Справа № 308/1499/18
Закарпатський апеляційний суд
09.04.2020 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі суддів ОСОБА_1 (головуючий), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі секретарки судового засідання ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , прокурора ОСОБА_6 розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції під час трансляції з Вінницького міського суду контрольне провадження № 11кп/4806/616/20 за поданим у кримінальному провадженні № 22017020000000095 клопотаннями прокурора у кримінальному провадженні - начальника відділу прокуратури Вінницької області ОСОБА_6 від 05.02.2020 про продовження строку тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , та клопотанням захисника - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , в якому захисник - адвокат ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 07.02.2020.
Цією ухвалою продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на період судового розгляду кримінального провадження, але не більше ніж на 60 днів - до 06.04.2020 щодо ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця громадянина України, уродженця м. Дніпропетровськ, мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 201, ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 263, ч.2 ст.307, ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_3 , не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 201, ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 263, ч.3 ст. 307 КК України, і ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_3 , українця, особи без громадянства, уродженця та мешканця АДРЕСА_4 , не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 201, ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 263, ч.2 ст.307, ч.3 ст. 307, ч.1 ст. 263 КК України, а також відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_7
ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 обвинувачуються в тому, що на початку березня 2017 року з метою контрабанди і незаконного збуту на території України вогнепальної зброї, бойових припасів, наркотичних засобів і психотропних речовин утворили з невстановленими особами злочинну групу і протягом березня-травня 2017 року в зоні діяльності Закарпатської митниці ДФС перемістили на митну територію України з приховуванням від митного контролю, зберігали та збули з метою отримання прибутку: три пістолети моделі «Grand Power» з глушниками; пістолет моделі «VZOR 70», пістолет моделі «VZOR 50»; два пістолети-кулемети моделі «Scorpion» калібру 7,65 мм; два пістолети-кулемети моделі «Scorpion» калібру 9 мм; 147 бойових припасів калібру 9 мм та 7,65 мм, 15 патронів калібру 7,65 мм, 449 патронів калібру 9 мм, наркотичний засіб кокаїн та психотропну речовину - метамфетамін.
За вказівкою ОСОБА_7 ОСОБА_8 і ОСОБА_9 збули ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які здійснювали оперативні закупки, 24.03.2017, 29.04.2017 та 18.05.2017 - вказану зброю і боєприпаси, а 21.04.2017 та 18.05.2017 - речовини з вмістом 22,057 г. метамфетаміну, 0,767 г метамфетаміну, 54,936 г кокаїну та 191,943 г кокаїну. Ще 4,816 г. кокаїну ОСОБА_7 зберігав за місцем свого проживання на АДРЕСА_1 .
Такі дії обвинувачених органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.2 ст. 201 КК України, як контрабанду, тобто переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю зброї та бойових припасів, вчинену за попередньою змовою групою осіб; за ч.3 ст. 305 КК України, як контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин, тобто їх переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, вчинену за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах; за ч.3 ст. 28, ч.1 ст.263 КК України, як зберігання та збут вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу, вчинені організованою групою; за ч.3 ст. 307 КК України, як незаконне зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин в особливо великих розмірах, вчинені організованою групою та за ч.2 ст. 307 КК України, як незаконне зберігання з метою збуту наркотичних засобів у великих розмірах.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою прокурор вмотивував тим, що ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 обґрунтовано обвинувачуються в особливо тяжких кримінальних правопорушеннях, судовий розгляд кримінального провадження триває, але не може бути закінчений до закінчення строку дії попередньої ухвали про продовження строку тримання їх під вартою, а заявлені при обранні запобіжних заходів ризики не зменшилися і, на його думку, з кожним наступним судовим засіданням посилюються, оскільки досліджувані судом докази сприяють усвідомленню обвинуваченими невідворотності покарання.
Клопотання про зміну запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 захисник ОСОБА_5 вмотивував тим, що ОСОБА_7 утримується під вартою з 18.05.2017, визначений йому розмір застави є непомірним, строк тримання його під вартою продовжується формально, з одних і тих самих підстав. При цьому наявними у кримінальному провадженні доказами доведено, що справжнім організатором кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_7 , є ОСОБА_15 , який особисто організував торгівлю зброєю та наркотичними засобами, з залученням «легендованих» покупців, брав у ній активну участь, на вимогу покупців відстрілював патрони у мікрорайоні «Горяни» в м. Ужгород, наражаючи на небезпеку місцевих мешканців, і показав суду, що не виконував спеціального завдання з метою викриття протиправної діяльності групи, а тому підлягає кримінальній відповідальності, як і слідчий та прокурор за те, що його до відповідальності не притягнули. Стверджує, що протоколи за наслідками проведення негласних слідчих дій є підробленими: з них вилучено відомості, які викривають ОСОБА_15 , сфальсифіковано відомості про співучасть у кримінальному правопорушенні ОСОБА_7 . Наполягає на тому, що заявлені на час застосування запобіжного заходу ризики вже відсутні, що домашній арешт з застосуванням електронного засобу контролю в будь-якому разі є цілком надійною гарантією виконання ОСОБА_7 своїх процесуальних обов'язків.
В ухвалі суд зазначив, що заявлені і визнані на попередніх стадіях кримінального провадження ризики ухилення обвинувачених від суду, від виконання процесуальних рішень, перешкоджання кримінальному провадженню шляхом незаконного впливу на свідків, а також вчинення інших кримінальних правопорушень продовжують існувати, судовий розгляд обставин, які доводили б можливість припинення тримання обвинувачених під вартою, не виявив. Дослідження доказів обвинувачення триває, а з огляду на ступінь суспільної небезпечності кримінальних правопорушень, в яких обвинувачуються ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , суворість покарання, яке їм загрожує, відсутність у них міцних соціальних зв'язків, законних джерел засобів до існування, заявлені ризики, навпаки, збільшилися. Сторона ж захисту доказів на підтвердження своїх доводів про їх зменшення настільки, щоб додержання обвинуваченими своїх обов'язків міг гарантувати менш жорсткий запобіжний захід, не надала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить ухвалу скасувати і обрати ОСОБА_7 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою. Посилається на ті самі доводи, які викладені в його клопотанні: вказує, що ОСОБА_7 утримується під вартою з 18.05.2017 за обвинуваченням у спровокованих злочинах, за які має нести відповідальність інша особа, викрита в них наявними доказами та власними показаннями; що заявлені прокурором ризики відсутні, визначений ОСОБА_7 розмір застави є непомірним, строк тримання під вартою вкотре продовжується за формальними клопотаннями, обґрунтованими одними й тими ж доводами. Запобіжний захід, таким чином, триває більше двох років, при тому, що заявлені ризики є уявними, нові ризики у клопотанні прокурора не заявлені, забезпечити належне виконання ОСОБА_7 своїх процесуальних обов'язків здатен і домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю. Оскаржену ухвалу вважає незаконною ще й тому, що нею постановлено продовжити строк тримання під вартою трьом обвинуваченим одночасно.
Обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційному суду клопотання про здійснення апеляційного розгляду провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 07.02.2020 без його участі.
Апеляційний суд заслухав доповідь судді про зміст оскарженої ухвали, доводи і вимоги, викладені в апеляційній скарзі, пояснення захисника на підтримання апеляційних вимог, заперечення проти них прокурора, провів судові дебати, перевірив матеріали провадження, обговорив доводи сторін і приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Метою застосування запобіжного заходу, згідно з ч.1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до приписів, указаних у ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою розглядається згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Відповідно до ч.4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання щодо особи запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, але не доведе недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя, суд, має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Згідно зі статтею 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення цих питань судом відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двохмісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
Можливості окремого апеляційного оскарження ухвали про відмову в зміні запобіжного заходу, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції, КПК України не передбачено, а питання щодо можливості вирішення питання щодо продовження тримання під вартою кількох обвинувачених однією ухвалою - не врегульовано.
Відповідно до ч.2 ст. 392 КПК України ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 4-р/2019 від 13.06.2019 положення цієї норми кримінального процесуального закону є неконституційним тільки в частині унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Апеляційний суд вважає, що зазначені вимоги кримінального процесуального закону судом першої інстанції додержано.
ОСОБА_7 обвинувачуються в учиненні разом з ОСОБА_8 і ОСОБА_9 кількох, в тому числі особливо тяжких злочинів, за два з яких передбачені покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, не має міцних соціальних зв'язків, постійного джерела доходу. При застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою обґрунтованість його підозри та існування заявлених стороною обвинувачення ризиків сумнівів не викликали, а інші запобіжні заходи були визнані такими, що не гарантують його належної поведінки. Судовий розгляд кримінального провадження триває, дослідження доказів, за повідомленням сторін, натепер вже закінчено, їх тиск, на переконання прокурора, може сприяти уяві та переконанню ОСОБА_7 у невідворотності покарання. Доводи сторони захисту про необґрунтованість підозри не переконують у тому, що ОСОБА_7 до кримінальних правопорушень непричетний, а ризики переховування, ухилення його від суду, можливості вчинення ним інших кримінальних правопорушень взагалі перестали існувати або зменшилися настільки, що інший, не пов'язаний з позбавленням волі запобіжний захід, здатний їм запобігти. Крім того, існує необхідність гарантувати і в подальшому виконання ОСОБА_7 своїх процесуальних обов'язків та можливість виконання, в разі його ухвалення, обвинувального вироку.
Апеляційний суд вважає, що продовження дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, з урахуванням обсягу і тяжкості обвинувачень, стадії судового провадження в якій знаходиться кримінальне провадження натепер, за своєю тривалістю не виходить за межі розумного строку і відповідає суспільному інтересу. Обставин, які свідчили б про те, що тримання ОСОБА_7 під вартою не виправдовує такого ступеня втручання в його права і свободи задля забезпечення суспільного інтересу і цілей судового провадження, стороною захисту не надано і під час розгляду провадження апеляційним судом не виявлено.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд
апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 07.02.2020, якою продовжений строк дії запобіжних заходів в виді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 22017020000000095, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді :