справу у відсутності ОСОБА_1 та притягнув його до адміністративної відповідальності.
Вказує, що місцевий суд у своїй постанові, посилаючись на джерела доказів, не дає їм будь-якої оцінки та не розкриває фактичних даних, які в них зафіксовані, у зв"язку з чим вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 , який в судовому засіданні апеляційного суду просив строк на апеляційне оскарження поновити, апеляційну скаргу задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції, закривши провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, прихожу до висновку, що строк на апеляційне оскарження слід поновити, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, виходячи з таких міркувань.
Відповідно до ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, розгляд справи 31 січня 2020 року проводився за відсутності ОСОБА_1 , при цьому повістку про виклик в суд місцевий суд направляв за місцем проживання ОСОБА_1 , а саме за адресою: с. Максимівка Збаразького району Тернопільської області, яку і вказав працівникам поліції, і яка зазначена на його апеляційній скарзі.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні відомості щодо надсилання ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови, що є порушенням ст.285 КУпАП.
Згідно з наявною в матеріалах справи заявою ОСОБА_1 від 02 березня 2020 року, адресованою Збаразькому районному суду Тернопільської області про видачу йому копії оскаржуваної постанови, отримав він її лише 04 березня 2020 року.
Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав 10 березня 2020 року, вважаю, що строк на апеляційне оскарження був пропущений з поважних причин, а тому його слід поновити.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам суд повинен дати належну оцінку.
Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, відповідно до оскаржуваної постанови, 21 листопада 2019 року близько 00 год. 03 хв. в м.Збаражі по вул.Чорновола Тернопільської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом "Ford Focus", р.н. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції.
Так, відповідно до п.10 ч.1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Оскільки ОСОБА_1 керував транспортним засобом з іноземною реєстрацією, що підтверджується матеріалами справи, у працівників поліції були законні підстави зупинити вказаний транспортний засіб для його перевірки, а тому доводи апелянта щодо незаконності дій поліцейського є безпідставними.
Під час перевірки документів та спілкування з ОСОБА_1 у останнього були виявлені ознаки алкогольного сп"янннія, зокрема запах алкоголю з ротової порожнини та нестійка хода, тому йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп"яніння на місці зупинки за допомогою алкотестра "Драгер 6820", на що він погодився та за результатами якого у ОСОБА_1 було виявлено 1,66 % проміле, з яким він був згідний, після чого відносно нього поліцейським був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Що стосується порушення Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена в тому числі КУпАП, керування транспортними засобами в стані алкогольного сп"яніння тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до пункту 2.9 "а" Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп"яніння.
В свою чергу дії поліцейських повинні відповідати вимогам закону.
Відповідно до п.2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС 09 листопада 2015 р. № 1452/735, /далі Інструкція/ огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно п.3 ознаками алкогольного сп'яніння є:
запах алкоголю з порожнини рота;
порушення координації рухів;
порушення мови;
виражене тремтіння пальців рук;
різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно п.п.6,7 Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться:
поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби);
лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Відповідно до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп"яніння на технічному приладі - газоаналізаторі "DRAGER ALCOTEST" 6820, на табло якого висвітився показник - 1,66% (проміле), з чим він погодився.
Відтак, поліцейськими був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №051640 від 21 листопада 2019 р., акт огляду на стан алкогольного сп"яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а також долучено до матеріалів справи роздруківку з технічного приладу "Драгер", за допомогою якого і проходив тест на стан алкогольного сп"яніння ОСОБА_1 .
Вина останнього у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доведена і письмовими показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , відповідно до яких водій автомобіля "Ford Focus", р.н. НОМЕР_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп"яніння на місці зупинки за допомогою алкотестера "Драгер ", за результатом якого на табло висвітилось - 1.66 проміле, з чим останній погодився, про що також додатково він вказав у своїх поясненнях.
Окрім того, у відповідному полі протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 пояснив, що вину визнає та більше такого не повториться. При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які пояснення ОСОБА_1 про неналежне виконання своїх обов"язків працівниками поліції. Не висловлював він таких зауважень і в судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Це ж стосується і його тверджень в апеляційній скарзі щодо упередженості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Приймаючи рішення про встановлення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції дослідив наявні у справі матеріали у їх сукупності, якими і обґрунтував свої висновки.
Тому на думку судді апеляційного суду висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним вказаного адміністративного правопорушення є обґрунтованими та узгоджуються як з поясненнями свідків, так із матеріалами справи.
Доводи в скарзі про необхідність перевірки правдивості письмових пояснень свідків шляхом їх допиту в судовому засіданні є безпідставними, оскільки воно не викликано необхідністю з'ясування безпосередньо у свідків таких обставин, які з достовірністю встановлені здобутими по справі вищенаведеними доказами.
Що стосується доводів апелянта про безпідставність винесення поліцейськими відносно нього постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП від 21 листопада 2019 року серії БАА №520042 у зв"язку з відсутністю у нього посвідчення водія, то вони на увагу не заслуговують, оскільки предметом розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 є постанова місцевого суду про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУПАП, а не вищевказаної.
Не заслуговують на увагу і доводи ОСОБА_1 про те, що працівники поліції не пропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп"яніння в медичному закладі, оскільки останній визнав вину та погодився з результатом, що підтверджується вищенаведеними доказами.
Що стосується інших доводів, які зазначені в апеляційній скарзі апелянта, то вони не є підставою для скасування рішення місцевого суду.
Таким чином в ході апеляційного розгляду обставин, які були б підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, не встановлено, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП України, суддя
Строк на апеляційне оскарження поновити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 31 січня 2020 р., якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день винесення постанови становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, -без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя