09 квітня 2020 року ЛуцькСправа № 140/2790/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-ХІІ), зокрема, на передбачену статтею 12 вказаного Закону разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.
Проте, у 2019 році відповідач нарахував та виплатив позивачу щорічну разову грошову допомогу у розмірі 1295,00 грн., розмір недоплати становить 6190,00 грн.
Позивач зазначає, що розмір разової грошової допомоги та її розмір було встановлено Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 № 367-XIV.
В подальшому, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 № 107-VI були внесені зміни, відповідно до яких щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Проте, такі зміни були визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2019 № 237 «Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - Постанова № 237), якою у своїй діяльності керувався відповідач, встановлено, що виплата разової грошової допомоги до 5 травня здійснюється в розмірі 1295,00 грн., тобто у меншому розмірі, ніж визначено Законом № 3551-ХІІ.
Позивач вважає, що Постанова № 237 є підзаконним нормативно-правовим актом, яка прийнята з перевищенням повноважень, тому не підлягає застосуванню, оскільки діє норма статті 12 Закону № 3551-ХІІ, який має вищу юридичну силу. Крім того, просить врахувати рішення Конституційного Суду України у справах, де визнавалися неконституційними положення окремих законів про Державний бюджет України щодо зупинення та обмеження пільг, компенсацій та гарантій.
Позивач просить визнати бездіяльність відповідача щодо перерахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому статтею 12 Закону № 3551-ХІІ, за 2019 рік протиправною, та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок, нарахувати і виплатити 6190 грн. щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2019 рік відповідно до статті 12 Закону № 3551-ХІІ у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, виходячи із статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» на момент проведених виплат, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово (а. с. 21).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 24.03.2020 (а. с. 25-29) представник відповідача Мірач І.П. позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що разова грошова допомога до 5 травня за 2019 рік у розмірі 1295,00 грн. нарахована та виплачена позивачу правомірно, на підставі Постанови № 237.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Згідно із частиною другою статті 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За правилами частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Відтак, справу розглянуто по суті у межах строків, визначених частиною другою статті 262, частиною другою статті 263 КАС України.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 має статус ветерана війни - учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 30.04.2014 (а. с. 10).
16.04.2019 позивачу ОСОБА_1 була виплачена разова грошова допомога як учаснику бойових дій до 5 травня за 2019 рік в розмірі 1295,00 грн., що підтверджується довідкою Департаменту соціальної політики Луцької міської ради від 23.02.2020 № 11.8-33/60/2020 (а. с. 31).
17.02.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив нарахувати та виплатити невиплачену частину разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком за 2019 рік у сумі 6190,00 грн. відповідно до статті 12 Закону № 3551-ХІІ, керуючись рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 та від 09.07.2007, а не Постановою № 237 (а. с. 11-14).
Листом від 21.02.2020 № 11.2-8.4/825/2020 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для виплати вказаної допомоги у збільшеному розмірі (а. с. 15-16).
При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до статті 12 Закону № 3551-ХІІ (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 № 367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Пунктом 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 № 107-VI частину п'яту статті 12 Закону № 3551-ХІІ викладено у такій редакції «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 № 107-VI.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 № 79-VІІІ, який набув чинності 01.01.2015, розділ VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Положення Закону України від 28.12.2014 № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», яким розділ VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено зазначеним вище пунктом 26, не визнані Конституційним Судом України неконституційними, а тому є обов'язковими до виконання.
Відтак, надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України визначати розміри соціальних виплат, передбачених спеціальними законами (шляхом прийняття Закону України від 28.12.2014 № 79-VІІІ), не є порушенням конституційних прав громадян.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування частини п'ятої статті 12 Закону № 3551-ХІІ у сукупності із Законом України від 28.12.2014 № 79-VІІІ неодноразово викладений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13.02.2018 (справа №713/62/17), від 07.03.2018 (справа №348/2100/16), від 13.02.2019 (справа № 713/69/17), та враховується при вирішенні цієї справи.
Постановою № 237 установлено, що у 2019 році виплату до 5 травня разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - грошова допомога), здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення). Районні органи соціального захисту населення перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1295 гривень.
Як вбачається із матеріалів справи, 16.04.2019 позивачу була виплачена разова грошова допомога як учаснику бойових дій до 5 травня в розмірі 1295,00 грн., що підтверджується довідкою Департаменту соціальної політики Луцької міської ради від 23.02.2020 № 11.8-33/60/2020 (а. с. 31). Тобто, виплата вказаної допомоги проведена у порядку та у розмірі, що визначені Постановою № 237.
Отже, суд дійшов висновку, що за чинного правового регулювання відповідач правомірно виплатив позивачу грошову допомогу до 5 травня у 2019 році саме у розмірі 1295,00 грн.
Суд також враховує, що відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.
Крім того, в ухвалі від 03.06.2014 (справа «Серебрянський проти України», заява №54704/10) Європейський суд з прав людини дійшов висновку (пункт 36 ухвали), що вимога заявника щодо виплати разової щорічної допомоги до Дня перемоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком не становила «законні сподівання» у значені практики ЄСПЛ з цього питання. Національний суд розглянув твердження заявника та навів підстави свого рішення, яке не може вважатися свавільним або необґрунтованим. Дійсно, закони України про державний бюджет на 2007 та 2008 роки вплинули на заявника, але національний суд, посилаючись на відсутність зворотної дії рішень Конституційного Суду України [йдеться про рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10рп/2008], чітко постановив, що заявник отримав виплату, на яку він мав право відповідно до національного законодавства станом на момент, коли вона мала виплачуватися. Наведене свідчить, що Європейський суд з прав людини не вбачає порушень Конвенції у ситуаціях, за яких розмір певної соціальної виплати на певний час зменшується підзаконним нормативно-правовим актом (за умови, що такі акти не будуть визнані неконституційними).
Суд відхиляє посилання позивача на те, що для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій необхідно застосовувати не Постанову № 237, а частину п'яту статті 12 Закону № 3551-ХІІ, яка, в силу рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 відновила редакцію: «Щорічно до 05 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком», виходячи з того, що положення Закону України від 28.12.2014 № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», яким розділ VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, та Постанова № 237, яка прийнята на виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України, не визнані Конституційним Судом України неконституційними, отже вони підлягали застосуванню при визначенні суми допомоги до 5 травня у 2019 році.
Таким чином, оскільки виплата позивачу як учаснику бойових дій щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2019 році правомірно здійснена відповідно до положень Бюджетного кодексу України та у розмірі, встановленому Постановою № 237, оскаржувані дії відповідача вчинені відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України, у зв'язку із чим у задоволенні взаємопов'язаних позовних вимог з підстав, викладених у позовній заяві, належить відмовити.
Керуючись статтями 243 - 246, 263 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.М.Валюх