Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 квітня 2020 р. Справа№200/14632/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аканова О.О., розглянувши в порядкузагального позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження: 84500, Донецька область, м.Слов'янськ, вул.Свободи, 5, код ЄДРПОУ 41325231) в особі Костянтинівського міського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження: 85102, Донецька обл., місто Костянтинівка, ПРОСПЕКТ ЛОМОНОСОВА, будинок 132 Б ) про визнання дій щодо припинення виплати страхових виплат з 01 березня 2016 року на підставі Постанови КМУ №365 незаконними; зобов'язання поновити виплату страхових виплат з 01 березня 2016 року з виплатою недоотриманих з 01 березня 2016 року сум, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження: 84500, Донецька область, м.Слов'янськ, вул.Свободи, 5, код ЄДРПОУ 41325231) в особі Костянтинівського міського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження: 85102, Донецька обл., місто Костянтинівка, ПРОСПЕКТ ЛОМОНОСОВА, будинок 132 Б ) про визнання дій щодо припинення виплати страхових виплат з 01 березня 2016 року на підставі Постанови КМУ №365 незаконними; зобов'язання поновити виплату страхових виплат з 01 березня 2016 року з виплатою недоотриманих з 01 березня 2016 року сум.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що є тимчасово переміщеною особою, пенсіонером, перебуває на обліку в Костянтинівському відділенні управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецької області з грудня 2014 року. З 01.03.2016 року виплата регресних коштів позивачу припинено без пояснення причин. В листопаді 2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою про поновлення виплати регресу з 01.03.2016 року. До теперішнього часу відповіді на звернення позивач не отримав. Позивач вважає дії відповідача щодо невиплати страхових виплат такими, що порушують його конституційні права, Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Сторони до судового засідання не з'явились, про час місце та дату розгляду справи повідомлені належним чином.
В матеріалах справи наявний відзив представника відповідача на позовну заяву, вмотивований тим, що 18 грудня 2014 року позивач звернувся до управління з заявою про продовження раніше призначеної страхової виплати. З 01.12.2014 року постановою відділення продовжено позивачу раніше призначену щомісячну грошову допомогу, виплати провадити з 01 грудня 2014 року. Постановою відділення від 30 червня 2016 року позивачу припинено виплату щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку. Причина припинення: закінчення терміну довідки. Виплату припинено з 01 липня 2016 року. За період з 01 липня 2016 року по 2019 рік позивач як внутрішньо переміщена особа до Костянтинівського міського відділення та інших відділень виконавчої дирекції згідно д Порядком не звертався та відповідних документів для поновлення (продовження) страхових виплат не надавав. У зв'язку з чим нарахування страхових виплат не здійснювалось.. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 23.12.2019 року відкрито провадження у справі; розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання на 20 січня 2020 року о 10:00 год.
Увалою суду від 20 січня 2020 року відкладено розгляд справи на 20.02.2020 року о 09:45 год.
Ухвалою суду від 20 лютого 2020 року розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 17 березня 2020 року о 10:15 год.
Ухвалою суду від 17 березня 2020 року закрито підготовче провадження по адміністративній справі; призначено судовий розгляд по суті на 10 годину 15 хвилин 13 квітня 2020 року.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 є внутрішньо переміщеною особою згідно довідки від 31.05.2018 року.
Відповідач в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.
Листом відповідача від 02.01.2020 року №23.05-23/1 повідомлено про те, що Дружківське міське відділення управління, яке згідно з наказом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області від 26.10.2017 №272 з 01.01.2018 прийняло виконання статутних завдань Єнакіївського міського відділення, надано інформацію щодо не нарахованих страхових виплат позивачу, за період під час якого потерпілий не звертався до інших відділень за продовженням щомісячних страхових виплат ненараховано період з 01.07.2016 по 31.12.2019 року.
Постановами Костянтинівського відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 18 червня 2015 року №0534/73941/73941.1/46, №0534/73941/73941/45 продовжено ОСОБА_1 раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 17 червня 2015 по 16 грудня 2015 року включно.
Постановами Костянтинівського відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 28 грудня 2015 року №0534/73941/73941.1/47, №0534/73941/73941/48 продовжено ОСОБА_1 раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 17 грудня 2015 по 30 червня 2016 року включно.
Постановами Костянтинівського відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 30 червня 2016 року №0534/73941/73941.1/49, №0534/73941/73941/50 припинено виплату ОСОБА_1 щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 01 липня 2016 року включно. Причина припинення: закінчення терміну дії довідки (ВПО).
Постановами Костянтинівського відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 30 червня 2016 року №0534/73941/73941.1/51 знято з обліку справу ОСОБА_1 . Дата зняття з обліку справи 30 червня 2016 року. Причина зняття: закінчення терміну дії довідки (ВПО).
Постановами Костянтинівського відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 30 червня 2016 року №0534/73941/73941.1/52, №0534/73941/73941/53 знято з обліку страховий випадок «трудове каліцтво» та страховий випадок «профзахворювання».Причина зняття: закінчення терміну довідки (ВПО). Дата зняття з обліку страхового випадку 30 червня 2016 року.
Як вбачається з довідки про доходи ОСОБА_1 наданої відповідачем, позивачу нараховано щомісячну суму страхової виплати за березень, квітень, травень, червень 2016 року.
Згідно відомостей про нараховані та виплачені страхові внески відповідно до програмного забезпечення «Реєстр потерпілих» в графах сума нараховано, сума виплачена містяться позначки 0,00 грн., загальна сума, що обліковується за період з липня 2016 по грудень 2019 року становить 232 576,58 грн.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
В Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).
Зазначені конституційні положення розвинуті в розділі II Конституції України "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина". Тим самим право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Конституції України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні в цілому, як і на окремих територіях Донецької та Луганської областей, не запроваджено.
Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі "Суханов та Ільченко проти України" (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: "перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою" (параграф 30).
Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).
Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).
Статтею 173 Кодексу законів про працю України регламентовано, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 1105-XIV в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я.
Розділом V Закону № 1105-XIV врегульовані питання загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Згідно з частиною першою статті 36 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Відповідно до частини сьомої статті 36 Закону № 1105-XIV страхові виплати складаються із:
1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);
2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);
3) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;
4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.
Частиною першою статті 47 № 1105-XIV визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:
1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;
2) особам, які мають право на виплати у зв'язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.
Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина п'ята статті 47 Закону № 1105-XIV).
Згідно з частинами четвертою, сьомою статті 47 Закону № 1105-XIV виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".
Статтею 27 Закону України від 14 січня 1997 року № 16/98-ВР "Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначені підстави припинення виплат і надання соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням. Так, виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено:
а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості;
б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність;
в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи;
г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов'язків щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування;
д) в інших випадках, передбачених законами.
Частиною першою статті 46 Закону № 1105-XIV регламентовано, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:
1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;
3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;
4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;
5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;
6) в інших випадках, передбачених законодавством.
За положеннями пункту 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1105-ХІV особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Визначення того, хто є внутрішньо переміщеними особами, надано у абзаці першому частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Як зазначено в статті 2 Закону № 1706-VII, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.
Водночас частиною першою статті 3 Закону № 1706-VII встановлено, що громадянин України за обставин, визначених у статті 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання, що враховується судом.
Постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 531 "Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", від 05 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", від 07 листопада 2014 року № 595 "Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства" та постанова Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11 грудня 2014 року № 20 "Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції" не є законом, тому не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили, і у сфері спірних правовідносин, врегульованих Законом № 1105-XIV, не можуть застосовуватись.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року у справі № 200/11434/18-а.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:
1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;
2) особам, які мають право на виплати у зв'язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.
Якщо справи про страхові виплати розглядаються вперше по закінченню трьох років з дня втрати потерпілим працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня смерті годувальника, страхові виплати провадяться з дня звернення.
Інших строків Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" для внутрішньо переміщених осіб не передбачено.
За змістом конституційних норм (ст.ст. 113, 116, 117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року та 2-рп-99 від 02 березня 1999 року висловив позицію, згідно з якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.
Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до законувносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Жодних змін у Закон № 1105-XIV з приводу особливостей виплати заборгованості з соціальних виплат особам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Суд зауважує, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При розгляді даної справи суд враховує висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц, що відсутність довідки про взяття на облік позивача як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району АТО, не може бути підставою для невиплати позивачу страхових виплат. При цьому Верховний суд відступив від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному в раніше Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-51цс17.
Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно положень статті 1 Конвенції, статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі "Ріс проти Сполученого Королівства" („Rees v. United Kingdom") Європейський суд з прав людини зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що припинення позивачу раніше призначеної щомісячної страхової виплати здійснено відповідачем за відсутності підстав, передбачених частиною першою статті 46 Закону № 1105-ХIV, або підстав, передбачених іншим законом.
Згідно положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд вважає, що для повного та ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог, а саме: визнати протиправними та скасувати постанови відповідача від 30 червня 2016 року №0534/73941/73941/49 про припинення виплати щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності; №0534/73941/73941.1/50 про припинення виплати щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності; №0534/73941/51 про зняття з обліку справи потерпілого та припинення страхових виплат; №0534/73941/73941/52 про зняття з обліку страхового випдку "трудове каліцтво" за номером 73941; №0534/73941/73941.1/53 про зняття з обліку страхового випадку "профзахворювання" за номером 73941.1 ОСОБА_1 .
Разом з тим, суд вважає позовні вимоги про визнання дій відповідача неправомірними, такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, у спірних правовідносинах належним та повним способом захисту порушених прав позивача є скасування постанов відповідача, через те, що самі по собі дії відповідача не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків, тобто, не впливають на обсяг прав та інтересів позивача, адже правові наслідки в даному випадку має акт індивідуальної дії - постанови відповідача від 30 червня 2016 року №0534/73941/73941/49 про припинення виплати щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності; №0534/73941/73941.1/50 про припинення виплати щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності; №0534/73941/51 про зняття з обліку справи потерпілого та припинення страхових виплат; №0534/73941/73941/52 про зняття з обліку страхового випдку "трудове каліцтво" за номером 73941; №0534/73941/73941.1/53 про зняття з обліку страхового випадку "профзахворювання" за номером 73941.1 ОСОБА_1 .
Крім того, позивач просить суд зобов'язати виплатити страхові виплати з 01 березня 2016 року.
При цьому, згідно довідки Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, позивачу не виплачені страхові виплати з 01 липня 2016 року.
Ухвалою суду від 17.03.2020 зобов'язано відповідача надати письмові пояснення щодо наданої довідки про доходи до суду ОСОБА_1 за березень, квітень, травень, червень 2016 року за цей період суми страхової виплати виплачені чи нараховані.
Ухвала суду відповідачем не виконана.
В матеріалах справи міститься довідка про доходи, в якій зазначено "до видачі" щомісячних сум страхових виплат за березень, квітень, травень, червень 2016 року.
Зазначена довідка не містить інформації про виплату щомісячних страхових виплат саме за цей період позивачу, а тому враховуючи, що судом встановлено факт невиплати страхових виплат з 01.03.2016 року, суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача відновити нарахування та виплатити щомісячні грошові суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку позивачу з березня 2016 року з урахуванням виплачених сум.
Таким чином, позов підлягає задоволенню.
Ухвалою суду від 23 грудня 2019 року позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно з положеннями частини 1 статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження: 84500, Донецька область, м.Слов'янськ, вул.Свободи, 5, код ЄДРПОУ 41325231) в особі Костянтинівського міського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження: 85102, Донецька обл., місто Костянтинівка, ПРОСПЕКТ ЛОМОНОСОВА, будинок 132 Б ) про визнання дій щодо припинення виплати страхових виплат з 01 березня 2016 року на підставі Постанови КМУ №365 незаконними; зобов'язання поновити виплату страхових виплат з 01 березня 2016 року з виплатою недоотриманих з 01 березня 2016 року сум - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження: 84500, Донецька область, м.Слов'янськ, вул.Свободи, 5, код ЄДРПОУ 41325231) в особі Костянтинівського міського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження: 85102, Донецька обл., місто Костянтинівка, ПРОСПЕКТ ЛОМОНОСОВА, будинок 132 Б) від 30 червня 2016 року №0534/73941/73941/49 про припинення виплати щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Визнати протиправною та скасувати постанову управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження: 84500, Донецька область, м.Слов'янськ, вул.Свободи, 5, код ЄДРПОУ 41325231) в особі Костянтинівського міського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження: 85102, Донецька обл., місто Костянтинівка, ПРОСПЕКТ ЛОМОНОСОВА, будинок 132 Б) від 30 червня 2016 року №0534/73941/73941.1/50 про припинення виплати щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Визнати протиправною та скасувати постанову управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження: 84500, Донецька область, м.Слов'янськ, вул.Свободи, 5, код ЄДРПОУ 41325231) в особі Костянтинівського міського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження: 85102, Донецька обл., місто Костянтинівка, ПРОСПЕКТ ЛОМОНОСОВА, будинок 132 Б) від 30 червня 2016 року №0534/73941/51 про зняття з обліку справи потерпілого та припинення страхових виплат ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Визнати протиправною та скасувати постанову управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження: 84500, Донецька область, м.Слов'янськ, вул.Свободи, 5, код ЄДРПОУ 41325231) в особі Костянтинівського міського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження: 85102, Донецька обл., місто Костянтинівка, ПРОСПЕКТ ЛОМОНОСОВА, будинок 132 Б) від 30 червня 2016 року №0534/73941/73941/52 про зняття з обліку страхового випадку "трудове каліцтво" ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Визнати протиправною та скасувати постанову управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження: 84500, Донецька область, м.Слов'янськ, вул.Свободи, 5, код ЄДРПОУ 41325231) в особі Костянтинівського міського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження: 85102, Донецька обл., місто Костянтинівка, ПРОСПЕКТ ЛОМОНОСОВА, будинок 132 Б) від 30 червня 2016 року №0534/73941/73941.1/53 про зняття з обліку страхового випадку "профзахворювання" ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Зобов'язати управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження: 84500, Донецька область, м.Слов'янськ, вул.Свободи, 5, код ЄДРПОУ 41325231) в особі Костянтинівського міського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження: 85102, Донецька обл., місто Костянтинівка, ПРОСПЕКТ ЛОМОНОСОВА, будинок 132 Б ) відновити нарахування та виплатити щомісячні грошові суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з березня 2016 року з урахуванням виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження: 84500, Донецька область, м.Слов'янськ, вул.Свободи, 5, код ЄДРПОУ 41325231) судовий збір у розмірі 768,40грн. на користь Державного бюджету України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.О. Аканов