Дата документу 10.04.2020 Справа№ 317/2247/17
ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд
Провадження № 11-кп/807/121/20 Головуючий в 1-й інстанції - ОСОБА_1
Єдиний унікальний № 317/2247/17Доповідач в 2-й інстанції - ОСОБА_2
Категорія - ст.185 ч.1 КК України
10 квітня 2020 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017080230001043, за апеляційною скаргою заступника прокурора Запорізької області ОСОБА_8 на вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 27 грудня 2018 року відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новослобідка Запорізького району Запорізької області, громадянина України, освіта середня спеціальна, розлученого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 07.06.2016 року Запорізьким районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 190, ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України від відбуття покарання звільнено з іспитовим строком 1 рік. 26.06.2017 року Запорізьким районним судом Запорізької області звільнено від покарання;
за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України,
вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 27 грудня 2018 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України, та призначено йому покарання:
- за ч. 3 ст. 357 КК України у виді арешту на строк 3 місяці;
- за ч. 1 ст. 185 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від покарання у виді обмеження волі з випробуванням, у разі, якщо він на протязі 1 року випробувального строку не вчинить нового кримінального правопорушення.
На протязі випробувального строку, на підставі ст. 76 КК України, зобов'язано ОСОБА_7 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ухвалено не обирати.
Вирішена доля речових доказів.
Згідно вироку суду першої інстанції, 14.07.2017 року близько 13 години 00 хвилин, ОСОБА_7 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, знаходячись по вул. Залізничній в с. Новослобідка Запорізького району Запорізької області, через незачинене вікно проник до автомобіля ВАЗ 21063, р.н. НОМЕР_1 , звідки таємно викрав майно ОСОБА_9 , а саме: грошові кошти в сумі 417 гривень; чоловічу сумку зі шкірозамінника коричневого кольору, ключ, які матеріальної цінності для потерпілого не представляють, чим завдав останньому матеріальний збиток на загальну суму 417 гривень.
Крім того, 14.07.2017 року близько 13 годині 00 хвилин, ОСОБА_7 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, знаходячись по вул. Залізничній в с. Новослобідка Запорізького району Запорізької області через незачинене вікно проник до автомобіля ВАЗ 21063, р.н. НОМЕР_1 , звідки таємно викрав документи які надежали ОСОБА_9 , а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 на автомобіль ВАЗ 21063, р.н. НОМЕР_1 ; поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АК/0651182 на ім'я ОСОБА_9 ; лікарські направлення на дослідження сечі і крові; водійське посвідчення НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_9 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий на ім'я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Хортицьким РВ УМВС України в Запорізькій області 23.07.2008 року.
В апеляційній скарзі заступник прокурора Запорізької області вважає, що вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок його м'якості. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що вироком районного суду ОСОБА_7 визнано винуватим за ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України та засуджено до покарання у виді обмеження волі, незважаючи на те, що з урахуванням змін до КК України від 12.02.2015 року (які набрали чинності 05.04.2015 року), такий вид покарання санкцією статті 185 ч. 1 не передбачений. Також зазначає, що суд першої інстанції, застосовуючи відносно ОСОБА_7 ст. 75 КК України, звільняючи його від відбування покарання з випробуванням, істотно порушив зазначені вимоги закону, належним чином не врахував особу обвинуваченого, який офіційно ніде не працює, раніше був судимий за вчинення корисливих злочинів, але належних висновків не зробив та знову скоїв кримінальні правопорушення, що свідчить про його небажання ставати на шлях виправлення і можливість скоєння нових правопорушень. Зазначені обставини, на думку апелянта, свідчать про неефективність застосування до ОСОБА_7 ст. 75 КК України.
На підставі викладеного, просить вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання скасувати та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України, та призначити йому покарання за ч. 3 ст. 357 КК України у виді арешту на строк 3 місяці, за ч. 1 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; в судових дебатах: прокурора, який підтримав апеляційну скаргу; обвинуваченого, зокрема і в останньому слові, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши матеріали провадження, та обговоривши доводи сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга заступника прокурора Запорізької області ОСОБА_8 підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні умисних корисливих злочинів, встановлені і вказані обставини у обвинувальному вироку, відповідають фактичним обставинам провадження, підтверджуються сукупністю частково досліджених при судовому розгляді доказів, які згодом суд поклав у основу вироку, та є вмотивованими і обґрунтованими.
Оскільки ці висновки ґрунтуються на обставинах подій, які сторонами провадження не оспорюються, тому дані обставини, у відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України, перевірці в апеляційній інстанції не підлягають.
Судом першої інстанції дії ОСОБА_7 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), та за ч. 3 ст. 357 КК України, як незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом.
Разом з тим, доводи прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, є слушними.
Так, норми ст. 65 КК України зобов'язують суд призначати покарання як у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, так і відповідно до положень Загальної частини КК та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного й обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
В порушення вказаних приписів вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 27.12.2018 року ОСОБА_7 визнано винуватим за ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України та засуджено до покарання у виді обмеження волі, незважаючи на те, що з урахуванням змін до Кримінального кодексу України від 12.02.2015 року (які набрали чинності 05.04.2015 року), такий вид покарання як обмеження волі, санкцією частини 1 статті 185 КК України не передбачений.
Таким чином, суд першої інстанції повинен був призначити ОСОБА_7 одне із покарань, що передбачені санкцією ч. 1 ст. 185 КК України (в редакції від 12.02.2015 року), а саме: штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від 80 до 240 годин, або виправні роботи на строк до 2 років, або арешт на строк до 6 місяців, або позбавлення волі на строк до 3 років.
Крім того, як випливає із норм кримінального та кримінального процесуального законів, а саме зі ст. 75 КК України та ст. 374 КПК України, якщо, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, суд дійде висновку про можливість звільнення особи від покарання, то таке рішення суду має бути належними чином мотивоване.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Разом з тим, суд першої інстанції, застосовуючи відносно ОСОБА_7 положення ст. 75 КК України, звільняючи його від відбування покарання з випробуванням, істотно порушив зазначені вимоги закону, належним чином не врахував особу обвинуваченого, який офіційно ніде не працює, раніше був судимий за вчинення корисливих злочинів, але належних висновків не зробив, знову скоїв кримінальні правопорушення, що свідчить про його небажання ставати на шлях виправлення і можливість скоєння нових правопорушень.
Вказані обставини свідчать про неефективність застосування до ОСОБА_7 положень ст. 75 КК України.
З огляду на вищевказане, вирок районного суду підлягає скасуванню в частині призначеного обвинуваченому покарання, з ухваленням в цій частині нового вироку, яким необхідно призначити ОСОБА_7 покарання: за ч. 3 ст. 357 КК України - у виді арешту на строк 3 місяці; за ч. 1 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 1 рік; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що остаточне покарання ОСОБА_7 у виді одного року позбавлення волі (без звільнення його від відбування покарання з випробуванням), буде справедливим, відповідним до скоєного, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 і попередження скоєння ним нових злочинів, і таким, що відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.
Колегія суддів не вважає за необхідне визнавати винним ОСОБА_7 , оскільки повторне визнання його винним, про що просить заступник прокурора Запорізької області ОСОБА_8 в своїй апеляційній скарзі, є зайвим, і тому апеляційна скарга підлягає лише частковому задоволенню.
Інших істотних порушень кримінального та кримінального процесуального законодавства, що тягнуть безумовне скасування вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи, не встановлено.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 409, 413, 414, 420 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 27 грудня 2018 року відносно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання - скасувати.
Призначити ОСОБА_7 покарання:
- за ч. 3 ст. 357 КК України у виді арешту на строк 3 (три) місяці;
- за ч. 1 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 обчислювати з моменту приведення вироку апеляційного суду до виконання.
В решті вирок суду залишити без змін.
Вирок Запорізького апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржений учасниками судового провадження протягом трьох місяців з дня його проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4