13.04.2020
Справа № 696/192/20
2-о/696/17/20
13 квітня 2020 року м. Кам'янка
Кам'янський районний суд Черкаської області
в складі: головуючого судді - Шкреби В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Луцаєвської Н.В.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янка Черкаської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 (прож. по АДРЕСА_1 ) до Жаботинської сільської ради Черкаської області (знаходиться по вул. М. Залізняка, б. 5 в с. Жаботин Кам'янського району Черкаської області) про встановлення факту прийняття спадщини,-
Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою в якій просить суд встановити факт прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Флярківка, Кам'янського району Черкаської області.
В обґрунтування посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 . Після смерті матері відкрилась спадщина. Померла ОСОБА_2 на день смерті була зареєстрована та проживала за адресою: с.Флярківка Кам'янського району Черкаської області .
Крім померлої за вказаною адресою проживала і заявник, однак була зареєстрована за іншою адресою.
З метою прийняття даної спадщини, заявник звернулась до нотаріуса. Проте, державним нотаріусом Кам'янської державної нотаріальної контори Жовтяковою В.К. їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на підставі того, що вона відповідно до ст.ст. 1261, 1270 ЦК України пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини, так як не було надано жодного документу, який би підтверджував факт спільного проживання заявника з спадкодавцем.
В судове засідання заявник не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду заяву, якою просить заяву задовольнити у повному обсязі та провести розгляд справи у її відсутність.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, однак у матеріалах справи, є заява за підписом сільського голови, в якій він вказав, що при ухваленні рішення покладається на розсуд суду. Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України справа розглядається за відсутності сторін, без здійснення технічної фіксації.
Суд дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження заявника серія НОМЕР_1 від 25.05.1952 року , батьками останньої є: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 9).
Своє дівоче прізвище ОСОБА_1 на ОСОБА_1 заявник змінила внаслідок укладення шлюбу, взявши прізвище свого чоловіка ( свідоцтво про одруження серія НОМЕР_2 від 22.08.1960 року (а.с.9)).
Відповідно до свідоцтва про смерть виданого 23.12.1994 року виконкомом Жаботинської сільської ради народних депутатів Кам'янського району Черкаської області 23.12.1994 в с.Флярківка Кам'янського району Черкаської області померла мати заявника ОСОБА_2 (а.с. 8).
Як вбачається з паспорту ОСОБА_1 остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 4).
Як встановлено матеріалами справи покійна ОСОБА_2 на день смерть була зареєстрована та проживала за адресою: Черкаська область, Кам'янський район, с. Флярківка.
З метою прийняття даної спадщини, заявник звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за законом з метою оформити на себе право власності на спадкове майно.
Проте, нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на підставі того, що вона відповідно до ст.ст. 1261,1270 ЦК України пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини, так як не було надано жодного документу, який би підтверджував факт спільного проживання заявника з спадкодавцем.
Однак факт спільного проживання заявника з померлою та фактичного вступу в управління спадковим майном в порядку п.1ч.1 ст.549 ЦК УРСР підтверджується показами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживаючих в с.Флярківка Кам'янського району Черкаської області.
Відповідно до положень ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261-1265 цього Кодексу.
Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Здійснення права на спадкування визначено Главою 87 ЦК України.
Згідно зі ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до абз. 3 п. 3 роз'яснень постанови Пленуму ВСУ України від 30.05.2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.
Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов'язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).
Отже, для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.
Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України), або шляхом вступу у фактичне управління спадковим майном, яке було передбачене на час відповідних правовідносин, передбачених п.1ч.1 ст.549 ЦК УРСР (в ред..1963 року).
Згідно з п. п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини.
Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
Як випливає із п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Статтею 293 ЦПК України, визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають юридичне значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п.23 Постанови № 7 від 30 травня 2007 року «Про судову практику у справах про спадкування» якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Також, передбачено, що відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд вправі розглядати справи про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановлення цього факту має для заявника юридичне значення. Юридичний факт встановлюється з метою реалізації заявником спадкоємцем ОСОБА_2 права на отримання спадщини.
Отже, з огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги всі обставини справи, докази надані заявником, суд приходить до висновку щодо задоволення заяви.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 200, 223, 234, 256, 293, 294, 315-319 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 (прож. по АДРЕСА_1 ) до Жаботинської сільської ради Черкаської області (знаходиться по вул. М. Залізняка, б. 5 в с. Жаботин Кам'янського району Черкаської області) про встановлення факту прийняття спадщини- задовольнити.
Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_3 , виданий Смілянським МРВ УМВС України в Черкаській області 26.08.2003 року, РНОКПП НОМЕР_4 після смерті померлої її матері ОСОБА_2 шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня смерті ОСОБА_2 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів (ст.ст.354,355,ЦПК України). Особи , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення .
До дня початку функцінування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаютьсясудами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п.15.5 Розділу XII "Перехідні положення " ЦПК України.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ст.284 ЦПК України) .
Під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84,170,178,179,180,181,185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390,393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також щодо строків звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання зави про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя : В.В.Шкреба