13 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 761/19292/19
адміністративне провадження № К/9901/9919/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі № 761/19292/19 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними бездіяльності, дій і рішень, скасування постанов, зобов'язання утриматися від вчинення дій,
В травні 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (далі - позивачі) звернулись до Шевченківського районного суду міста Києва із позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просили:
- визнати протиправними бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, триваючу з моменту отримання Шевченківським районним судом міста Києва, стягувачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 постанов №№ 45976295, 45976297, 45957225, 45976293 від 27 липня 2017р. головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанської А. Л. і до 17 квітня 2019 року, і дії з закінчення 17 квітня 2019 року виконавчого провадження №№ 45957225, 45976295, і постанови від 17 квітня 2019 року за №№ 45957225, 45976295 Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження з виконання постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 27 червня 2012 року № 2610/3926/2012 і скасувати постанови від 17 квітня 2019 року;
-зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України утриматися від вчинення дій із закінчення виконавчого провадження за №№ 45976295, 45976297 до розгляду на пленарному засіданні Київської міської ради проекту рішення Київської міської ради та заяви ОСОБА_2 від 25 листопада 2003 року, ОСОБА_1 від 06 червня 2005 року про приватизацію земельної ділянки, загальною площею 0,2768га, за нормами визначеними ст. 121 ЗК України, з цільовими призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин останніх в домоволодіння і відповідно до прийняття Київською міською радою рішення про безоплатну передачу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 земельної ділянки, загальною площею 0,2768 га, за нормами визначені ст. 121 ЗК України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин останніх в домоволодіння;
-встановити строк для подання відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагатиме вчинення певних дій, зокрема, дій передбачених ч. 1 ст. 41 Закону № 1404 від 02 червня 2016 року.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2019 року позов про визнання протиправними бездіяльності, дій і рішень; скасування постанов; зобов'язання утриматись від вчинення дій від 20 червня 2019 року, задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність та дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима Івана Сергійовича із закінчення виконавчих проваджень №№ 45957225, 45976295 з виконання виконавчих листів Шевченківського районного суду міста Києва за № 2610/3926/2012 від 23 грудня 2014 року.
Визнано незаконними та скасувати постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима Івана Сергійовича про закінчення виконавчих проваджень від 17 квітня 2019 року №№ 45957225, 45976295 з виконання виконавчих листів Шевченківського районного суду міста Києва за № 2610/3926/2012 від 23 грудня 2014 року.
Зобов'язано Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України утриматися від закінчення виконавчих проваджень №№45976295, 45976297 з виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду міста Києва за № 2610/3926/2012 від 23 грудня 2014 року раніше ніж буде закінчено, згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі провадження №№ 45957225, 45976293 з виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду міста Києва за № 2610/3926/2012 від 23 грудня 2014 року.
В решті вимог позову від 20 червня 2019 року - відмовлено.
Позов ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльність від 08 жовтня 2019 року - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при виконані постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 27 червня 2012 року № 2610/3926/2012 в рамках виконавчих проваджень №№ 45976293, 45976297.
Зобов'язано Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подати до суду звіт про виконання судового рішення, протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року, скасовано Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2019 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та дій Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима Івана Сергійовича із закінчення виконавчих проваджень № № 45957225, 45976295; визнання незаконними постанов головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима Івана Сергійовича про закінчення виконавчих проваджень від 17 квітня 2019 року № № 45957225, 45976295; зобов'язання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України утриматися від закінчення виконавчих проваджень № № 45976295, 45976297 раніше, ніж буде закінчено згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі провадження № № 45957225, 45976293 та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
В іншій частині рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2019 року залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанції, 01 квітня 2020 року від скаржника надійшла касаційна скарга.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, суд дійшов висновку про залишення її без руху з наступних підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 330 КАС України до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Зі скарги та доданих до неї матеріалів убачається, що позивач у цій справі є фізичною особою, звернувся до суду в 2019 році позов утримує в собі дві вимоги немайнового характеру.
Згідно пп. 3 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, яка чинна на час звернення позивача до суду, за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» станом на 01 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1921,00 грн.
Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, яка була чинна на час звернення позивача до суду, визначено ставку судового збору за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру фізичною особою на рівні 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (768,40 грн.).
Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 3073,60 грн (200% від 768,40+768,40), як за двома вимогами немайнового характеру.
З урахуванням викладеного, скаржнику потрібно сплатити судовий збір у розмірі 3073,60 грн.
Скаржник до касаційної скарги документ про сплату судового збору не додав, проте в прохальній частині касаційної скарги просить відстрочити сплату судового збору.
За приписами ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Слід відзначити, що Законом України «Про судовий збір» чітко визначено, як одну з умов для звільнення від сплати судового збору, зокрема, доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Для звільнення від такої сплати заявник касаційної скарги має довести існування таких фінансових труднощів та такий майновий стан, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.
Слід відзначити, що важкий майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, доказами.
Тож, для застосування судом положень ч. 1 ст. 133 КАС України та Закону України «Про судовий збір» повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.
Положення Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору чи звільнення від його сплати може бути, наприклад, довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.
Наведення доводів, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на особу, яка подає скаргу.
Отже, за наведених обставин, у задоволенні клопотання про звільнення скаржника від сплати судового збору належить відмовити.
Отже, відповідно до ст. 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установлення скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до Суду документ про сплату судового збору в установленому законом розмірі.
Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача 31219207026007, код банку отримувача (МФО) 899998, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету 22030102, найменування податку, збору, платежу судовий збір (Верховний Суд, 055), символ звітності банку 207, призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД Касаційний адміністративний суд, номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Керуючись ст. 169, 329, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі № 761/19292/19 залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги в перебіг яких не враховується строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до вимог пп. 2 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (№540-IX).
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М.М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов