Справа 366/773/20
Провадження № 1-кс/366/138/20
10 квітня 2020 року слідчий суддя Іванківського районного суду Київської області ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 за участю слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , законного користувача майна ОСОБА_5 , розглянувши клопотання прокурора Іванківо-Чорнобильського відділу Броварської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_4 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110180000159 від 08 квітня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України,
До Іванківського районного суду Київської області надійшло клопотання прокурора Іванківо-Чорнобильського відділу Броварської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_4 про арешт тимчасово вилученого майна.
В обґрунтування свого клопотання слідчий зазначив, що 08.04.2020 року приблизно о 10 годині 40 хвилин, від працівника поліції Іванківського ВП, ОСОБА_6 , надійшло повідомлення про те, що біля АЗС «Енергія» в смт. Іванків зупинили автомобіль марки VOLKSWAGEN моделі PASSAT 1.8, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , червоного кольору, під керуванням ОСОБА_5 , 1996 року народження, жителя с. Максимовичі, Поліського району Київської області. При перевірці автомобіля по базі НАІС, встановлено, що автомобіль не значиться та має ознаки підробки номерів кузова.
08 квітня 2020 року, в період часу з 10 години 50 хвилин до 11 години 20 хвилин, відповідно до вимог ч. 3 ст. 233 КПК України, слідчим ОСОБА_3 , проведено огляд місця події, під час якого автомобіль марки VOLKSWAGEN моделі PASSAT 1.8, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , червоного кольору, під керуванням ОСОБА_5 , вилучено та поміщено на територію Іванківського ВП, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 . Приєднано до матеріалів кримінального провадження.
За даним фактом відповідні відомості внесені до ЄРДР за № 12020110180000159. За ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 290 КК України та розпочато досудове розслідування.
09 квітня 2020 року, слідчим винесено постанову про визнання транспортного засобу та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, речовими доказами.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , автомобіль марки VOLKSWAGEN моделі PASSAT 1.8, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , червоного кольору, власником є ОСОБА_7 , жителька м. Джанкой, АР Крим.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити.
Слідчий в обгрунтування клопотання зазначив, що відповідно до отриманої інформації зібраної під час досудового розслідування, станом на 10.04.2020 року, на території України (м. Київ та м. Запоріжжя) укладено 3 (три) договори страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів на транспортний засіб марки VOLKSWAGEN моделі PASSAT номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 . Крім того, слідчий зазначив, що серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , не значиться по базі НАІС.
Таким чином, прокурор вважає, що у відповідності до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, є достатні підстави вважати, що автомобіль марки VOLKSWAGEN моделі PASSAT д. н. з. НОМЕР_2 , та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України та незастосування заходів забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту на таке майно може призвести до його відчуження, знищення, перетворення або зміни, а тому у слідства виникла необхідність у накладенні арешту на зазначене майно.
Відповідно до ч. 4 ст. 172 КПК України, допитаний у судовому засіданні законний користувач майна, ОСОБА_5 , показав, вказаний автомобіль він придбав за оголошенням на сайті АВТОРІА в м. Ірпінь наприкінці лютого місяця 2020 року, за 1700 доларів. При купівлі, він перевірив чи збігається номер шасі автомобіля з номером шасі зазначеним у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу. Автомобіль, він не переоформлював на себе, а просто керував ним за наявності свідоцтва про реєстрацію. Після купівлі, його дядько, на своє ім'я оформив поліс страхування. Перший місяць після купівлі, автомобіль перебував в м. Києві, а потім його перегнали в село. З клопотанням частково згоден, але хотів би, щоб автомобіль зберігався не на території Іванківського ВП, а за місцем його проживання. Він готовий написати будь-кому та будь-яку розписку. Вказаний автомобіль використовується для потреб сім'ї, наміру знищувати чи здавати на металобрухт у нього немає, та навіть ніколи не виникало таких думок, оскільки він був придбаний за значні та особисті кошти у розмірі 1700 доларів США.
Слідчий суддя, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, вислухавши слідчого, прокурора, законного користувача майна, приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання прокурора з наступних підстав.
Згідно положень ч. 7 ст. 237 КПК України вилучені під час огляду речі, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Частина 2 статті 170 КПК України передбачає, що слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу. Пунктом 1 ч. 2 ст. 167 КПК України встановлено, що тимчасово вилученим майном може бути майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони зберегли на собі сліди кримінального правопорушення.
Вказаний автомобіль, який вилучений під час огляду місця події, та визнаний речовим доказом, зберіг на собі сліди кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1, 2, 3, 6, 7ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.
Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, якщо існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна.
Стаття 167 КПК України визначає, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі повязаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
За ч. 2 статтею 168 КПК України передбачено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Встановлено, що в провадженні СВ Іванківського ВП ГУНП в Київській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110180000159 від 08 квітня 2020 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України.
Відповідно до ч.1 ст. 172 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
З матеріалів кримінального провадження, зокрема клопотання органу досудового розслідування про арешт майна, слідує, що підставою для звернення до суду з вказаним клопотанням послугувала та обставина, що транспортний засіб марки VOLKSWAGEN моделі PASSAT номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 ., який в ході огляду місця події від 08 квітня 2020 року був вилучений, є засобом вчинення кримінального правопорушення, при цьому зберіг на собі сліди злочину, та з огляду на положення ст. 98 КПК України, може бути речовим доказом у даному провадженні.
Слідчий суддя дійшов висновку про те, що органом досудового розслідування в свою чергу не доведено що даний автомобіль відповідає критеріям, визначеним ст. 98, ч. 2 ст.167 КПК України, та те, що саме накладення арешту є необхідним для його збереження, а також, що накладення арешту є найбільш доцільною процесуальною дією у даному випадку. Окрім того, цивільний позов у кримінальному провадженні ніким не заявлений, підозра нікому не пред'явлена, передбачених статтею 170 КПК України ризиків знищення чи пошкодження речових доказів не встановлено.
Обставини, якими слідчий обґрунтовує відповідний процесуальний документ та на підставі яких просить накласти арешт на транспортний засіб, стосуються кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК Україниу кримінальному провадженні № 12020110180000159, підозра за яким жодній особі не предявлялася, що у сукупності з наведеними обставинами свідчить про те, що підстав для задоволення клопотання слідчого не вбачається. Санкція ст. 290 КК України не передбачає покарання у вигляді конфіскації майна та можливості спеціальної конфіскації майна.
Крім того, відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своє інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Оскільки прокурором не доведено необхідність арешту майна в межах доводів поданого клопотання, а тому на підставі ч. 1 ст. 173 КПК України у його задоволенні слід відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 173 та п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 84-87,131,132,167-173,233,234,237 КПК України, суд ,-
У задоволенні клопотання прокурора Іванківо-Чорнобильського відділу Броварської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_4 про арешт тимчасово вилученого майна, за матеріалами досудового розслідування, внесеного 08 квітня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110180000159, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Слідчий суддя ОСОБА_1